Рішення № 117515857, 21.02.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18573/23

Провадження №2/523/688/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"21" лютого 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря Могила А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональна товарна біржа, про визнання правочину дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональна товарна біржа, про визнання правочину дійсним. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 14.07.2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка також діяла від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2000-00133, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі зазначають, що вище вказаний договір купівлі-продажу було укладено відповідно до вимог ЗУ «Про товарну біржу», та відповідно покупці не були обізнані щодо необхідності подальшого нотаріального посвідчення угоди. Разом з цим, наразі позивачі мають певні перешкоди щодо повного володіння, користування та розпорядження своєю власністю, з підстав невідповідності договору чинним нормам законодавства.

На підставі викладеного позивачі просять:визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2000-00133 від 14.07.2000 року, а саме квартири АДРЕСА_1 дійсним.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, на адресу суду надійшла заява представника позивачів адвоката Безбабної Анастасії Олександрівни щодо можливості проведення судового засідання у відсутність сторони позивача, згідно якої представник зазначила, що позивачі позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують щодо заочного розгляду справи (а.с.39).

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце слухання справи повідомлявся, до суду не з`явився, про причини не явки суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональна товарна біржа, до суду також не з`явилась, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.34-35).

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлялись, представник позивачів звернулась з заявою про слухання справи за відсутності сторони позивача, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2000-00133 від 14.07.2000 року укладеного на Регіональній товарній біржі ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 , яка також діяла від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 купили квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Відповідно до відмітки проставленої на звороті договору купівлі-продажу нерухомого майна, право власності на квартиру було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1/2000-00133. Реєстраційний запис зроблено 15.12.2000 року за реєстрованим номером 7 у реєстровій книзі 388пр на сторінці 180.

Дані відомості, щодо реєстрації права власності на квартиру за позивачами у справі також підтверджені листом КП «БТІ» ОМР від 18.10.2023 року (а.с.23).

Судом встановлено, що позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6,8).

Таким чином, судом встановлено, що позивачі після укладення договору купівлі-продажу зареєструвала право власності в КП «ОМБТІ та РОН» та зареєструвалась за адресою придбаного нерухомого майна.

Позивачі зазначають, що сторонами договору було досягнуто всіх його істотних умов та вчинено дій пов`язаних з його виконанням, а саме: покупець сплатила грошові кошти та вселилась до квартири, сплачує комунальні платежі та утримує майно, а продавець у свою чергу звільнив приміщення та знявся з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Підставами позовних вимог, позивач зазначила, що не має можливості розпорядитись власністю, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства, з підстав його нотаріального не посвідчення.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом проживання за зазначеною адресою саме позивачів по справі та те, що відповідач за вказаною адресою знятий з реєстраційного обліку, та зареєстрований за іншою адресою, що підтверджується довідкою Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.21).

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме - купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Регіональна товарна біржа, про визнання правочину дійсним задовольнити.

Визнати договір № 1/2000-00133 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 14.07.2000 року на Регіональній товарній біржі між ОСОБА_1 , що також діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони дійсним.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.02.2024 р.

Суддя: