Рішення № 117520808, 23.02.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/18669/23

провадження №: 2-а/752/73/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Басараби К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Інспектора поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Скорина Євгена Едуардовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Інспектора поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Скорина Євгена Едуардовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.09.2023 відносно позивача інспектором відділення поліції № 2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Скорина Є.Е. винесено постанову серії ЕАТ № 7651291 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України. Позивач із фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України не погоджується. Зазначає, що 02.09.2023 рухаючись на власному транспортному засобі по шосе Київ-Чоп в районі населеного пункту Йосипівка, попереду позивача в попутному напрямку рухався вантажний автомобіль, останній їхав з невеликою швидкістю, мабуть тому водій прийняв максимально праворуч до узбіччя, даючи можливість позивачу випередити його, що позивач і зробив. Позивач наголошує, що він випередив, а не обігнав зазначений транспортний засіб, так як позивачем не було здійснено виїзд на смугу зустрічного руху.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову від 02.09.2023 серії ЕАТ № 7651291про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, за відсутністю в його діях складу такого правопорушення.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним задовольнити позов, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відділенням поліції № 2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області інспектором старшим лейтенантом поліції Скорина Є.Е. 02.09.2023 відносно позивача винесено постанову серії ЕАТ № 7651291 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340,00 грн.

Як вбачається із вказаної постанови, 02.09.2023 о 12 год 07 хв. в с. Йосипівка шосе Київ - Чоп 470 км водій керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до розділу 33 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) дорожнім знаком 3. 34 Зупинку заборонено - забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лишена той бік дороги,на якому вони встановлені. Зона дії знаків може бути зменшена: для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3. Знак 3.34може застосовуватися разом з розміткою 1.4, знак 3.35 - з розміткою 1.10.1, 1.10.2, при цьому зона їх дії визначається за протяжністю лінії розмітки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

В п. 1 розділу 34 Правил дорожнього руху України передбачено понад 30 видів горизонтальних ліній розмітки з 1.1 по 1.30 При цьому, п. 1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, передбачено, що «Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Лінії 1.5-1.8 перетинати дозволяється з будь-якого боку».

Вивчивши надані позивачем докази, які знаходяться в матеріалах справи, суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 1 ст. 122 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем, а з постанови не вдається встановити, що позивач ОСОБА_1 дійсно порушив п. 34 Правил дорожнього руху України.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про недотримання прав позивача при складенні оскаржуваної постанови.

Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не довів правомірності та прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого дана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Інспектора поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Скорина Євгена Едуардовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Інспектора поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Скорина Євгена Едуардовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7651291 від 02.09.2023 року, винесену інспектором відділення поліції № 2 (м. Буськ) Золочівський районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Скорина Євгеном Едуардовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень - визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур