Рішення № 117504247, 06.03.2024, Оболонський районний суд міста Києва

06.03.2024 Справа № 756/11606/23

Справа пр. №2/756/701/24

ун. №756/11606/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді- Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей ,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, в якій просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі. За час шлюбу у позивачки та відповідача народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2023 шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2023 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини доходу( заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину з 10.04.2023року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття та аліменти на її утримання у розмірі частини доходу щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з 10.04.2023року. На даний час відповідач проживає в Естонії та наполягає, що малолітні діти два місяці поживали з ним, а два місяці з нею. До теперішнього часу сторонами так і не було офіційно вирішено питання щодо місця проживання дитини.

Позивач переконана, що діти повинні проживати разом з нею, вона їх любить і має змогу забезпечити їх всім необхідним. Позивачка постійно слідкує за станом здоров`я дітей, і розвитком, виховує та піклується про них. У матері з дітьми психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Позивачка не має шкідливих звичок, має гарний фізичний та психічний стан здоров`я, на обліку у поліції ніколи не перебувала та не перебуває. Позивачка намагається в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач, представник третьої особи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Третьою особою подано заяву про розгляд справи у відсутності її представника. Враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

25.11.2011 між сторонами зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2023 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2023 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини доходу( заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину з 10.04.2023року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття та аліменти на її утримання у розмірі частини доходу щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з 10.04.2023року.

У висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини № 104-8184 від 08.11.2023 зазначено, що зі слів позивача, ОСОБА_1 рятуючись від війни, виїхала з окупованого Бердянська , на деякий час, до Естонії. В цій країні-також проживає і батько дітей. Під час перебування за кордоном, у колишнього подружжя виникла суперечка з приводу місця проживання дітей, і мати, побоюючись, що колишній чоловік відбере дітей, повернулась в Україну. Відповідно довідки внутрішньо переміщеної особи, мати разом з дітьми, проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 навчається он-лайн у загальноосвітній школі №4 міста Бердянськ. В м. Києві школу не відвідує. ОСОБА_3 відвідує дитячий садочок № 321 в місті Києві. Згідно до акту обстеження умов проживання від 09 жовтня 2023 року, складеного працівниками служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та оцінки потреб сім`ї, проведеної педагогом соціальним Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб, матір`ю забезпечені потреби дітей та створені належні умови для їх проживання. ОСОБА_4 повідомив, що перебуваючи в Естонії, він зі своєю сестрою ОСОБА_6 ходили до батька в гості. Зараз з батьком він спілкуватись не хоче тому, що він ображав та бив маму. На засіданні мати дітей, повідомила, що працює неофіційно, на даний час вирішується питання щодо її офіційного працевлаштування. Проживає в орендованій квартирі без договору оренди. Вона підтримала своє бажання визначити місце проживання дітей разом з нею. Враховуючи відсутність у матері дитини самостійного доходу та житлової площі Комісія вважає визначення місця проживання малолітніх дітей, разом з матір`ю, недоцільним.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Як вбачається з положень ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19 (провадження № 61-2560св20) зроблено висновок, що «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 206/532/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 359/3580/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 638/4539/22.

У висновку щодо визначення місця проживання дитини № 104-8184 від 08.11.2023 на підставі статті 19, частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», керуючись рішенням комісії з питань захисту прав дитини, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним визначати місце проживання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19.

Частиною шостою статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає висновок щодо визначення місця проживання дитини № 104-8184 від 08.11.2023 недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини з огляду на таке.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини відзначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21).

Під час розгляду справи судом встановлено, що малолітні діти від народження та на час розгляду справи проживають разом з матір`ю. Оскільки матір забезпечує інтереси, духовний та фізичний розвиток дітей, а також враховуючи вік дітей та те, що батько дітей на даний час проживає в іншій країні, суд приходить до висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 136, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей- задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Луценко