Рішення № 117524241, 07.03.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/332/24

ЄУН 226/332/24

Провадження №2/226/130/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

7 березня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Коваленко Т.О.,

за участю секретаря Лазарєвої В.В.

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1 (не з`явився),

представник позивача ОСОБА_2 (не з`явився),

відповідач представник Руденко А.А. (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 04.04.2018 до 13.02.2020 він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 13.02.2020 його було звільнено за 1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. При звільненні підприємство не провело з ним повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, що передбачено ст.116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20.12.2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі за період листопад 2019 до лютого 2020 у сумі 91107,70 та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100000 грн за період затримки з 14.02.2020 по 13.08.2020, судовий збір у розмірі 751,52 грн. Судове рішення в примусовому порядку виконано в повному обсязі 07.02.2024 року. За період з березня 2020 року по грудень 2023 року сума компенсації складе 49015,94 грн. Вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Відповідно до довідки відповідача № 486 від 05.12.2023 року його середньоденна заробітна плата складає 896,51 грн. Тобто потрібно ще стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку, який ще не настав, оскільки сума компенсації в розмірі 49015,94 ще не виплачена. Тому з урахуванням співмірності потрібно стягнути ще 100000 грн середнього заробітку. Просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 49015,94 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100000 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують його права та законні інтереси, з наступних підстав. Відповідно до судового рішення Димитровського міського суду Донецької області від 20.12.2023 року з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з заробітної плати в розмірі 91107,70 грн з урахуванням утриманих податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100000 грн за період з 14.02.2020 до 13.08.2020. Судове рішення виконано 07.02.2024, що не заперечує і сам позивач. Після ухвалення цього рішення і звернення його до виконання, відносини щодо виплати присудженої судом суми, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і положення ст. 117 КЗпП України, в такому разі застосовуватися не можуть, а тим більш повторне стягнення, розглядатися судом не правомірне. Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що положення ст. 116 та 117 КЗпП України передбачають право на отримання виплат, що мали місце після того, як сума була встановлена судом. Вважає, що у позивача немає права на отримання заявленої ним суми у цій справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпІІ України. 14 лютого 2024 року відповідачу стало відомо, коли ознайомився в особистому кабінеті «Електронний суд», з ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка 20 лютого 2024 року була викладена через «Електронний суд», що позивач повторно звернувся з новою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, вважає, що період розрахунку відшкодування має обмежуватися шестимісячним строком. Крім того позивач вже заявив 20.11.2023 позовні вимоги про стягнення середнього заробітку і право вимоги у нього виникло лише 21.11.2023 (наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем), тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку. Крім того, судове рішення по справі 226/2033/23 виконано в повному обсязі, то чинним законодавством України не передбачено виплату боржником середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період після вирішення спору судом. Позов безпідставний, а тому не підлягає задоволенню. Разом з тим, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а суд відповідно до ст.13 ЦПК України розглядає справи в межах позовних вимог, в задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Крім того, позивач вже звертався до суду і заявляв позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнуто на його користь суму у розмірі 100000 грн і підстав для стягнення повторно середнього заробітку не має. Також подаючи позов позивач повинен був усвідомлювати, що дії його повинні бути виправданими і відповідати загальним засадам права. Щодо позовних вимог про стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначає, що відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427. Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ч.3 Закону №2050-ІІІ - сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі заробітної плати (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Системний аналіз таких положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: - порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати); - виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу). Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а. За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач повідомляє те, що виплата нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу не відбулася, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів, зокрема період невиплати заробітної плати має бути чітко визначений. Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку, за період з березня 2020 року по грудень 2023 року, але заборгованість з виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем виникла лише з листопада 2020 року, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 22.02.2024 р. № 149 та судовим рішенням по справі № 226/2033/23. Отже, з позицією позивача неможливо погодитися, оскільки згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, а позивач був 13.02.2020 року був звільнений. Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Так, слід зазначити, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 року, згідно із Законом України №2710-ІХ від 03.11.2022 року. При цьому, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін. Підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого цим Законом у розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" дію Закону на 2023 рік зупинено. Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (зі змінами), роз`яснення норм якого надає Мінсоцполітики. При цьому Відповідач наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та незалежить від дати ухвалення судового рішення. Як зазначалося вище, для проведення розрахунку слід брати доходи громадян України, які не мають разового характеру. Однак, виходячи з даних зазначених у позовній заяві Позивача, де розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітку проведено самим позивачем не мають доказового значення, бо позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови в цій частині позовних вимог, розмір компенсації втрати частини заробітку є значно завищеним та алгоритм її розрахунку суперечить нормам чинного законодавства, а тому вимоги щодо стягненню компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати підлягають відмові у задоволенні позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

