Вирок № 117524527, 08.03.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3489/23

пр.№ 1-кп/464/171/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.03.2024 року м.Львів

Сихівський районний суд міста Львова

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/3489/23, внесене 24.05.23. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141410000453, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, без визначених у встановленому законом порядку місць реєстрації чи проживання, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов`язаного, неодруженого, не працюючого, неодноразово судимого востаннє вироком Галицького районного суду м.Львова від 07.06.2023. за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі на строк один рік, покарання невідбуте, -

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

захисту - обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 ;

учасником провадження - потерпілий ОСОБА_8

з участю його сторін, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_4 24 травня 2023 року у період часу з 13.50 до 14 год. біля магазину «АТБ» по вул..Зубрівська,38 в м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, у час запровадженого воєнного стану указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що неодноразово продовжувався, по всій території України, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 , а саме - гірський велосипед «WHEELER» моделі «COMPACT HT-2» синьо-білого кольору, 2002 р.в., серійний номер PW20900234, вартістю 7500 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. З викраденим у подальшому був затриманий працівниками поліції по вул.Городоцькій у м.Львові.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений винуватість свою у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю у відповідності до встановлених обставин і здобутих доказів під час досудового розслідування, пошкодував за вчинене та просив врахувати стан його здоров`я з призначенням покарання у виді обмеження волі.

З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням заяви потерпілого.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні злочину є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, т.я. вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК Українийого мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання визначені ст.65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Учинення обвинуваченим злочину, доведення якого установлено судом, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Таким чином суд при призначенні обвинуваченому покарання ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно зіст.12КК України відноситься до тяжкого умисного злочину й проти власності, його наслідки, завдання у результаті ненасильницьких правопорушень матеріальної шкоди фізичній особі 7500 грн, відшкодованої шляхом повернення викраденого за наслідками затримання у подальшому обвинуваченого працівниками поліції по вул.Городоцькій в м.Львові, відсутність матеріальних претензій та цивільного позову, дані про особу винного,який визнає свою винуватість, має незняту і непогашену судимості, є особою молодого віку,неодружений, не працює, відсутні зареєстровані у встановленому законом порядку місце реєстрації, проживання/перебування; на його утриманні відсутні будь-які особи, відсутність міцних соціальних зв`язків, стан здоров`я (зі слів - наявність варикозу та тромбофлебіту); під наглядом у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, проте згідно із висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 17 від 01.02.2024 він тяжким психічним розладом не страждав і не страждає, виявляв та виявляє органічний розлад особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу (раннє ураження головного мозку, зловживання наркотичними та токсичними речовинами) із наростаючи психоорганічним синдромом, який у період інкримінованих дій хоч і не досягав рівня хворобливого стану психіки, однак значною мірою впливав на достатнє розуміння ним ситуації правопорушення, власного місця та ролі в цій ситуації, а емоційно вольові розлади привели до порушення контролю діяльності і здатності регулювати свою поведінку, а тому за своїм психічним станом не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, у даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; обтяжуючих покарання обставин ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено; пом`якшуючими зазначено в обвинувальному акті щире каяття і активне сприяння розкриттю.

Згідно з положеннями ст.20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 755/5059/19 особа з обмеженою осудністю лише не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, при цьому така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, а факт визнання її обмежено осудною зобов`язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.

З урахуванням обставин справи та висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 17 від 01.02.2024, у суду відсутні підстави для застосування обвинуваченому примусових заходів медичного характеру, а стан його обмеженої осудності враховує при призначенні покарання.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи (постанова Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 523/4890/19).

Обвинувачений, будучи особою, яка після звільнення з місць позбавлення волі менше року знову вчинив тяжкий злочин проти власності, будучи засудженим за аналогічні злочини (проти власності), шкода відшкодована шляхом повернення викраденого потерпілому за наслідками затримання обвинуваченого у подальшому працівниками поліції, завдяки яким злочин і розкрито. Визнання ОСОБА_4 своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, адже така обставина означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом тощо, що викладено у позиції Верховного суду від 07.04.21. (справа № 263/15605/17). Відтак зухвалі та нахабні дії обвинуваченого ставлять під сумнів дійсне розкаяння чи можливий осуд своєї поведінки, що у своєму взаємозв`язку беззаперечно не свідчить про щирість каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю інкримінованого, незважаючи на формальну вказівку такого в обвинувальному акті та в судовому засіданні.

Відтак, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та дійшов висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у своїй сукупності покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, як таке, що буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим з урахуванням його особи та стану здоров`я кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь.

Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання, є достатніми для виправлення обвинуваченого за умови ізоляції його від суспільства. На переконання суду цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, який продовжив вчиняти злочини, що беззаперечно свідчить про суспільну небезпечність і небажання вести законослухняний спосіб життя, та нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого, неможливе без його реального відбування.

Правових підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України не встановлено, застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України), враховуючи обставини провадження, особу обвинуваченого та призначене покарання, немає. А пом`якшуюча обставина покарання, наявність обмеженої осудності та захворювання обвинуваченого враховані при визначенні мінімального строку покарання.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.

Крім того вказаний злочин обвинуваченим вчинено до ухвалення вироку Галицьким районним судом м.Львова від 07 червня 2023 року, тому покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю злочинів, вчинених ним за даним вироком на підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточно призначити покарання за даним вироком у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Зазначена позиція висловлена і прокурором у судових дебатах щодо правил призначення покарання, його виду і строку.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст.368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року на речові докази: гірський велосипед, визнаний постановою слідчого від 25.05.23., слід скасувати, а такий, повернутий потерпілому під розписку, - залишити по приналежності; одяг ОСОБА_4 : куртку та панаму, визнаний постановою слідчого від 24.05.23., що зберігається у ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області, слід повернути обвинуваченому; ДВД-Р диски залишити при матеріалах кримінального провадження.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого,вирок щодо якого не набрав законної сили. Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Отже початок строку відбування обвинуваченим ОСОБА_4 покарання слід обчислювати з 24.05.23. з моменту його затримання, врахувати подальше взяття під варту відповідно до ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 26.05.23. та на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 24.05.2023 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлено.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою слід залишити без змін, зважаючи на вид покарання, яке призначається судом, відсутність клопотань з боку сторін провадження та з огляду на вимогист.377 КПК України; суд не вбачає виняткових обставин для звільнення останнього з-під варти до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі частин 1 та 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів за вироком Галицького районного суду м.Львова від 07 червня 2023 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання - позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання 24 травня 2023 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення з 24.05.2023 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року, на гірський велосипед «WHEELER» та куртку «Патрік» темно-синього кольору розміру Л, панаму синього кольору.

Речові докази:

-залишити ОСОБА_8 гірський велосипед «WHEELER» ;

повернути ОСОБА_4 куртку «Патрік» темно-синього кольору розміру Л, панаму синього кольору;

-залишити при провадженні ДВД-Р диски.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_9