Ухвала суду № 117522758, 06.03.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/28/23

провадження № 1-кп/610/1/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій, мотивуючи тим, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнути відповідальності, можливість перешкоджання встановленню істини шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки.

Обвинувачена і захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, про які зазначено в клопотанні, міцні соціальні зв`язки обвинуваченої, дані про її особу, просили змінити запобіжний захід на більш м`який у виді цілодобового домашнього арешту або на заставу.

Обвинувачена зазначила, що вона бажає справедливого розгляду справи та не збирається переховуватися від суду, тому відсутні ризики переховування її від суду, а також незаконного впливу на свідків.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися інші ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.01.2024 строк тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 , продовжений до 10.03.2024, без визначення розміру застави.

Суд погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так, суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану, за який передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, має вищу освіту, працює приватним підприємцем, одружена, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .

Суд також враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, остання може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої.

Таким чином, на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обгрунтована підозра у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також ризики переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконного впливу на свідків, які існували під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати до цього часу.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченій на більш м`який.

Обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Так, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченої кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченої ризиків, у зв`язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

За правилом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на строк 60 днів, тобто по 04 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали складено і оголошено 08 березня 2024 року о 12.45 годині.

Головуючий: ОСОБА_1