Рішення № 117503134, 01.03.2024, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5383/23

Провадження № 2/456/241/2024

РІШЕННЯ

іменем України

01 березня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Кулешник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис від 10.11.2020року,вчинений приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі № 36399 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 214768,27 грн. таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис за реєстровим №36399 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 214768,27 грн. 23 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць A.A. відкрито виконавче провадження №63706349 з виконання виконавчого напису №36399, вчиненого 10.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 27 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць A.A. винесено постанову про розшук майна боржника. Про наявність несплаченої заборгованості по кредитному договору та вчинення виконавчого напису нотаріуса позивач ОСОБА_1 дізнався у жовтні 2023 року, коли його транспортний засіб зупинили працівники патрульної поліції та повідомили, що автомобіль перебуває у розшуку на підставі постанови приватного виконавця. Сканкопії матеріалів виконавчого провадження приватним виконавцем також розміщено в Автоматизованій системі виконавчих проваджень за посиланням https://asvpweb.miniust.gov.ua. Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, сума заборгованості виникла за кредитним договором №500821376 від 09.09.2019 року, укладеним з АТ «Альфа-банк». Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 10.11.2020 року вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 2019 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року №296/5.Про існуваннязаборгованості покредитному договорупозивачу небуло відомо,жодних претензійнихлистів відвідповідача звимогою проповернення заборгованостіпозивач неотримував.Також позивач не отримував від відповідача вимогу про усунення порушень за кредитним договором, внаслідок чого був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задоволити.

Представник відповідача ТзОВ «Альфа-банк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином повідомлений.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимогист. 6 Європейської конвенції з прав людинита основоположнихсвобод,відповідно доякої коженмає правона справедливийі публічнийрозгляд йогосправи упродовжрозумного строкунезалежним ібезстороннім судом,встановленим законом,який вирішитьспір щодойого правта обов`язків,вважає,що справуслід вирішитив межахтих доказів,які булиотримані вході судовогорозгляду,а такожна підставінаявних письмовихдоказів,які містятьсяу матеріалахсправи.Дотримуючись принципівзмагальності тадиспозитивності судовогопроцесу,оцінивши доказиз точкизору належності,допустимості тадостатності,суд дійшоввисновку,що неявкавідповідача неє перешкодоюдля розглядусправи,оскільки вматеріалах справидостатньо доказівпро правата взаємовідносинисторін іпозов підлягаєдо задоволення.

Судом встановлено, що приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуХара НаталієюСтаніславівною10.11.2020 року вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 36399 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа банк» в розмірі 214768,27 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 23.11.2020 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа банк» заборгованості в розмірі 214768,27 грн., ВП №63706349.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 27.11.2020 оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню 63706349.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню нормиЦивільногокодексуУкраїни(далі -ЦК України),ЗаконуУкраїни «Про нотаріат»(далі - Закон № 3425-XII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік).

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначеноглавою 14 Закону України «Про нотаріат»та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, в абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першоюстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду відповідно до п. 4ст. 254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

З матеріалів справи встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 10.11.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Таким чином, оскільки на момент вчинення виконавчого напису 10.11.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17.

З урахуванням положень статей15-16,18 ЦК України, статей50,87-88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положеньстатей 87-88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК Україниповинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні виконавчого напису, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не переконався у безспірності вимог щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, не повідомив останню про вчинення ним оспорюваного виконавчого напису, відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість перед стягувачем є безспірною.

Надані позивачемдокази судвизнає належнимита допустимими,достовірними ідостатніми,оскільки цідокази містятьу собіінформацію щодопредмета позовнихвимог,вони логічнопов`язаніз тимиобставинами,які спростовуютьбезспірність заборгованості,зазначеної увиконавчому написінотаріуса,що оскаржується.Приватний нотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ХараН.С.не з`ясувала питання щодо безспірності заборгованості з боржником, не переконалася щодо належного повідомлення боржника про суму заборгованості, у зв`язку з чим останній був позбавлений об`єктивної можливості висловити свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.

На підставівищенаведеного суддійшов переконливоговисновку,що позовнівимоги позивачає обґрунтованими,підтверджені належнимидоказами,яким наданоправову оцінкув ходірозгляду справи,а томупозов ОСОБА_1 слід задовольнитиз урахуваннямвстановлених судомобставин,визнавши таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений 10.11.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуХара Н.С.за №36399.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позовної заяви та забезпечення позову у загальній сумі 1610,40 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий написвід 10.11.2020року вчиненийприватним нотаріусомКиївського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі № 36399 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 214768,27 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 27 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 1610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок ) сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2024.

Головуючий суддя С. С. Сас