Рішення № 117516302, 08.03.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/245/24

Номер провадження 2-а/350/3/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до відповідача, у якому просив поновити йому строк на звернення з адміністративним позовом до суду, скасувати постанову серії ЕНА №1317929 по справі про адміністративне правопорушення від 27.01.2024, винесену поліцейським СРПП Калуського РВП старшим сержантом поліції Белей Петром Богдановичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 425 гривень, а провадження в даній адміністративній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зіслався на те, що оскаржувана постанова є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. У вказаний в постанові час та місці він жодним транспортним засобом не керував, тому не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП, тому постанова є незаконною та підлягає до скасування. Про існування постанов він дізнався тільки 01.02.2024, коли отримав її, тому ним пропущений строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин, який підлягає поновленню.

Ухвалою судді від 09.02.2024 справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КАС України.

26.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що поліцейським, було виявлено факт керування відповідачем транспортним засобом. Стверджує, що факт керування водієм транспортним засобом та порушення останнім ПДР України, підтверджується відеодоказами.

У судове засідання позивач не прибув, його представник-адвокат Родіков І.С. направив суду заяву, в якій заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про необхідність прибути до суду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в постанові, а також дослідивши наявні докази в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку, що позов слід задоволити, з огляду на таке.

Щодо поновлення позивачу строку для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, суд виходить з тих міркувань, що його слід поновити, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивачу постанова по справі про адміністративне правопорушення під час її складання вручено не було, за таких обставин суд погоджується з його твердженням, що дата отримання оскаржуваної постанови є 01.02.2024, що і стало причиною пропущення строку на її оскарження, а отже строк на оскарження постанови є пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому його слід поновити.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У позовній заяві позивач зазначив, що він не скоював інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом у час та місці, який зазначено у оскаржуваній постанові. При цьому позивач звернув увагу, що до адміністративної відповідальності можна притягнути тільки водія, а він не керував транспортним засобом.

Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Судом установлено, що 27.01.2024 поліцейським СРПП Калуського РВП старшим сержантом поліції Белеєм П.Б. винесено постанову серії ЕНА № 1317929 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в сумі 425 гривень, за те, що він 27.01.2024, о 00.17:07 год., в смт. Брошнів-Осада по вул. Грушевського, керував транспортним засобом марки Skoda Roomster не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, а також свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб (а.с.5).

Позивач зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, оскільки не керував транспортним засобом.

Для встановлення істини у адміністративній справі слід дослідити докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КУпАП).

Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

У відповідності до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст.72 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАСУ).

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

На спростування доводів позивача представником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надіслано до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Також, до відзиву прикріплено відео фіксацію подій за участю ОСОБА_2 , яка мала місце 27.01.2024.

На відеозаписі зафіксовано рух поліцейського автомобіля по вул. Грушевського сел.Брошнів-Осада, який проїхавши певну відстань шляху повернув ліворуч на територію біля домоволодіння, де проїхавши ще деяку відстань зупинився з правої сторони біля транспортного засобу. З інших відеозаписів вбачається, що транспортним засобом, біля якого зупинився службовий автомобіль, є автомобіль марки «Skoda Roomster» д.н.нз. НОМЕР_1 .

Однак, на відеофайлах, які надані відповідачем на підтвердження вини позивача у вчиненні 27.01.2024 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, не зафіксовано рух службового автомобіля поліції позаду транспортного засобу «Skoda Roomster» д.н.нз. НОМЕР_1 , тобто не зафіксовано рух автомобіля марки «Skoda Roomster» д.н.нз. НОМЕР_1 , під керуванням позивача.

Отже цим доказом, який наданий представником відповідача і є єдиним на спростування твердження позивача про свою невинуватість, не доведено факту керування ОСОБА_1 автомобілем 27.01.2024 за обставин, викладених в оскаржуваній постанові серії ЕНА №1317929.

У підсумку суд приходить до висновку, що на жодному із відеозаписів не зафіксовано факту руху або факту зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з цим суд позбавлений можливості спростувати твердження позивача про те, що 27.01.2024 він не керував транспортним засобом при обставинах, викладених у постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1317929.

Будь-які інші докази, які б спростовували таке твердження позивача у матеріалах справи відсутні.

За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.

Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП поширюються виключно на водіїв транспортних засобів, тому у зв`язку з відсутністю у справі достовірних даних про те, що позивач 27.01.2024, о 00.17:07 год., в смт. Брошнів-Осада по вул. Грушевського, керував транспортним засобом марки Skoda Roomster, суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень.

При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу правопорушення в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена без належних та допустимих доказів, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, тому оскаржувану постанову слід скасувати.

За змістом п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 3 ч.1 ст.293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує постанову і закриває справу.

Згідно з п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи те, що суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, поставленого у провину ОСОБА_1 скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне провадження у справі закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.7, 9-11, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 252, 278, 280 293, 294 КУпАП, ст.ст.241, 246, 250-251, 255 КАС України, суд

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Задоволити позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції в Івано-Франківській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1317929 від 27.01.2024, винесену поліцейським СРПП Калуського РВП старшим сержантом поліції Белей Петром Богдановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 425 гривень, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: