Рішення № 117526473, 04.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 Справа № 914/2928/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київдо відповідача:ОСОБА_1 , м. Львівпро:стягнення кредитної заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Клименко Т.В. - представник;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - Позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою від 06.10.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позову.

Представником ТОВ «Бізнес Позика» подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву (вх. №24929/23 від 16.10.2023), якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 06.10.2023.

Ухвалою від 20.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.11.2023, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Бізнес Позика» про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 20.11.2023 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ «Приватбанк») інформацію, що містить банківську таємницю. Крім цього заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №3977/23 від 06.10.2023) розцінено як заяву про зміну предмета позову та прийнято її до розгляду, судове засідання у справі відкладено на 11.12.2023.

Ухвалою від 11.12.2023 судове засідання у справі відкладено на 08.01.2024.

Ухвалою від 08.01.2024 суд відклав судове засідання на 29.01.2024.

Ухвалою від 29.01.2024 поновлено позивачу строк на подання клопотань про витребування доказів, частково задоволено клопотання позивача (вх. №1573/24 від 17.01.2024) про витребування доказів, витребувано у АТ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Також задоволено клопотання позивача (вх. №1646/24 від 17.01.2024) про витребування доказів, витребувано у Приватного акціонерного товариства «Київстар» інформацію та/або документи про вхідні SMS/СМС повідомлення, судове засідання у справі відкладено на 04.03.2024.

Представник позивача взяв участь у судовому засіданні 04.03.2024 у режимі відеоконференції, направив на пошту суду заяву про долучення доказів (вх. №4204/24 від 13.02.2024). У судовому засіданні Клименко Т.В. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Що стосується відповідача, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 04.03.2024. Про причини неявки у судове засідання 04.03.2024 відповідач не повідомляв.

Слід зазначити, що з дати проведення попереднього судового засідання, на адресу суду від АТ «Приватбанк» надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів (вх. № 5355/24 від 23.02.2024), а також відповідь Приватного акціонерного товариства «Київстар» на ухвалу про витребування доказів (вх. №5917/24 від 29.02.2024).

Юрисдикція спору та повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд зазначає, що зі змісту Договору №284717-КС-001 про надання кредиту від 13.04.2021, заборгованість за яким є предметом позову, вбачається, що такий укладався між позивачем (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник).

У процесі аналізу матеріалів справи з`ясовано факт припинення ФОП ОСОБА_1 . Вказане вбачається зі змісту безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису 27.08.2021; номер запису: 2004150060001115495; підстава: власне рішення) (Т.1; а.с. 64).

Згідно із усталеною практикою Верховного Суду, у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з відповідного реєстру), її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати.

З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №342/1333/17, від 14.02.2023 у справі №591/1068/22).

Судом встановлено, що спір у даній справі пов`язаний із підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася ОСОБА_1 , адже Договір №284717-КС-001 про надання кредиту від 13.04.2021 укладався саме із фізичною особою-підприємцем, під час здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а кредитні кошти перераховувались позивачем на банківську карту відповідача та на рахунок АТ «Приватбанк», який призначений для поповнення карт юридичних осіб. При цьому, варто зауважити, що зобов`язання за цим договором не припинилися внаслідок припинення здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідачем у даній справі є фізична особа, яка відповідає за зобов`язаннями, набутими під час здійснення нею підприємницької діяльності, а спір між сторонами у справі №914/2928/23 підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства.

З метою отримання інформації про місце проживання відповідача та його належного повідомлення про хід розгляду справи, суд надіслав запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно із відповіддю №260077 від 06.10.2023 (Т.1; а.с. 65) неможливо встановити місце проживання ОСОБА_1 за наданими параметрами, а саме за серією та номером паспорту, копія якого наявна у матеріалах справи (Т.1; а.с. 52-56)

У зв`язку із цим, суд звернувся із аналогічним запитом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області (Т.1; а.с. 68-69).

Листом-відповіддю (вх. №25280/23 від 18.10.2023) відділ повідомив, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації у межах м. Львова з 11.02.2021 та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 ; а.с. 93).

Суд зауважує, що аналогічна адреса місця проживання відповідача відображена також у первинних документах у справі та копії паспорта відповідача. Інформація про інше зареєстроване місце проживання відповідача у суду відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що уся поштова кореспонденція у цій справі направлялася ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та поверталася на адресу суду із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання.

Так, щодо поштового відправлення №0600055224746, яким відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі, суд звертався із інформаційним запитом до АТ «Укрпошта» (Т.1; а.с. 109-111). Листом-відповіддю (вх. №29494/23 від 04.12.2023) повідомлено про те, що рекомендований лист №0600055224746 надійшов на адресу ОСОБА_1 26.10.2023 та доставлявся листоношею до адресата 27.10.2023. Оскільки зазначена адреса є гуртожитком з обмеженим доступом для сторонніх осіб, абонентська поштова скринька за вказаною адресою відсутня, то вручити лист не вдалося. Листоношею залишене повідомлення про надходження поштового відправлення ф. 22а вахтеру при вході в день доставки (27.10.2023) та повторно там же ж 30.10.2023. Однак, оскільки адресат не з`явився за отриманням листа, його 27.11.2023 повернуто відправнику за закінченням строку зберігання (Т.1; а.с. 116-118).

У постановах від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є єдиною наявною у суду адресою місця проживання відповідача, а внаслідок вчинення усіх можливих та залежних від суду дій встановити іншу адресу ОСОБА_1 не вдалося, то в силу вимог ст. 242 ГПК України, останній вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи №914/2928/23.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

Позивач направив на пошту суду заяву про долучення доказів (вх. №4204/24 від 13.02.2024), до якої долучив DVD-R диск із відеозаписом. На його переконання, вказаний доказ підтверджує намір відповідача укласти договір, заборгованість за яким є предметом позову у цій справі.

Проаналізувавши зміст заяви та заслухавши пояснення представника позивача, суд задля забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та виконання завдань господарського судочинства ухвалив долучити до матеріалів справи означений вище доказ.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 13.04.2021 між позивачем (кредитодавець) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір №284717-КС-001 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно із умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24`000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та перерахував відповідачу кредит у розмірі 24`000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , номер якої вказано позичальником при заповненні даних в особистому кабінеті. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 48`618,00 грн., з яких 24`000,00 грн. борг за тілом кредиту, 21`018,00 грн. борг за процентами, 3`600,00 грн. борг за комісією.

Зважаючи на це, ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» є фінансовою установою відповідно до свідоцтва ФК №880 від 06.04.2017, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 06.04.2017 (Т.1; а.с.48).

Порядок і умови надання кредиту позивачем визначені Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, примірник яких в редакції від 12.03.2021 наявний у матеріалах цієї справи (Т.1; а.с. 35-45).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вчиняв дії з метою укладення із позивачем кредитного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів, що вбачається зі змісту наданої ТОВ «Бізнес Позика» візуальної форми послідовності дій клієнта (Т.1; а.с. 33-34).

Перед укладенням договору, позивачем проведено відеоверифікацію та ідентифікацію відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом, який досліджено в судовому засіданні (Т.1; а.с. 191).

13.04.2021 між позивачем (кредитодавець) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір №284717-КС-001 про надання кредиту (надалі - Договір), згідно із яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24`000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Судом встановлено, вказаний договір укладено в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-0942, який надсилався позивачем на номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ), наданий останнім під час проведення відеоверифікації та відображений у Анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) (Т.1; а.с. 49).

Факт надіслання позивачем на згаданий номер телефону SMS-повідомлення, підтверджується відповіддю Приватного акціонерного товариства «Київстар» на ухвалу про витребування доказів (вх. №5917/24 від 29.02.2024) (Т.1; а.с. 204-205). При цьому слід зауважити, що час відправлення SMS-повідомлення із одноразовим ідентифікатором G-0942, який відображено у візуальній формі послідовності дій клієнта, - 12:12:00, узгоджується із часом находження відповідного SMS-повідомлення, що відображений у відповіді оператора телефонного зв`язку - 12:12:10.

Пунктом 1 Договору передбачено умови надання кредиту, а саме: строк кредиту - 16 тижнів; процентна ставка в день - 0,77500669, фіксована; комісія за надання кредиту - 3`600,00 грн.; термін дії договору - до 03.08.2021; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 42`240,00 грн.

Відповідно до п. 2 Договору протягом строку кредитування процента ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із врахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно із графіком платежів.

Графік платежів погоджений сторонами у пункті 3 Договору та передбачає періодичне внесення чітко визначених сум платежів у наступні дати: 27.04.2021, 11.05.2021, 22.05.2021, 08.06.2021, 22.06.2021, 06.07.2021, 20.07.2021, 03.08.2021.

На виконання умов Договору, позивач перерахував на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 24`000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26814 від 13.04.2021 (Т.1; а.с. 50) та листом-відповіддю АТ «Приватбанк» вх. №5355/24 від 23.02.2024 (Т.1; а.с. 202).

Вказана банківська картка емітована АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується листом-відповіддю банку вх. №30866/23 від 18.12.2023 (Т.1; а.с. 135).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за Договором та не повернув своєчасно, тобто у термін по 03.08.2021 включно, суму наданого йому кредиту, не сплатив у повному обсязі нараховані відсотки за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 48`618,00 грн., яка складається із:

- 24`000,00 грн. боргу за тілом кредиту;

- 21`018,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості (Т.1; а.с. 17-28) відсотки за користування кредитом нараховані за період з 13.04.2021 по 03.08.2021 включно на суму основного боргу у розмірі 24`000,00 грн.;

- 3`600,00 грн. боргу за комісією за надання кредиту.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив кредитну заборгованість, позивач звернувся до суду із позовом про її стягнення.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним в електронній формі.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Закон №675-VIII) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону №675-VIII, серед іншого, передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що між позивачем (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) укладено в електронній формі Договір №284717-КС-001 про надання кредиту від 13.04.2021, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-0942.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наявними у матеріалах доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та надав відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти у розмірі 24`000,00 грн.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1051 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Сторони досягли домовленості про те, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 0,77500669%, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом. Крім цього, Договором передбачено обов`язок ОСОБА_1 сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 3`600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони домовились про погашення кредитної заборгованості шляхом сплати позичальником періодичних платежів, розміри та строки внесення яких передбачено у пункті 3 Договору. При цьому кінцевою датою повернення кредиту є 03.08.2021.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не дотримався своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, а також комісії за надання кредиту у термін по 03.08.2021 включно, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 48`618,00 грн.

Судом з`ясовано, що вказана сума обрахована позивачем правильно, із дотриманням умов Договору. Контррозрахунків означеної суми боргу чи будь-яких заперечень щодо її розміру відповідачем до суду подано не було.

Оскільки доказів повної чи часткової сплати суми кредитної заборгованості відповідач до суду не подавав, то позовна вимога про стягнення 48`618,00 грн. кредитної заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана ТОВ «Бізнес Позика» за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Як передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2`147,20 грн. Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (2`684,00 х 0,8).

Оскільки у справі №914/2928/23 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд доходить висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто Київ, Б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) 48' 618,00 грн. кредитної заборгованості та 2' 147,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.

Суддя Крупник Р.В.