Рішення № 117507566, 04.03.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ХарківСправа № 922/5116/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А. М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412)

до фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про розірвання договору, зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення, стягнення 68 540,08 грн. заборгованості по орендній платі та пені

за участю представників учасників справи:

позивача - Меркулової Н. А.,

відповідача - не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області до фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд: розірвати Договір оренди № 7417 від 29.01.2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Казимирчиком Пилипом Станіславовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); зобов`язати Фізичну особу-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-1, 2-3, 2-3а, 2-4, 2-5, 2-5а, 2-6, 2-7, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІV, ХХІVa, XXV, XXVII, загальною площею 238,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «Б-2», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 51, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) 104 200,77, а саме, заборгованість у сумі 75 923,90 грн. та пені у сумі 28 276,87 грн. за Договором оренди № 7417 від 29.01.2020 року, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишено без руху; встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення ухвали, позивачу у встановлений строк необхідно подати до Господарського суду Харківської області засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії або оригінали доданих до позовної заяви документів; роз`яснено позивачу, що за умовами ч. 3, ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24.01.2024; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; позивачу, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання; відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив з дня його отримання; повідомлено учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

16.01.2024 (вх. № 1256/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована здійсненням позивачем перерахунку заборгованості в зв`язку із звільненням відповідача від орендної плати на період з 24.02.2022 по 30.09.2022. Зокрема, позивач просить суд: стягнути з Фізичної особи - підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 68 540,08 грн., а саме, заборгованість у сумі 54 453,60 грн. та пеню у сумі 14 086,48 грн. за Договором оренди № 7417 від 29.01.2020 року; розірвати Договір оренди № 7417 від 29.01.2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Казимирчиком Пилипом Станіславовичем; зобов`язати Фізичну особу - підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-1, 2-3, 2-3а, 2-4, 2-5, 2-5а, 2-6, 2-7, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІV, ХХІVa, XXV, XXVII, загальною площею 238,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «Б-2», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 51, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

24.01.2024 (вх. № 2113/24) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач визнав факт укладення договору оренди № 7417 від 29.01.2020 між ним та позивачем; визнав, що ним не сплачувалась орендна плата за вказаним договором починаючи з 01.03.2022; не заперечував арифметичну правильність нарахування орендної плати та пені згідно з наданим позивачем розрахунком, що доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог; визнав позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та зобов`язання звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-1, 2-3, 2-3а, 2-4, 2-5, 2-5а, 2-6, 2-7, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІV, ХХІVa, XXV, XXVII, загальною площею 238,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «Б-2», які розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 51 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені до 50% від повної суми нарахованої пені та розстрочити виконання в частині стягнення заборгованості за договором та пені на 12 місяців рівними частками з посиланням на відсутність грошових коштів та наявністю виняткових обставин.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024 прийнято до розгляду заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1256/24 від 16.01.2024) та вирішено спір вирішувати відповідно до викладених в заяві позовних вимог; прийнято до розгляду відзив відповідача на позов (вх. № 2113/24 від 24.01.2024); розгляд справи відкладено на 21.02.2024.

21.02.2024 в час призначеного по даній справі судового засідання по території України та, зокрема, в Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ, в зв`язку із чим призначене на 21.02.2024 судове засідання по даній справі не проводилось, ухвалою суду від 21.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.03.2024 та призначено розгляд справи № 922/5116/23 на 04.03.2024.

04.03.2024 (вх. № 5776/23) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли додаткові пояснення у справі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, які розцінені судом як відповідь на відзив та протокольною ухвалою суду прийняті судом до розгляду.

В призначене 04.03.2024 судове засідання з`явився представник позивача, який позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у ньому, проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені заперечував. Відповідач явку свого повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечив, ухвала суду про призначення справи до розгляду, адресована відповідачу, повернулась на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет адвоката Сльоти Р. С.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 185 ГПК України відносно того, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем, приймаючи до уваги, що відповідач у відзиві на позовну заяву фактично визнав позов у повному обсязі і лише просить суд зменшити розмір пені до 50% та розстрочити виконання в частині стягнення заборгованості за договором та пені на 12 місяців рівними частками, господарський суд в нарадчій кімнаті постановив судове рішення за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу документальні докази, суд встановив наступне.

29 січня 2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Казимирчиком Пилипом Станіславовичем (Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди № 7417.

Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-1, 2-3, 2-3а, 2-4, 2-5, 2-5а, 2-6, 2-7, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІV, ХХІVa, XXV, XXVII, загальною площею 238,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «Б-2», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 51.

Умовами Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17від 20.09.2017. Орендна плата за місяць становить 3 814,02 грн. за грудень 2019 року. Ставка орендної плати - 5%.

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) передбачено, що: «перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім, де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн; Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн; Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди».

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п. 7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = (Вп х Сор)/100; де Опл - розмір річної орендної плати, грн; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики».

Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п. 11 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідач відповідно до п. 4.4. Договору взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Проте, відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 54 453,60 грн., що підтверджується реєстром платежів та розрахунком заборгованості по договору № 7417 від 29.01.2020 року.

Відповідно до пп. 4 п. 7.2. Договору Орендодавець має право вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків у разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Також, згідно з пп. 4 п. 7.2. Договору право вимагати розірвання Договору виникає у разі, якщо Орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 Договору.

Відповідно до п. 10.3. Договору договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 10.6. Договору дія Договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього обов`язків щодо своєчасної, в повному обсязі сплати орендної плати та порушення вимог п.п. 3.5, 4.4 Договору, позивач просить суд достроково розірвати Договір за рішенням суду.

Відповідно до п. 4.14 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.

Таким чином, на переконання позивача у зв`язку із наявністю підстав для розірвання Договору, у Відповідача виникає обов`язок звільнити та повернути нежитлові приміщення за Договором, шляхом підписання Сторонами акту приймання-передачі протягом трьох днів з моменту припинення договору.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 30.06.2023 року за вих. № 3416 щодо необхідності сплати заборгованості за Договором та наміром розірвати Договір у разі невиконання відповідних вимог, проте відповідач жодної відповіді позивачу не надав.

Крім цього, відповідно до п. 3.10. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Згідно п. 3.4. Договору нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Відповідач порушував строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені, розмірі якої згідно розрахунку позивача становить 14 086,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України.

Вказана норма закону кореспондується з п.4.4 договору оренди.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі та передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 54 453,60 грн.

Відповідач наявність заборгованості визнав, в зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

При цьому у п. 3.4 договору сторони погодили, що нарахування пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6 договору.

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано (п. 7.3 договору).

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд встановив, що сторонами погоджено більш тривалий період нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, за кожен період прострочення окремо, відповідач визнав арифметичну правильність нарахування пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, якщо орендар користується приміщенням всупереч договору.

У п. 7.1 спірного договору сторони погодили, що позивач має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо відповідач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Підпунктом 4 та 5 п. 7.2 договору визначено, що позивач має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків у разі внесення відповідачем 3-х орендних платежів не в повному обсязі, а також якщо орендар не виконує, зокрема, п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.16, 4.17, 4.18, 4.19, 4.20, 4.21, 4.23.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 4.14 договору у разі розірвання договору відповідач зобов`язався повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати за спірним договором утворилась більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою.

На теперішній час сума заборгованості залишається відповідачем несплаченою, об`єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету.

За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині розірвання договору, зобов`язання звільнити та повернути нерухоме майно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору, звільнення та повернення відповідачем орендованих нежитлових приміщень обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 50% та розстрочити виконання в частині стягнення заборгованості за договором та пені на 12 місяців рівними частками.

В обґрунтування підстав для зменшення пені та розстрочення виконання рішення посилається на те, що до лютого 2022 року відповідач сплачував орендну плату вчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, з весни 2022 року вже планувалось вкладення коштів у ремонт та оснащення приміщення. Проте 24.02.2022 почалась військова агресія російської федерації проти України, у Харківській області та у м. Харкові почались бойові дії. Внаслідок цього відповідач повністю припинив діяльність і був змушений покинути місто Харків. Всі особи, з ким мали місце домовленості щодо фінансування ремонту і оснащення орендованих приміщень, повністю відмовились від співпраці. Про припинення діяльності свідчать податкові декларації про розмір доходів (не прибутку): 586 634 грн. за 2022 рік; 400 371 грн. за 2023 рік. Наразі відповідач здійснює підприємницьку діяльність і отримує дохід в середньому 30 000 грн. на місяць, а за виключенням видатків, пов`язаних з цією діяльністю, прибуток складає в середньому 15 000 на місяць. В зв`язку з наведеними обставинами відповідач просить суд зменшити розмір пені до 50% від повної суми нарахованої пені та розстрочити виконання в частині стягнення заборгованості за договором та пені на 12 місяців рівними частками.

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.

Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Згідно з правовим висновком, що сформульований Верховним судом у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Разом з тим, відповідно до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку, загальна вартість заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 54 453,60 грн. При цьому, загальний розмір нарахованої позивачем пені складає 14 086,48 грн., що становить більше ніж 25,9 % від суми заборгованості з орендної плати.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, пов`язаних з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором.

Окрім того, суд також враховує, що відповідач до 24.02.2022 належним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів.

24 лютого 2022 року почалось військове вторгнення Російської Федерації в Україну, введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Місто Харків також стало місцем ведення активних бойових дій, що в свою чергу призвело до значного погіршення гуманітарної та економічної ситуації в місті, на тривалий час ускладнило або взагалі унеможливило ведення певних видів підприємницької діяльності.

В даному випадку, як зазначає відповідач, орендоване приміщення було взято ним в оренду з метою використання його безпосередньо у своїй діяльності, а також шляхом залучення інших осіб у сфері надання побутових послуг населенню на правах коворкингу. Як вже зазначалося, до лютого 2022 року відповідач сплачував орендну плату вчасно. Однак, з початком війни, відповідач повністю припинив діяльність і був змушений покинути місто Харків. Всі особи, з ким мали місце домовленості щодо фінансування ремонту і оснащення орендованих приміщень, повністю відмовились від співпраці.

Суд констатує значне зменшення доходів відповідача, що підтверджується податковими деклараціями про розмір доходів (не прибутку): 586 634 грн. за 2022 рік; 400 371 грн. за 2023 рік.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені обставини мають істотне значення при вирішенні питання про покладення на відповідача пені, її сплата відповідачем в заявленому до стягненні розмірі не відповідатиме як принципам розумності, добросовісності, справедливості, так і призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання.

Беручи до уваги вищевказане, суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім вищевикладеним обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню настанню негативних наслідків для сторін, дійшов висновку про необхідність зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені на 50% від заявленого до стягнення розміру за клопотанням відповідача.

За таких обставин, за результатами розгляду справи заявлений позов в відповідній частині підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 043,24 грн. пені, в іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити з викладених вище підстав та мотивів.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд враховує, що в силу закріплених у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

У рішенні по справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції.

Водночас розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, виконання боржником зобов`язань перед стягувачем.

З огляду на зазначене, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення, дослідивши надані боржником документи, враховуючи існування надзвичайних обставин в Україні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, фінансовий стан відповідача, суд вважає за можливе задовольнити заяву фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича про розстрочку виконання судового рішення та розстрочити виконання рішення на 12 місяців до 04.03.2025 рівними частинами по 5 124,74 грн. щомісяця до останнього робочого банківського дня місяця.

Суд вважає, що саме розстрочення виконання судового рішення забезпечить в даному випадку реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Також суд при прийнятті рішення виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, факт визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними документальними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору господарський суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача через те, що спір по справі вини саме з його вини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129 Конституції України, 1, 2, 11, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 7417 від 29.01.2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) та Фізичною особою-підприємцем Казимирчиком Пилипом Станіславовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-1, 2-3, 2-3а, 2-4, 2-5, 2-5а, 2-6, 2-7, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІV, ХХІVa, XXV, XXVII, загальною площею 238,9 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «Б-2», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 51, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) заборгованість у розмірі 54 453,60 грн. та пеню у розмірі 7 043,24 грн. за договором оренди № 7417 від 29.01.2020 року, всього 61 496,84 грн., розстрочивши виконання рішення в цій частині на 12 місяців до 04.03.2025 рівними частинами по 5 124,74 грн. щомісяця до останнього робочого банківського дня місяця.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Казимирчика Пилипа Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ: 14095412) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 441,60 грн.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2024.

СуддяН.А. Новікова