Ухвала суду № 117489874, 04.03.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6096/20

1-кп/357/146/24

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

04 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисників - адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12020110030001806, яке внесене до ЄРДР 04 травня 2020 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2, 3 ст. 185 КК України, а також стосовно ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В :

згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2024 року, продовжений строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , на шістдесят днів, тобто до 10 березня 2024 року, з альтернативою у вигляді застави в розмірі семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 200 грн.

У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 просила: продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів.

Мотивувала це тим, що у разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти, продовжує існувати ризик, що він може вчиняти інші кримінальні правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

До такого висновку вона дійшла зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, маючи такий досвід, на шлях виправлення не став та обвинувачується одразу у вчиненні кількох нових корисливих кримінальних правопорушень, не має джерела доходу, схильний до вживання наркотичних засобів, а також не має міцних соціальних зв`язків, які будуть стримувати його від криміногенної поведінки.

Вважала, що запобігти існуючому ризику, з огляду на його ступінь та відомі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , за допомогою більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його з-під варти, оскільки він наміру переховуватися і вчиняти інші кримінальні правопорушення не має, хоче відвідати річницю поминок батька.

Захисник ОСОБА_6 підтримав свого підзахисного, надав юридичне обґрунтування його позиції, вказував, що підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_4 немає.

Захисник ОСОБА_5 покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно із ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривні.

Судом установлено, що згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 неодружений, непрацюючий, раніше судимий: вироком Володарського районного суду Київської області від 19 грудня 1994 року за ч. 1, 3 ст. 229-6, 42 КК України до восьми років позбавлення волі; вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 06 липня 2000 року до трьох років шести місяців позбавлення волі; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі; вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2006 року за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі; вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року за ст. 71 ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі.

Прокурором ОСОБА_3 заявлений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який за час судового провадження не зменшився та продовжує існувати.

Суд вважає, що він доведений.

Судом установлено, що ОСОБА_4 непрацюючий, іншого офіційного джерела доходів не має, неодружений, раніше судимий за кримінальні правопорушення проти власності, передбачені ст. 185, 187 КК України та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбачені ст. 309 КК України, обвинувачується у вчиненні нових.

Вказані обставини в сукупності свідчать, що ОСОБА_4 не має джерел до існування, має схильність до вживання наркотичних засобів, у зв`язку з чим існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який, з огляду на кількість незнятих та непогашених судимостей, є високим і за час судового провадження не зменшився.

Суд вважає, що оскільки ризик вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень є високим зважаючи на те, що за незначний проміжок часу до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло декілька обвинувальних актів відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів проти власності.

Отже, запобігти йому іншими запобіжними заходами, аніж тримання під вартою неможливо.

Суд з огляду на вище вказане, також вважає, що існує ймовірність, що обвинувачений ОСОБА_4 може використати військовий стан, як можливість продовжити свою злочинну поведінку.

Суд вважає, що з огляду на розмір заявленої, в обвинувальному акті, шкоди, вище встановлених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , йому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави 7 (сім) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 х 3028 = 21 196 грн.

Суд зазначає, що такий розмір застави гарантуватиме виконання ним покладених на нього КПК України обов`язків та не буде завідомо непомірним.

Суд вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: з`являтись до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Суд зазначає, що покладення таких обов`язків є необхідним для досягнення мети запобіжного заходу, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, суд задовольняє клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 травня 2024 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 (семи) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 21 196 грн.

Застава може бути внесена обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави, звільнити ОСОБА_4 з-під варти та покласти на нього такі обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) з`являтись до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, який обчислювати починаючи з дня внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурором, обвинуваченим, захисником, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п`яти днів, з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Ухвала виконується негайно, після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 07 березня 2024 року о 08:30 год.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА