Рішення № 117520200, 26.02.2024, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/896/22

Провадження № 2/553/81/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.02.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді Крючко Н.І.,

при секретарі Компанієць А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого в якому прохав стягнути з відповідача, Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 19 200 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого та 38 400 грн. страхового відшкодування витрат на поховання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2022 року, прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 20 березня 2023 року визнано явку сторони позивача та сторони відповідача обов`язковою.

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано термін позивачу для усунення недоліків.

10 жовтня 2023 року, позивачем виконано вимоги ухвали суду від 25 серпня 2023 року.

Відповідно до ухвали суду від 26 жовтня 2023 року уточнену позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження, продовжено підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача - адвокат Стефківський В.І. не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи повідомлявся за останньо відомим місцем реєстрації юридичної особи шляхом направлення рекомендованих листів з повідомленням на їх адресу. У визначений строк відповідачем Приватним акціонерним товариством «Харківська муніципальна страхова компанія» відзиву не подано.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.

Частиною 8 статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_2 таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 12 травня 2017 року на вулиці Плеханівській у м. Харкові водій автомобіля марки «Samsung SM5», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 здійсний наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці (а.с.185,186).

За фактом дорожньо - транспортної пригоди СУ ГУНП в Харківській області 12.05.2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000000647, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ( а.с.184).

Відовідно до інформації наданої Слідчим відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області від 10.10.2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017220000000647, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, триває ( а.с.163).

При цьому, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.05.2017 року, довідкою СУ ГУ НП в Харківській області, довідкою № 3017137349440880 про дорожньо - транспортну пригоду та свідоцтвом про смерть потерпілого. ОСОБА_2 визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні. Цивільнй позов у кримінальногму провадженні ОСОБА_2 не заявлявся.

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи розгляд кримінального провадження не завершено.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для розгляду цивільного позову на предмет відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи з страхової компанії, яка застрахувала цивільно - правову відповідальність заподіюча такої шкоди, наявність кінцевого рішення у кримінальному провадженні не є обов`язковою. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21, в якій зазначено, що між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП сина позивачки, в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що станом на дату дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпечення транспортного засобу марки «Samsung SM5», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Харківська муніципальна страхова компанія», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК 6531781 ( а.с.207).

Так, у відповідності до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові витрати за договорами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності обмежуються страховими сумами, що діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування, визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що у відповідності до ЗУ ««Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сторона позивача повідомила Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія», де серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, зазначалось: 19 200,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та 38 400,00 грн. - в рахунок відшкодування витрат на поховання в межах ліміту відповідальності страховика ( а.с.181,182,183).

На вказане звернення сторони позивача, відповідачем направлено листа № 138/1 від 27.06.2019 року, в якому зазначено, про необхідність надання для огляду оригіналів наступних документів: паспорта, ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , вироку суду (постанови слідчого) по даній справі у разі наявності, письмову заяву від довірителів про розмір отриманих ним грошових коштів від інших осіб. Вказані документи були надані на вимогу відповідача у 2021 році, але до цього часу жодної відповіді не надано та рішення не прийнято, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала на місці дорожньо - транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що шкода потерпілому була завдана джерелем підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи». ( Постанови Верховного Суду у справах № 751/8121/17 від 14.01.2019 року; № 500/2095/15-ц від 10.01.2019 року ; № 757/59802/16 від 05.12.2018 року; № 126/1439/17 від 01.02.2018 року).

Таким чином, володілці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири які несуть відповідльність виключно у разі завданння ними умисної шкоди.

З вище викладеного, суд приходить до висновку, що недотримання відповідачем строків розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування є грубим порушенням ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( а.с.188).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 17 травня 2017 року, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.187).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 28.04.2006 року уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.04.2006 року ( а.с. 190).

Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 18.07.2006 року ( а.с.191)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 18.07.2006 року, батьками ОСОБА_8 , вказані батьком - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_7 .

З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2008 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 , виданого 04.09.2008 року ( а.с.192).

Так, 31.08.2013 року ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_7 , яка після укладення шлюбу отримала прізвище ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_6 від 31.08.2013 року (а.с.193).

Таким чином, з вище викладених обставин справи, вбачається, що особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 є: син - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_2 .

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 34.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

На день настання страхового випадку, ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 3 200,00 грн..

Таким чином, з урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 38 400,00 грн., виплачується рівними частинами між особами, які мають право на тримання страхового відшкодування.

Таким чином, частка, яка припадає на одну сторону, яка має право на отримання страхового відшкодування моральної школи , внаслідок смерті ОСОБА_4 , в порядку пункту 27.3 Закону , дорівнює 19 200,00 грн.

На спростування на наведений х вище фактів, а саме безпосередньо наявності у потерпілого матері ОСОБА_2 та сина ОСОБА_8 , відповідачем на виконання вимог ст. 34.1 вказаного вище Закону, не надав.

Таким чином, суд бере за основу, дані надані позивачем.

Таким чином, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є: син - ОСОБА_8 та мати ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 27.4 ст. 27 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 45 020,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 28 від 17.05.2017 року на суму 11 350,00 грн., товарним чеком № 30 від 18.05.20.17 року на суму 8 800,00 грн., товарним чеком № 25 від 17.05.2017 року на суму 2920,00 грн., товарним чеком № 86 від 16.08.2017 року на суму 9 950,00 грн., товарним чеком № 18 від 10.04.2018 року на суму 12 000,00 грн. ( а.с.194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201-202).

На дань настання страхового випадку, ст. 8 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2017 рік», встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі : з 1 січня - 3200,00 грн..

Таким чином, з урахуванням викладеного загальний розмірі страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, який підлягає до відшкодування позивачу, дорівнює сумі 38 400,00 грн..

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 999, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача - ОСОБА_2 : 19 200,00 грн. - страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 38 400,00 грн. - страхове відшкодування витрат на поховання, всього в сумі 57 600,00 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко