Рішення № 117509111, 06.03.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року Справа№200/7547/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Анісімової Євгенії Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2023 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Анісімової Євгенії Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 08301764), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 25.11.2023 року у розмірі 129584,06 грн. у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2021 року у розмірі 227958,95 грн.

- зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 08301764) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2015 року по 25.11.2023 року у розмірі 129584,06 грн. у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2021 року у розмірі 227958,95 грн.

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 08301764), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку у розмірі 175992,81 грн. за час затримки з 12.02.2021 року по 25.11.2023 року виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2021 року у сумі 231430,41 грн..

- зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 08301764) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у розмірі 175992,81 грн. за час затримки з 12.02.2021 року по 25.11.2023 року виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 11.02.2021 року у сумі 231430,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач одночасно з виплатою на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 200/2233/22 суми індексації грошового забезпечення у розмірі 227 958,95 грн. мав нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.11.2023 у розмірі 227958,95 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 25.11.2023 у розмірі 231430,41 грн.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому виклав заперечення щодо індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року оскільки відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Також, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 06.03.2024 вирішено повернути позивачеві заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягала у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.12.2018 по 11.02.2021 у розмірі 4258,75 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.12.2018 по 11.02.2021 у розмірі 4258,75 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за цей період та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 від 21.12.2005 та копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 26.11.2015.

Відповідно до наявного в матеріалах справи військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого Кальміусько-Нікольським військовим комісаріатом Донецької області від 20.07.2016 позивач, 15.05.2015, на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 - призваний у Збройні Сили України за мобілізацією. 18.05.2015 позивач зарахований до списків особового складу ОСОБА_2 -Володарського об`єднаного районного військового комісаріату. 11.02.2021 на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2021 року №6-РС позивач виключений зі списків особового складу Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в запас.

Позивач не погодився з розміром виплаченої індексації грошового забезпечення та 07.02.2022 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №200/2233/22 вирішено:

-адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково;

-визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення;

-зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та із врахуванням фактично виплачених сум.

-визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ: 08301764) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 по 11.02.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258,75 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення;

-зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ЄДРПОУ: 08301764) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 258,75 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та із врахуванням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного вище рішення, Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 25.11.2023 виплачено ОСОБА_1 227958,95 грн., що підтверджується копією платіжною інструкцією №3799 від 23.11.2023 та 16.11.2023 - 3471,46 грн. згідно з платіжною інструкцією від 15.11.2023.

При цьому, згідно з розрахунком індексації грошового забезпечення позивача від 19.04.2023 №09/02/209 згідно з рішенням суду у справі №200/2233/22 від 01.02.2023, загальний розмір індексації грошового забезпечення до виплати на виконання судового рішення становить 231430,41 грн.

Докази звернення позивача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача, зокрема в частині не виплати компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно тверджень відповідача щодо пропуску строку звернення до суд з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Разом з тим, приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Отже, ураховуючи, що з дня отримання виплати індексації грошового забезпечення (25.11.2023), позивач у місячний строк (26.12.2023) звернувся до суду з даним позовом, суд вважає, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульованіЗаконом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»(далі - Закон №2050-ІІІ).

Згідно зі статтями1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеногоЗаконупоширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченоїстаттею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159(далі - Порядок № 159) відтворюють положенняЗакону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Верховний Суд в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а дійшов наступних висновків:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно доЗакону № 2050-ІІІта Порядку №159.

Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістомстатті 7 Закону № 2050-ІІІвідмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно доЗакону № 2050-ІІІта Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.»

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставіЗакону № 2050-ІІІта Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, від 18.08.2023 у справі №460/4166/20.

Згідно з ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати на підставіЗакону № 2050-IIIта Порядку №159. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістомст. 7 Закону №2050-ІІІвідмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно доЗакону № 2050-ІІІта Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, суд дійшов висновку про те, що право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Зазначені висновки повністю узгоджуються з правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 21.11.2023 у справі №200/3683/23, від 11.01.2024 у справі №200/4508/23.

Отже у задоволенні позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гарантоване приписамиКодексу законів про працю України(надалі -КЗпП України).

При цьому відповідно дорішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати нормиКодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до частини 1статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями116та117 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

При цьому статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відтак вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому частина 1статті 117 КЗпП Українипереважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Оскільки позивача звільнено з військової служби 11.02.2021, при цьому відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем 25.11.2023, що свідчить про проведення повного розрахунку поза межами строку, визначеногостаттею 116 КЗпП України, тому, на переконання суду, на відповідача слід покласти відповідальність, що передбаченастаттею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (даліПорядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 4 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньоїзаробітноїплатиза останні два місяці, зокрема, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку №100 таІнструкції №623можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Відповідно до довідки Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.01.2024 про доходи, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, у грудні 2020 року складає 17967,59 грн., у січні 2021 року складає 13781,56 грн.

При цьому, в грудні 2020 року було 31 календарних днів, у січні 2021 року- 31 календарний день.

Таким чином, виходячи з наданої відповідачем довідки від 12.01.2024 середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 512,08 грн. (31749,15 грн./62 календарних днів).

Стосовно визначення періоду, за який на користь позивача підлягає виплаті середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 12.02.2021 (наступного дня після виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) по 25.11.2023 (остаточний розрахунок з позивачем виплата за судовим рішенням у справі №200/2233/22).

При цьому суд ураховує те, що з 19.07.2022 набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 , яким викладено в новій редакції нормустатті 117 КЗпП України, якою встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Разом з цим, Верховний Суду у постанові від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 вказав, що в межах даної справи підлягають врахуванню нормистатті 117 КЗпП Україниу редакції що діяла до 19.07.2022 та відповідно врахуванню висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, які безпосередньо стосуються нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції що діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Отже, оскільки позивача було звільнено до набрання чинностіЗаконом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції нормустатті 117 КЗпП України, застосуванню підлягають нормиКЗпП України, які були чинні на момент звільнення позивача, тобто, стягненню підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дати звільнення до дати розрахунку) не обмежений шістьма місяцями.

Таким чином, період, за який ОСОБА_1 підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 714 робочих дні, а саме: за період з 12.02.2021 по 25.11.2023.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 365625,12 грн. (512,08 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 714 (кількість днів затримки)).

Разом з цим, суд ураховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«72. … Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

…

86. … оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

…

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

…

93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостоюстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).».

Як вбачається з матеріалів справи, причинами, що пов`язані з тривалістю порушень прав позивача, є як дії позивача, який через рік після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, тривалий розгляд справи у суді (майже рік) так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

Отже, на переконання суду, покладання відповідальності на відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь період затримки розрахунку є несправедливим та необґрунтованим.

З огляду на встановлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, визначивши його в сумі 5000,00 грн.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у подібних правовідносинах в постанові від 21.04.2021 у справі № 360/3574/19.

Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах буде стягнення з відповідача на користь позивача суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 5000,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на іншу практику Верховного Суду у справах щодо обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки в даній справі мале місце тривале зволікання позивача, який через рік після звільнення оскаржив дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення та тривалий розгляд справи у суді щодо індексації грошового забезпечення.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.02.2021 по 25.11.2023.

Стягнути з Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса Донецька область, місто Покровськ, вул. Поштова, буд. 16, ЄДРПОУ 08301764) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5000,00 грн. (з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)

Суддя В.С. Дмитрієв