Постанова № 11750781, 06.10.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-1571/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Охрімчук І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій незаконними, зобовязання провести перерахунок і виплати недоотриманої пенсії по інвалідності, стягнення допомоги і доплати до пенсії, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними, стягнути з відповідача177951,69 грн. невиплаченої пенсії по інвалідності та 44502,00 грн. доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 серпня 2007 року по 01 серпня 2010 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в подальшому виплачувати пенсію згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом 1-ї групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію у звязку з настанням інвалідності, а також просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними та стягнути на його користь з відповідача 8900,40 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 серпня 2007 року по 01 серпня 2010 року у звязку з тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок його пенсії як інваліда 1-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплатитийому недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі йому було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року.

Позивач в судове засідання не зявився, так як надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області згідно поданої заяви, стосовно вимог позову заперечує, просить справу слухати у їхню відсутність.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання не зявився, але надав на адресу суду заперечення стосовно задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме с. Жубровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копіями паспорту позивача, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач на даний час є непрацюючим пенсіонером за віком і отримує щомісячно допомогу в розмірі 2,10 грн. в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та отримує щомісячно доплату до пенсії в розмірі 10,50 гривень в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, тобто отримував виплати в розмірах передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, довідкою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі, обставинами, зазначеними у запереченнях відповідачів.

Встановлено, що позивач є інвалідом 1-ї групи захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 06 лютого 2004 року стоїть на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області як особа, віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК про інвалідність серії НОМЕР_1 від 06.02.2004 року, посвідчення потерпілого категорії 1 серія НОМЕР_2.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по I групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам II групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розрахунок пенсії позивачці відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому ніж передбачено Законом № 796.

Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54, 67 Закону України N 796. Постановою від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", всупереч положень статей 50, 54, 67 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 та 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивача в цій частині також підлягає до задоволення.

В силу статті 8. „Закону України „Про пенсійне забезпечення” , призначення, нарахування та виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54, 67 має здійснюватись Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районні Житомирської області.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

В 2008 роках в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, що, на думку суду, є неприпустимим з огляду на конституційність таких змін, про що неодноразово (кожний рік!) наголошується Конституційним Судом України. Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.

Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.

Зважаючи на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що "рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними", то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України. Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч. 3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію.

Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де зазначено, що " оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй".

Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію. В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини невідчужувані та нерушимі (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що "громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

Позов позивача в частині стягнення невиплачених коштів передбачених ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягає до часткового задоволення так, як відповідно до ст. 99 КАСУ для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів тому стягненню підлягає період з 01 лютого 2010 року по 01 вересня 2010 року в сумі 40727,20 грн.

Відповідно до наведеного, позов позивача в частині стягнення допомоги та доплати, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягає до задоволення в межах шестимісячного терміну тобто з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2010 року у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця в сумі 2098,60 грн. та доплата до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця за мінусом одержаних коштів по 10,50 грн. щомісяця в сумі 10493,00 грн.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій незаконними, зобовязання провести перерахунок і виплати недоотриманої пенсії по інвалідності, стягнення допомоги і доплати до пенсії, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо не доплаченої пенсії по інвалідності - протиправними.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомира на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_1 40727,20 грн. (сорок тисяч сімсот двадцять сім грн. двадцять коп..) невиплаченої пенсії по інвалідності за період з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2010 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з рахунку № 25601312637, МФО 311647, відкритому у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомир на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_1 10493,00 грн. (десять тисяч чотириста девяносто три грн..) доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2010 року .

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 серпня 2010 року.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_1 2098,60 (дві тисячі девяносто вісім грн. шістдесят коп.) допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2010 року .

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області судовий збір в сумі 54.40 гривень на користь держави.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений як потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС.

Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від сплати судового збору звільнене на підставі Декрету КМУ «Про Державне мито».

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд житомирської області до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: