Рішення № 117491090, 07.03.2024, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/813/23

Провадження № 2-о/690/12/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Здоровила В.А.

за участю секретаря Мельник С.В.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Звенигородська міська рада Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем,

в с т а н о в и в:

представник заявника просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 2014 постійно проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .. Право власності набуте заявником на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2014 5/8 часток та договору дарування 3/8 частки у праві власності на квартиру від 29.09.2020. Загально 1 ціла частка в майні.

Відповідно до рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.03.2015 у справі № 694/35/15-ц ОСОБА_2 набув права власності в порядку спадкування на 5/6 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,84 га., яка розташована в адміністративних межах Звенигородської міської ради (на час винесення рішення межі Багачівської сільської ради), кадастровий номер 7121280400:02:001:0035 та за життя належала діду заявника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Іншим спадкоємцем, що виявив бажання отримати спадщину після смерті ОСОБА_4 , був його син, дядько заявника, ОСОБА_3 , який звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину за життя не отримав. Частка у спадщині ОСОБА_3 складала 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121280400:02:001:0035.

Для заявника підставою звернення до суду з позовом про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування стало те, що нотаріус не змогла видати спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №170783, при цьому, другий спадкоємець ОСОБА_3 до суду звертатись не бажав як і вчиняти будь-які інші дії по переоформленню спадщини, тому, за життя його право не було зареєстровано належним чином.

Належні заявнику 5/6 частини земельної ділянки кадастровий номер 7121280400:02:001:0035 становлять площу 2,36 га. від загальної 2,84 га., тобто, ОСОБА_3 , в разі отримання ним за життя правовстановлюючого документу про право на спадщину (рішення суду, свідоцтва, тощо), він набув би права на 1/6 частину 0,48 від загальної площі.

Отримавши в порядку спадкування у власність квартиру АДРЕСА_2 з 2014 заявник постійно проживав у належному йому житлі разом зі своїм дядьком ОСОБА_3 .. Останній, маючи з доходу лише мінімальну пенсію, перебував на повному утриманні племінника. Заявник утримував квартиру, сплачував комунальні платежі та матеріально допомагав дядьку купуючи йому одяг, ліки, речі необхідні в побуті, продукти харчування, які споживались сторонами спільно. В свою чергу ОСОБА_3 пітримував у спільному житлі порядок, допомагав племіннику готувати, прибирати, тощо. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи кровне споріднення, жили в одному помешканні по день смерті ОСОБА_3 та вели спільне господарство, отже, проживали однією сім`єю. При цьому, своє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 не змінював, хоча там і не мешкав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Заявник поховав дядька, так як інших родичів у нього немає, та продовжив вже сам мешкати у квартирі АДРЕСА_2 . Відмову від спадщини він не заявляв.

Будучи обізнаним з нормами законодавства щодо правил спадкування відносно спадкоємців, що постійно проживали разом зі спадкодавцем, заявник не одразу звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , так як працював в іншій місцевості, а в Україні протягом 2020 діяли жорсткі карантинні обмеження, в тому числі було значно обмежено міжобласне пересування. Крім іншого на ОСОБА_2 не поширювались вимоги законодавства щодо подання заяви про прийняття спадщини протягом 6 місяців з часу її відкриття, так як проживаючи постійно разом зі своїм дядьком, він вважався таким, що прийняв спадщину і мав лише звернутись з заявою про видачу відповідного свідоцтва.

25.11.2022 ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Ватутіне, за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Побіянської Н.Б. з заявою про прийняття спадщини для послідуючого отримання правовстановлюючого документу на спадщину. Всупереч очікуванням позивача, нотаріус 23.12.2022 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, встановивши, що спадкоємцем пропущено піврічний строк на подання заяви про прийняття спадщини. При цьому нотаріус пояснила, що для неї не є належним доказом постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем акт депутата, що підтверджує даний факт та довідка Ватутінського ВУЖКГ про фактичне проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 до часу смерті останнього. Належним доказом є виключно довідка міграційної служби про місце реєстрації спадкоємця за ідентичною з спадкодавцем адресою. Враховуючи, що місце реєстрації заявника є іншим ніж місце фактичного його проживання, міграційна служба може надати довідку про реєстрацію, а про фактичне місце проживання надавати інформацію служба не уповноважена.

Таким чином, підтвердити належним чином факт прийняття спадщини в силу положень ст. 1268 ЦК України заявник не зміг, тому вирішення даного спору можливе лише у судовій площині, шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, такий спосіб захисту порушеного права, як визначення додаткового строку на прийняття спадщини, який пропущений об`єктивно не з вини позивача, а через неврегульованість та неузгодженість форми підтвердження необхідної інформації між державними службами та нотаріатом, є не ефективним, так як ОСОБА_2 пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини виключно через те, що був впевнений, що прийняв спадщину за фактом постійного проживання зі своїм дядьком однією сім`єю.

Представник Звенигородської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явився, міський голова подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи та просить прийняти обґрунтоване рішення за наявними матеріалами.

Суд заслухавши представника заявника, свідків та дослідивши письмові докази справи, вважає за необхідне заяву задовольнити повністю, вимоги ОСОБА_2 законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно дост.81ЦПК Україникожна стороназобов`язана довеститі обставини,на яківона посилається,як напідставу своїхвимог ізаперечень,крім випадків,встановлених статтею82цього Кодексу.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Право власності набуте завником на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2014р. (а.с.10) 5/8 часток, та договору дарування 3/8 частки у праві власності на квартиру від 29.09.2020 (а.с.11-12). Загально 1 ціла частка в майні.

Також, відповідно до рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.03.2015 (а.с.19-20) у справі № 694/35/15-ц ОСОБА_2 набув права власності в порядку спадкування на 5/6 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,84 га., яка розташована в адміністративних межах Звенигородської міської ради (на час винесення рішення межі Багачівської сільської ради), кадастровий номер 7121280400:02:001:0035 та за життя належала діду заявника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Іншим спадкоємцем, що виявив бажання отримати спадщину після смерті ОСОБА_4 був його син, дядько заявника, ОСОБА_3 , який звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину за життя не отримав. Частка у спадщині ОСОБА_3 складала 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121280400:02:001:0035.

Для заявника підставою звернення до суду з позовом про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування стало те, що нотаріус не змогла видати спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №170783, при цьому, другий спадкоємець ОСОБА_3 до суду звертатись не бажав як і вчиняти будь-які інші дії по переоформленню спадщини, тому, за життя його право не було зареєстровано належним чином.

Належні заявнику 5/6 частини земельної ділянки кадастровий номер 7121280400:02:001:0035, становлять площу 2,36 га. від загальної 2,84 га., тобто, ОСОБА_3 в разі отримання ним за життя правовстановлюючого документу про право на спадщину (рішення суду, свідоцтва, тощо), він набув би права на 1/6 частину 0,48 від загальної площі.

Отримавши в порядку спадкування у власність квартиру АДРЕСА_2 з 2014 заявник постійно проживав у належному йому житлі разом зі своїм дядьком ОСОБА_3 .. Останній, маючи з доходу лише мінімальну пенсію, перебував на повному утриманні племінника. Заявник утримував квартиру, сплачував комунальні платежі та матеріально допомагав дядьку купуючи йому одяг, ліки, речі необхідні в побуті, продукти харчування, які споживались сторонами спільно. В свою чергу ОСОБА_3 пітримував у спільному житлі порядок, допомагав племіннику готувати, прибирати, тощо. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи кровне споріднення, жили в одному помешканні по день смерті ОСОБА_3 та вели спільне господарство, отже, проживали однією сім`єю. При цьому, своє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 не змінював, хоча там і не мешкав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що стверджуєть копією свідоцтва про смерть (а.с.28). Заявник поховав дядька, так як інших родичів у нього немає та продовжив вже сам мешкати у квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (6 місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Будучи обізнаним з нормами законодавства щодо правил спадкування відносно спадкоємців, що постійно проживали разом зі спадкодавцем, заявник не одразу звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , так як працював в іншій місцевості, а в Україні протягом 2020 діяли жорсткі карантинні обмеження, в тому числі було значно обмежено міжобласне пересування. Крім іншого, на ОСОБА_2 не поширювались вимоги законодавства щодо подання заяви про прийняття спадщини протягом 6 місяців з часу її відкриття, так як проживаючи постійно разом зі своїм дядьком, він вважався таким, що прийняв спадщину і мав лише звернутись з заявою про видачу відповідного свідоцтва.