14.02.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначений на 10.00 год. 07.03.2024 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що позивач з 04.04.2018 до 13.02.2020 перебував у трудових відносинах із відповідачем, звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с. 8-10).

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 20.12.2023 року з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі за період листопад 2020 року - лютий 2020 року в розмірі 91107,70 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 100000 грн за період затримки з 14.02.2020 року по 13.08.2020 року у розмірі 28325,96 грн включно, судові витрати у розмірі 751,52 грн, витрати на правничу допомогу 5312,30 грн (а.с.11).

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18.12.2023 року виконано 07.02.2024 року, що не заперечується сторонами.

Згідно довідки відповідача від 22.02.2024 № 149 (додана до відзиву на позовну заяву) заборгованість з виплати заробітної плати утворилась за період з листопада 2019 року до лютого 2020 року включно, становила 91107,70 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх податків та зборів. Заборгованість за листопад 2019 року становить 9480,19 грн, за грудень 2019 року - 6846,45 грн, за січень 2020 року - 7342,30 грн, за лютий 2020 року - 21928,67 грн заробітної плати та 45510,12 грн вихідної допомоги при звільненні (разова виплата), а всього 91107,70 грн (а.с.25).

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у межах заявленого позивачем періоду, буде складати:

За листопад 2019 року 5052,92 грн, з розрахунку: 9480,16 грн х 53,3 : 100, де 53,3 індекс інфляції з грудня 2019 р. до січня 2024 р.; 9480,16 - невиплачена заробітна плата за листопад 2019 року.

За грудень 2019 року 3676,54 грн, з розрахунку: 6846,45 грн х 53,7 : 100, де 53,7 індекс інфляції з січня 2020 р. до січня 2024 р.; 6846,45 - невиплачена заробітна плата за грудень 2019 року.

За січень 2020 року 3913,44 грн, з розрахунку: 7342,30 грн х 53,3 : 100, де 53,3 індекс інфляції з лютого 2020 р. до січня 2024 р.; 7342,30 - невиплачена заробітна плата за січень 2020 року.

За лютий 2020 року 11797,62 грн, з розрахунку: 21928,67 грн х 53,8 : 100, де 53,8 індекс інфляції з березня 2020 р. до січня 2024 р.; 21928,67 - невиплачена заробітна плата за лютий 2020 року.

Вихідна допомога у сумі 45510,12 грн, як разова виплата, до розрахунку не береться.

Таким чином загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою строків її виплати складає 24440,52 грн. Саме ця сума підлягає стягненню.

Суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі та вважає, що посилання відповідача на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» необґрунтованими, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов`язані із затримкою виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У рішенні Димитровського міського суду Донецької області від 20.12.2023 року ця норма КЗпП України врахована, на користь позивача стягнутий середній заробіток за період з 14.02.2020 року до 13.08.2020, тобто за максимально визначений у нормі ч.1 ст.117 КЗпП України період, у звязку з чим в цій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору щодо вимоги про стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплатив розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку залишені без задоволення, не підлягають компенсуванню і понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за цими вимогами.

На підставі ст. 47, 115, 116 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Прорізна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 24440 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок) грн 52 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

У задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачу ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Коваленко