Рішення № 117514946, 05.03.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45030/23

Провадження № 2/761/4582/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява від представника позивача - адвоката Ліндаєва О.С., згідно якої позивач ОСОБА_2 просить судвстановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з січня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування зазначає, що вона з 2015 року проживала разом з ОСОБА_3 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, як у квартирі, належній ОСОБА_3 так і у належному матері ОСОБА_3 садовому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали спільний бюджет, разом купували продукти харчування, готували їжу, утримували житло, разом проводили спільний час, у т.ч. відпочинок, тобто мали взаємні права та обов`язки, які притаманні подружжю.Заявниця наводить аргументи про те, що входить до четвертої черги спадкоємців, адже проживала зі спадкоємцем однією сім`єю. Після смерті чоловіка звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса, яким було відкрито спадкову справу № 68530014 так як інших спадкоємців після його смерті немає, а відтак відсутній спір щодо спадкового майна.

У листопаді 2021 року позивачка звернулася до Деснянського районного суду м. Києва в порядку окремого позовного провадження, із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу Рішенням суду від 26.05.2022 року заяву було задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року рішення Деснянського районного суду м. Києва було скасовано, а заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що між позивачкою та Київською міською радою виник спір щодо права на отримання спадщину, а тому справа підлягає розгляду у порядку позовного провадження. У зв`язку з вищевикладеним позивачка вимушена повторно звернутися до суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

06 грудня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року вищевказана цивільна справа залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

14.12.2023 року недоліки були усунуті.

Ухвалою від 15.12.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.01.2024 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

19.01.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.01.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, в наданому до суду відзиві просив слухати справу у його відсутності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, при вирішення питання по суті покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснила, що заявниця ОСОБА_2 її сусідка і знала померлого, товаришували, вважає, що вони були чоловіком та дружиною, жили разом приблизно з початку 2016 року. Неодноразово була у них дома, де бачила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 живуть, як подружжя, мають спільний побут.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з заявницею та ОСОБА_3 з 2015-2016 років. Він вважав ОСОБА_3 чоловіком заявниці, оскільки між ними були відносини, притаманні подружжю. Іноді бував у них в гостях, чув, як вони обговорювали якісь сумісні покупки, планували ремонт.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою по будинку позивачки, який знаходиться в сел. Євминка Чернігівської області. Зазначила, що ОСОБА_2 почала жити разом із ОСОБА_3 з 2015 року. Вони неодноразово приїжджали в цей будинок або на вихідні, або на тиждень. ОСОБА_3 порався по господарству, робив ремонт, встановлював вікна та огорожу. Вона сприймала їх як подружжя, оскільки між ними були характерні стосунки. В 2021 році ОСОБА_3 помер.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 293, 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з матеріалів справи і це встановлено судом,що позивач ОСОБА_2 з 2015 року проживала з ОСОБА_3 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, як у квартирі, належній ОСОБА_3 так і у належному матері ОСОБА_3 садовому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали спільний бюджет, разом купували продукти харчування, готували їжу, утримували житло, разом проводили спільний час, у т.ч. відпочинок.

Факти існування зазначених вище обставин підтверджується доказами, а саме: у квартирі ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_2 ) встановлювалися нові лічильники на ГВП та ХВП, та ОСОБА_2 приймала участь у цьому процесі, у т.ч. у складенні необхідного Акту про опломбування лічильників; проведення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільного часу, у т.ч. разом із спільними знайомими та друзями, вбачається із фотокарток, на яких вони зображені разом, та контекст фотокарток вказує на існування між ними близьких відносин; факт існування відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили свідки, а саме, сусіди по будинкам, які разом із ними спільно вигулювали собак, тобто мали спільні інтереси, а тому знали про особисте життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю - це ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проживали разом однією сім`єю, але шлюб не укладали, так, як кожен із них на той час не вбачав у цьому необхідності.

Влітку 2021 року ОСОБА_3 сильно захворів, у зв`язку із чим був доставлений для проходження стаціонарного лікування до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» де знаходився з 16 липня 2021 по 24 липня 2021, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, що вбачається із копії Довідки від 15.11.2021 за вих. № 061/104-4348/07.

У свою чергу вбачається із копії Виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого № 12211, виданої за заявою цивільної дружини пацієнта ОСОБА_2 від 10.11.2021, хворий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.07.2021 по 24.07.2021. ІНФОРМАЦІЯ_1 констатована смерть ОСОБА_3 , причиною якої були: - ребро-васкулярна хвороба, порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом, гіпертонічна хвороба, гостра серцево-судинна, дихальна недостатність. Факт смерті ОСОБА_3 зареєстровано Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Під час перебування ОСОБА_3 на лікуванні, ОСОБА_2 постійно доглядала його, відвідувала у лікарні, приносила усі необхідні продукти та напої, побутові речі, ліки.

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 здала на тимчасове зберігання у Деснянське УП ГУНП у м. Києві належну ОСОБА_3 мисливську гладкоствольну рушницю, що також підтверджує факт їх спільного проживання.

Так як після смерті ОСОБА_3 не залишилося нікого із рідних, ОСОБА_2 вважаючи себе єдиним спадкоємцем померлого, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та було відкрито спадкову справу № 68530014. Нотаріусом було повідомлено ОСОБА_2 , що в неї на даний час відсутні документи, які б підтверджували право на спадкування після ОСОБА_3 за законом, так як вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю може бути встановлено лише у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, основною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Ч. 1, 2 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №695/1732/16-ц (провадження №61-38901св18) вказав, що обов`язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи покази свідків, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідки не заінтересовані в справі і підстав для обмови заявниці в них немає, їх покази не суперечать іншим матеріалам справи.

Крім того, представником позивача надано письмові докази, які підтверджується факт спільного ведення господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: Витяг із ДРРП на нерухоме майно на житловий будинок Позивачки за адресою АДРЕСА_5 (підтверджує володіння Позивачки цим будинком, в якому вона періодично проживала разом із ОСОБА_3 ); Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок Позивачки за адресою АДРЕСА_5 (підтверджує володіння Позивачки цим будинком, в якому вона періодично проживала разом із ОСОБА_3 ); Акт від 16.02.2024 року, складений двома сусідами та засвідчений Головою ЖБК №16, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01 січня 2015 р. по 31.12.2020 р. фактично проживав за адресою: АДРЕСА_6 (тобто за адресою проживання Позивачки, що вказує на проживання їх за однією адресою); Акт виконаних робіт по встановленню домофона у квартирі АДРЕСА_2 , тобто квартирі ОСОБА_3 , а роботи прийняла ОСОБА_2 , яка сама проживає у квартирі АДРЕСА_6 того же будинку (що вказує на проживання їх за однією адресою); Договір № 465від 07.03.2017 року на виготовлення та встановлення вікон у квартирі за адресою АДРЕСА_2 (адреса ОСОБА_3 ), а замовником вказано Позивачку ОСОБА_2 , та квитанція про оплату послуг до даного договору від 08.03.2017, де платником вказано ОСОБА_2 (що вказує на проживання їх за однією адресою); Гарантійний талон на вікна, в якому адресу встановлення вказано АДРЕСА_2 (адреса ОСОБА_3 ), а замовником вказано Позивачку ОСОБА_2 (що вказує на проживання їх за однією адресою); Креслення віконних виробів для встановлення у квартирі АДРЕСА_2 (адреса ОСОБА_3 ), а замовником вказано Позивачку ОСОБА_2 , а також за адресою село Євминка Чернігівської області (будинок Позивачки), в якому замовниками вказані і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 (що вказує на проживання їх за однією адресою); Акт зняття контрольних показань з лічильнику гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 (адреса ОСОБА_3 ), а власником/співвласником було вказано Позивачку ОСОБА_2 (що вказує на проживання їх за однією адресою); Заявка на доставку № 21665 від 30.09.2015 року про доставку будівельних матеріалів з магазину на адресу АДРЕСА_2 (адреса ОСОБА_3 ), а замовником вказано Позивачку ОСОБА_2 , (що вказує на проживання їх за однією адресою).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалась заявниця, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заява про встановлення проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із січня 2015 року по день його смерті, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч.2, ч.4 ст.3 СК України, ст. ст. 77, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 247, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити в повному обсязі.

Встановити та визнати факт спільного проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 ) разом із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), однією сім`єю як чоловіка та жінки без укладення шлюбу, в період із січня 2015 року й по ІНФОРМАЦІЯ_1 (по дату смерті ОСОБА_3 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

05 березня 2024 року