Ухвала суду № 117495029, 06.03.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/29634/21

Провадження №1-кп/127/1046/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інших учасників судового процесу: представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі КК).

До суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна. Клопотання мотивоване тим, що під час проведення обшуку був вилучений належний їй мобільний телефон, хоча ухвалою слідчого судді був наданий дозвіл на вилучення майна, яке належить ОСОБА_8 .

ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Прокурор вважала, що правові підстави для задоволення клопотання відсутні, оскільки вилучення майна та подальше накладення на нього арешту було здійснене в іншому кримінальному провадженні, яке на цей час також перебуває на розгляді в суді в іншому складі.

Обвинувачений, його захисник, представник потерпілого, не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною другою статті 170 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для накладення арешту на майно, а саме збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з наданими до клопотання копіями документів 09.12.2020 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області надав дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою вилучення, зокрема, мобільних телефонів ОСОБА_8 . Зі змісту зазначеної ухвали випливає, що слідчий суддя зауважив, що помешкання, в якому наданий дозвіл на проведення обшуку, належить ОСОБА_7 .

З протоколу обшуку від 14.12.2020 випливає, що в ході проведення обшуку, з-поміж іншого, був вилучений мобільний телефон марки iPhone 11.

15.12.2020 слідчим, зокрема, зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом

Заявник як на підставу для скасування арешту, накладеного на зазначений мобільний телефон, здійснила посилання на те, що останній фактично належить їй. Факт належності мобільного телефону саме заявнику, як слідує з клопотання про скасування арешту, може підтвердити ОСОБА_9 . Також заявник здійснила посилання на те, що 06.08.2020 в судовому порядку шлюб між нею та ОСОБА_8 був розірваний і правові підстави вважати, що вони проживали однією сім`єю на час проведення обшуку були відсутні.

Оцінюючи доводи заявника, суд вважає, що обшук, в ході якого був вилучений мобільний телефон, про скасування арешту з якого клопотала заявник, був санкціонований і його метою було вилучення, з-поміж іншого, саме мобільних телефонів та сім-карток. Суд також враховує, що згідно з наданою суду копією ухвали слідчого судді останнім був наданий дозвіл на проведення обшуку в помешканні, які належить заявнику. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що у подальшому вилучений в ході проведення обшуку мобільний телефон був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. Заявник до свого клопотання також не долучила жодного доказу щодо належності вилученого мобільного телефону саме їй. Крім того, заявником копія відповідного процесуального рішення про накладення арешту на майно надана не була. Натомість на цей час триває з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів. За таких обставин, суд вважає, що доводи заявника щодо безпідставності вилучення мобільного телефону, а також щодо належності вилученого мобільного телефону саме їй на цій стадії судового процесу без дослідження усіх наданих суду доказів у їх сукупності вирішене не може.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З наданих заявником копій документів випливає, що обшук, за результатами якого був вилучений мобільний телефон, проведений у кримінальному провадженні № 42020020110000068. Натомість суд здійснює розгляд кримінального провадження № 12021020010001292. Тому суд вважає, що вирішення питання щодо арешту майна має бути здійснене саме у тому кримінальному провадженні, в якому відбулось таке вилучення та подальше накладення арешту на нього.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що правові підстави для скасування арешту з мобільного телефону марки iPhone 11 відсутні, а тому в задоволенні клопотання ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись статтями 174, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна мобільного телефону марки iPhone 11 відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: