Рішення № 117526522, 08.03.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5204/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/5204/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" /ЄДРПОУ 32022177, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Рішельєвська, 9, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: приватного підприємства "Нікольтрейд" /ЄДРПОУ 42601065, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 25/

про стягнення заборгованості у розмірі 142 488,45 грн

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5787/23/ до приватного підприємства "Нікольтрейд" про стягнення заборгованості за договором № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 142 488,45 грн, з яких: 67 233,96 грн - основний борг, 51 657,77 грн - штрафні санкції, 20 015,82 грн - індекс інфляції, 3 580,90 грн - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 66/13-Б від 09.04.2021.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 525-526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 11.12.2023 залишено без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" вх. № 5787/23 від 28.11.2023; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

25.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 46837/23/ на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2023

Ухвалою суду від 26.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5204/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 у справі № 916/5204/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 25, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

12.02.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5204/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 09.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт"/ постачальник/ та приватним підприємством "Нікольтрейд" /покупець/ укладено договір поставки № 66/13-Б, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити соняшникову олію рафіновану дезодоровану виморожену марки «П» під торговою маркою «Добра олія» та/або «Дар олія» /п. 1.1 договору/.

Вартість товару зазначається у специфікаціях та накладних постачальника. Загальна сума договору складається з вартості товару (партій), переданого покупцеві протягом терміну дії цього договору /п. 4.1 договору/.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування покупцем гршових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, пред`явленого постачальником, на умовах, узгоджених в специфікації до цього договору. Оплата, виконана протягом термінів, зазначених у специфікації, вважається своєчасною, проте в будь-якому випадку, не пізніше 21 календарного дня з дня відвантаження партії товару постачальником покупцеві /п. 4.2 договору/.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому в цьому договорі та специфікаціях до даного договору /п. 5.2.3 договору/.

До товару, що поставляється, постачальник подає такі документи: відповідне посвідчення якості; видаткову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства; товарно-транспортну накладну (у випадку її складання постачальником); рахунок на оплату /п. 6.2 договору/.

Прийом і передача товару оформлюється шляхом підписання повноважними представниками постачальника і покупця видаткових накладних на поставлений товар або ТТН, що підтверджує передачу товару перевізнику покупця /п. 6.4 договору/.

У разі несвоєчасної оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення такої оплати, крім випадків 100 % передоплати вартості товару /п. 9.4 договору/.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення відбитками печаток сторін та діє до 31.01.2023 - включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих зобов`язань за цим договором /п. 11.1 договору/.

На виконання договору поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 судом досліджено видаткову накладну № 249 від 22.01.2022 про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 67 233,96 грн. Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та застережень.

23.08.203 позивач направив відповідачу претензію вих. № 08/23-03 з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 67 233,96 грн. Повідомлено, що у разі несплати заборгованості товариство буде звертатися до суду та вимагати сплати також пені та штрафних санкцій на загальну суму 135 350,95 грн. Матеріали справи містять докази направлення відповідачу вказаної претензії.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 142 488,45 грн, з яких: 67 233,96 грн - основний борг, 51 657,77 грн - штрафні санкції, 20 015,82 грн - індекс інфляції, 3 580,90 грн - 3 % річних.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки № 66/13-Б від 09.04.2021, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити соняшникову олію рафіновану дезодоровану виморожену марки «П» під торговою маркою «Добра олія» та/або «Дар олія» /п. 1.1 договору/.

Отже, з моменту укладання між сторонами договору поставки № 66/13-Б від 09.04.2021, між ними виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, позивачем здійснено поставку товару на суму 67 233,96 грн, натомість, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021. У зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 67 233,96 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 67 233,96 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021, які здійснені позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснено виходячи з вірних вихідних даних: сума - 67 233,96 грн; 13.02.2022 /22й день після видаткової накладної у відповідності до абз. 2 п. 4.2 договору/; 22.11.2023 - кінець розрахунку.

За розрахунком позивача 3% річних за період з 13.02.2022 по 22.11.2023 становлять 3580,90 грн, а інфляційні втрати за період з 13.02.2022 по 22.11.2023 - 20 015,82 грн.

Разом із тим, за розрахунком суду 3% річних за період з 13.02.2022 по 22.11.2023 становлять 3580,90 грн, інфляційні втрати за період з 13.02.2022 по 22.11.2023 становлять 20 452,07 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем, а саме 3% річних - 3 580,90 грн, інфляційні втрати - 20 015,82 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, у разі несвоєчасної оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення такої оплати, крім випадків 100 % передоплати вартості товару /п. 9.4 договору/.

Судом перевірено розрахунок штрафу за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021, який здійснений позивачем за період з 13.02.2022 по 22.11.2023. Судом встановлено, що розрахунок здійснено виходячи з вихідних даних: сума - 67 233,96 грн; 13.02.2022 /22й день після видаткової накладної у відповідності до абз. 2 п. 4.2 договору/; 22.11.2023 - кінець розрахунку. Так, за розрахунком позивача пеня становить 51 657,77 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нараховано пеню із перевищенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Пунктом 7 Перехідних положень ГК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, в період нарахування позивачем пені тривав карантин, а тому позивач мав можливість нараховувати штрафні санкції більше ніж за шість місяців.

Разом із тим, суд зауважує, що постановою КМУ № 651 від 27 червня 2023 р «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином з 01.07.2024 строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 ГК України на теперішній час не продовжуються, внаслідок відміни на всій території України карантину.

Отже суд зазначає, що розрахунок пені у даній справі має бути здійснено за наступними вихідними даними: сума - 67 233,96 грн; 13.02.2022 /22й день після видаткової накладної у відповідності до абз. 2 п. 4.2 договору/; 30.06.2023 - кінець розрахунку.

Так, за розрахунком суду пеня за період з 13.02.2022 по 30.06.2023 становить 40 248,27 грн.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 51 657,77 грн підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 40 248,27 грн.

Разом із тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

За встановлених у цій справі обставин, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені з 40 248,27 грн до 4 000,00 грн. Оскільки суд враховує, що сума основного боргу (67 233,96 грн) є незначною та прострочення зобов`язання виникло 13.02.2022, тобто буквально за 2 тижні до повномасштабного вторгнення Російської Федерації та як наслідок ведення в Україні воєнного стану /відповідач тривалий час знаходився під окупацією/. Також суд зауважує, що нарахована до стягнення сума пені становить 59,86 % від суми основного боргу. Судом також враховується відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також те, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Суд зауважує, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може лягати непомірним тягарем на споживача й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені, а саме з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 94 830,68 грн, з яких: 67 233,96 грн - основний борг, 4 000,00 грн - пеня, 20 015,82 грн - індекс інфляції, 3 580,90 грн - 3 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що вбачається із платіжного інструкції № 95 від 24.11.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт", судовий збір у розмірі 2 469,01 грн /91,99 % від вимог, що підлягають задоволенню до зменшення судом пені/.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 469,01 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Нікольтрейд" /ЄДРПОУ 42601065, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 25/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Лайт" /ЄДРПОУ 32022177, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Рішельєвська, 9, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ заборгованість за договором поставки № 66/13-Б від 09.04.2021 у розмірі 94 830,68 грн /дев`яносто чотири тисячі вісімсот тридцять гривень 68 копійок/, з яких: 67 233,96 грн - основний борг, 4 000,00 грн - пеня, 20 015,82 грн - індекс інфляції, 3 580,90 грн - 3 % річних; та судовий збір у розмірі 2 469,01 грн /дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень 01 копійка/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 08 березня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко