Рішення № 117489895, 07.03.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2239/24

Провадження № 2-а/357/35/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Шаповал Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Солодовніков О.П., звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №1332765 від 29.01.2024 року якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 20400,00 гривень, стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.01.2024 року поліцейським роти № 6 батальйону №2 полку №1 УПП у м.Києві ДПП капралом поліції Солдатовою В.С. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП України, якою на позивача накладено штраф в розмірі 20400грн., безпідставно, оскільки станом на 29.02.2024 р. позивач не був позбавлений права керування.

Позивач вважає, що у працівників поліції були вiдсутнi належні та достатнi докази для прийняття рішення про притягнення позивача до адмiнiстративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому постанова є незаконною та необґрунтованою і винесена порушенням його права та чинного законодавства України та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена на місці зупинки автомобіля, з порушенням прав водія, передбачених ст. 268 КУпАП, порушено вимоги щодо процедури розгляду справи. На підставі вишевикладеного, позивач вважає, що інстпектор грубо порушив вимоги ст. ст.278. 279 КУпАП. Також, у постанові відсутнє посилання на будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення та підтвердження позбавлення його права керування транспортним засобом. Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.126.

Ухвалою судді від 06.02.2024 року відкрито провадження у зазначеній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи.

20.02.2024 року представник відповідача - Департамент патрульної поліції направив суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час патрулювання міста Києва 29.01.2024 екіпажем патрульної поліції було помічено транспортний «PEUGEOT 407», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, площа Галицька, ЗА, порушивши при цьому вимоги дорожніх знаків, 3.2 та 4.1, що стало причиною зупинення водія згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Інспектор, підійшовши до водія, представилась, пояснила причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунула законну вимогу водію пред`явити документи передбачені у п. 2.1 ПДР. Позивач в своїй позовній заяві не заперечує факт керування транспортним засобом, а посилається на те, що інспектор патрульної поліції під час розгляду справи не врахував те, що позивачем подано апеляційну скаргу на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Однак підтвердження про відкриття провадження по апеляційній скарзі, позивач не надав на місці зупинки транспортного засобу, а тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

04.03.2024 року на адресу суду представником позивача подано уточнений адміністративний позов, в якому позивач категорично заперечує, що станом на 29.01.2024 року, тобто на момент прийняття оскаржувальної постанови, відносно позивача існувало рішення суду, яке набрало законної сили, щодо позбавлення позивача прав керування ТЗ. Крім того з оглянутих відеозаписів БК 473642, 473602 встановлено, що 29.01.2024 о 12.01 год. капрал поліції Солдатова В.С., зупинила автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та повідомила його про підстави запинки та представилась. Під час перевірки документів, та даних з автоматизованої бази «Армор», було виявлено, що відносно ОСОБА_1 був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та з його слів судом першої інстанції була прийнята постанова, якою він був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. При цьому позивач повідомив поліцейських, що в даний момент постанова не набрала законної сили, та адміністративна справа знаходиться в апеляційній інстанції на розгляді. Зазначає, що капрал поліції ОСОБА_2 , взагалі не здійснювала розгляд справи у відповідності до вимог, ст. 278, 279 КУпАП, але від свого ім`я винесла оскаржувальна постанову. В свою чергу її напарник, ОСОБА_3 , з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, не роз`яснив право позивача, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, чим порушив право позивача за захист. Таким чином, у зв`язку з порушенням права на захист позивача оскаржувальна постанова відповідача підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Солодовніков О.П., позов підтримали. Позивач надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, надав суду, як доказ, відеозапис події, просив позов задовольнити.

Відповідач Департамент патрульної поліції в судове засідання не направили свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, надали відзив на позов з відеозаписом події.

Суд, вислухавши пояснення позивача і представника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно змісту оскаржуваної постанови слідує, що 29.01.2024 року поліцейським роти № 6 батальйону №2 полку №1 УПП у м.Києві ДПП капралом поліції Солдатовою В.С. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, /серії ЕНА №1332765 / відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.7).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 29.01.2024 року об 12 год.14 хв. в м.Київ по полощі Галицька, 3 А водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування, чим порушив п.2.1 а ПДР України.

Встановлено, що 02.02.2024 року представник позивача Солодовніков О.П. звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати повні відеозаписи з портативних відео реєстраторів БК 473642, 473602 від щодо ОСОБА_1 .

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського та відеозапис з відеореєстратора який знаходився в службовому автомобілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 1.3 ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року N 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст. 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України "Про дорожній рух".

А саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України "Про дорожній рух").

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковими умовами є факт керування особою транспортним засобом та наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 ст.317 КУпАП передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Судом встановлено, що відповідно до постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду від 14.11.2023 року /справа №357/13509/23 3/357/6274/23 ОСОБА_1 був визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.02.2023 року у справі №357/13509/23 №33/842/160/2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086 затверджено Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення. Відповідно до вказаного Порядку тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення , за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення.

З матеріалів відеофіксації відеорегестратора та з відеозапису нагрудної боді-камери слідує, що працівниками поліції було встановлено особу позивача та вказано йому на порушення ПДР, роз`яснені права, з`ясовані обставини вилучення посвідчення на керування ТЗ, та з`ясовано стадію розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, за наслідками розгляду справи було вручено ОСОБА_1 постанову.

Однак, суд звертає увагу, що під час розгляду справи працівники поліції довільно, на власний розсуд трактують і роз`яснюють позивачу порядок набрання рішенням суду законної сили. Так, працівник поліції стверджує, що після винесення судом першої інстанції рішення про позбавлення права керування ТЗ, особа вважається такою, що не має права керувати автомобілем до прийняття кінцевого рішення у справі апеляційною інстанцією.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не мав доказів набрання законної сили постановою Білоцерківського місьткрайонного суду від 14.11.2023 року. Натомість, судом встановлено і підтверджено оглянутим в судовому засіданні відеодоказом, що позивач мав при собі тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.

Як було зазначено вище, постановою Київського апеляційного суду від 14.02.2023 року у справі №357/13509/23 №33/842/160/2024 було залишено постанову суду першої інстанції без змін.

Таким чином судом встановлено, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду від 14.11.2023 року у справі №357/13509/23 набрала законної сили, лише, 14.02.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вище положень, 29.01.2024 року позивач не був суб`єктом правопорушення, визначеного ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки постанова про позбавлення позивача права керування транспортним засобом на той момент була оскаржена в апеляційному порядку та не мала відповідно законної сили.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем 29.01.2024 року адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №1332765 від 29.01.2024 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 05.02.2024 року.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 605,60 грн.

Щодо судових витрат на правову допомогу, які поніс позивач в зв`язку з розглядом даної справи, то слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: договір про надання правової допомоги від 01.02.2024р., додаток№1 до договору, акт приймання-передачі послуг №1 до додатку №1 Договору про надання правової допомоги та розписку представника позивача про отримання гонорару в сумі 5000 грн.

Представник відповідача у відзиві зазначав, що дана справа розглядається за правилами спрощеного провадження, є незначною та вказував на відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Згідно ч.4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та визначення їх в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА №1332765, ухвалену 29.01.2024 року поліцейським роти № 6 батальйону №2 полку №1 УПП у м.Києві ДПП капралом поліції Солдатовою В.С. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції /ЄДРПОУ 40108646 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 / судові витрати по справі у розмірі 3605 грн. 60 коп. (три тисячі шістсот п`ять гривень шістдесят копійок), з яких 605,60 грн. судового збору і 3000 грн. витрт на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення надруковано 07.03.2024 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. Я. Ярмола