25.11.2022 ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Ватутіне, за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Побіянської Н.Б. з заявою про прийняття спадщини для послідуючого отримання правовстановлюючого документу на спадщину. Всупереч очікуванням позивача, нотаріус 23.12.2022 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.30), встановивши, що спадкоємцем пропущено піврічний строк на подання заяви про прийняття спадщини. При цьому нотаріус пояснила, що для неї не є належним доказом постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем акт депутата, що підтверджує даний факт та довідка Ватутінського ВУЖКГ про фактичне проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 до часу смерті останнього. Належним доказом є виключно довідка міграційної служби про місце реєстрації спадкоємця за ідентичною з спадкодавцем адресою. Враховуючи, що місце реєстрації заявника є іншим ніж місце фактичного його проживання, міграційна служба може надати довідку про реєстрацію, а про фактичне місце проживання надавати інформацію служба не уповноважена.

Таким чином, підтвердити належним чином факт прийняття спадщини в силу положень ст. 1268 ЦК України заявник не зміг, тому, вирішення даного спору можливе лише у судовій площині, шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, такий спосіб захисту порушеного права, як визначення додаткового строку на прийняття спадщини, який пропущений об`єктивно не з вини позивача, а через неврегульованість та неузгодженість форми підтвердження необхідної інформації між державними службами та нотаріатом, є не ефективним, так як ОСОБА_2 пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини виключно через те, що був впевнений, що прийняв спадщину за фактом постійного проживання зі своїм дядьком однією сім`єю.

Факт проживання однією сім`єю заявника та його дядька в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 та є сусідкою заявника, яка пояснила, що по день смерті у квартирі АДРЕСА_5 мешкав спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя постійно проживав разом зі своїм племінником ОСОБА_2 і перебував на повному його утриманні. Похованням ОСОБА_3 також повністю займався заявник за власний рахунок.

Також свідок ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , яка є матір`ю заявника підтвердила факт проживання спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з її сином ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Ст. 1264 ЦК Українивстановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ст. 3 СК Українипередбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, племінники, племінниці, тощо.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першоюст. 1269 ЦК Українивизначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, ст. 1268 та 1269ЦК Українипрезюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у ч. 3, 4 ст.1268, ст.1269,1270 ЦК України.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

П. 6 ст. 294 ЦПК України закріплено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ національними судами застосовується як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших), сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які містяться у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.

Спадковим майном на яке претендує ОСОБА_2 є 1/6 частина земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,84 га., яка розташована в адміністративних межах Звенигородської міської ради (на час винесення рішення межі Багачівської сільської ради), кадастровий номер 7121280400:02:001:0035 та є невідділимою від вже належних заявнику 5/6 частин цієї ж ділянки. Спадкодавець ОСОБА_3 не мав власної сім`ї і єдиним спадкоємцем його майна є лише заявник. Не отримання заявником свідоцтва про право на спадщину полягає в неможливості належним чином довести факт постійного проживання зі спадкодавцем по день смерті останнього, при наявності інших похідних доказів такого факту, тому, підсумовуючи викладені обставини, та практику Європейського суду, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 для прийняття спадщини ОСОБА_2 не суперечить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відтак, відсутній спір про право.

Суд, вважає доведеним, що ОСОБА_2 постійно проживав з ОСОБА_3 на момент його смерті за місцем проживання спадкодавця ( АДРЕСА_1 ). Встановлення цього факту безумовно породжує юридичні наслідки для заявника.

А тому, суд вважає за необхідним встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 2014 постійно проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст.294ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 1220, 1217, 1268, 1299 ЦК України, ст. 4 12, 13, 81, 229, 247, 263, 264, 265, 273, 268, 294, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_2 ,заінтересована особа:Звенигородська міськарада Черкаськоїобласті провстановлення фактупроживання однієюсім`єю зіспадкодавцем задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 з 2014 року постійно проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий В.А. Здоровило

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2024 року.