Ухвала суду № 117505215, 04.03.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №242/96/22

2/760/6529/24

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду

04 березня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариство «Донецькоблгаз» /далі - ПрАТ «Донецькоблгаз»/ код ЄДРПОУ: 03361075, юридична адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1; адреса Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, 76) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

11.02.2022 до вказана позовна заява, датована 28.12.2021, надійшла до Седилівського міського суду Донецької області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 123 287,24 грн заборгованості за спожитий природний газ, 14 631,52 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 2 270,00 грн судового збору.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 29.06.2022 у даній справі було відкрито провадження.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 31.01.2024 дану справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

В обґрунтування такої ухвали вказано, що в порядку підготовки справи до розгляду судом витребувано довідку з Єдиного державного демографічного реєстру та згідно відповіді 358184 від 11.12.2023 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований з 17.08.2017 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з зазначеним суд надіслав справу за підсудністю за місцем реєстрації відповідача у справі.

Відповідна справа 26.02.2024 надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Дружківського міського суду Донецької області від 16.0.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 для розгляду зазначеної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л.

При вивченні матеріалів справи на предмет можливості прийняття відповідної справи до провадження встановлено, що позов подано до ОСОБА_1 , як власника будинку (споживача послуг), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з заборгованістю зі сплати комунальних послуг, наданих за такою адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За змістом ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

З норм ЦПК України не вбачається такого права і у суду.

Суд враховує ч. 4 ст. 263 ЦПК України якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Отже, вбачається, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

На підставі викладеного суд приходить переконання, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги (спожитий природний газ), надані за адресою знаходження об`єкта нерухомості - будинку, мають розглядатись за місцем знаходження останнього.

Отже, даний позов підсудний Дружківського міського суду Донецької області в силу імперативної норми ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя.

У постанові від 29.05.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/238/15-ц вказала, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Таким чином Солом`янський районний суд міста Києва суд не має повноважень на розгляд даної справи, оскільки ухвалення будь-якого рішення неповноваженим судом свідчитиме порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для його скасування.

Єдиним способом запобігання порушенню вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції і виконання наведених висновків Верховного Суду по цій категорії справ, є передача справи на розгляд належному суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

При цьому ч. 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 27, 30, 31, 259-261, 352-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Цивільну справу приватного акціонерного товариство «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - передати за виключною підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області (адреса: 84205, м. Дружківка, вул.Енгельса, 45).

Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л. Л. Зуєвич