Рішення № 117508927, 26.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 рокуСправа №160/27319/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.09.2023 року № 084150005069 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу та стажу за вислугою років спірний період трудової діяльності ОСОБА_1 з 15.08.1990 року по 13.09.1993 року, у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 з 06.09.2023 року та перерахунок пенсії за віком з дати її призначення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06.09.2023 року вона звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком, відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте в задоволенні заяви рішенням від 13.09.2023 року № 084150005069 про відмову у призначенні пенсії було відмовлено, оскільки не враховано період роботи з 15.08.1990 року по 13.09.1993 рік через те, що в записі трудової книжки НОМЕР_1 на записі про звільненні відсутній підпис відповідальної особи. Позивач вказує, що вона не повинна нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки. Позивач вважає не зарахування вказаного стажу, який наявний в трудовій книжці, порушує її законне право на отримання пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача-1 та відповідача-2 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, які є аналогічними за змістом, в яких останні позовні вимоги не визнали та зазначили, що ОСОБА_1 , звернулася 06.09.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими документами на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. За наданими документами до страхового стажу та стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 15.08.1990 по 13.09.1993, оскільки в записах трудової книжки НОМЕР_1 відсутній підпис відповідальної особи при звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 13.09.2023р. правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №084150005069 у зв`язку з тим, що у позивача на дату звернення (06.09.2023) згідно наданих документів відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщена особа, зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1204-5002898634 від 08.08.2023р.

Судом встановлено, що 06.09.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та доданими документами на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначене звернення та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350011941 від 13.09.2023 року У вказаному рішенні зазначено, що:

З урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають медичні працівники, які набули вислугу років на відповідних посадах, станом на: 01.04.2015 не менше 25 років; 31.12.2015 не менше 25 років 6 місяців; 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу та стажу за вислугою років не зараховано період роботи з 15.08.1990 по 13.09.1993 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідальної особи.

Страховий стаж заявниці становить 34 років 10 місяців 09 днів. Стаж за вислугою років станом на 10.10.2017 р. складає - 26 років 00 місяців 22 дні.

Вважаючи вказане рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (дані -Закон №1058).

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті тих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VІ (далі - Закон № 1058) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом України від 03.11.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, передбачений ст. 55 Закону № 1788.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменуванні, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 12.08.1988р. міститься запис №3 про прийняття 15.08.1990р. позивача на посаду вчителя навчальних класів в Підгорненьску НМШ. У записі №4 зазначено: 13.09.1993 звільнена з зайнятої посади у зв`язку з переводом на роботу в Шевченківську НСШ вителем початкових класів. Наказ №55 від 13.09.93р. по Васильківському відділу освіти.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні на невідповідність запису №4 «…оскільки в записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідальної особи» у трудовій книжці позивача не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Також суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до загального страхового стажу та стажу за вислугою років ОСОБА_1 має бути зарахований спірний період трудової діяльності з 15.08.1990 року по 13.09.1993 року, оскільки підтверджений даними його трудової книжки.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії № 084150005069 від 13.09.2023 року діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу та стажу за вислугою років спірний період трудової діяльності ОСОБА_1 з 15.08.1990 року по 13.09.1993 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що самостійно здійснивши розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.

Обчислення страхового стажу, визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі № 663/574/17).

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України ).

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на пенсію, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі по 268,40 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (фактична адреса проживання/перебування: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084150005069 від 13.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу та стажу за вислугою років спірний період її трудової діяльності з 15.08.1990 року по 13.09.1993 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (фактична адреса проживання/перебування: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 268,40грн. (двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (фактична адреса проживання/перебування: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 268,40грн. (двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова