Рішення № 117480336, 04.03.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/18744/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також Відповідач 2), в якому просить:

1.визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування позивачу періодів роботи до страхового стажу у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та не врахування заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» при призначенні пенсії по інвалідності з 19.09.2023;

2.визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не врахування позивачу періодів роботи до страхового стажу у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та не врахування заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» при призначенні пенсії по інвалідності з 19.09.2023, викладеного в листі №21010-20177/0- 02/8-2500/23 від 18.12.2023;

3.зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 19.09.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 року із врахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надана довідка та трудова книжка дає підставу для висновку, що позивач у спірний період працював у зазначеній організації, отримував заробітну плату, на яку нараховувались та сплачувались обов`язкові платежі. Наявність міжнародної угоди, якою врегульовано питання пенсій забезпечення осіб, які працювали свого часу в російській федерації (врахування стажу та заробітку), спростовує доводи відповідача щодо необхідності перевірки довідки про заробітну плату чи стаж на достовірність їх видачі. Таким чином, можливість врахувати при призначенні пенсії стаж та заробіток, отриманий за межами України, залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за цей період. Крім того, на час видачі довідок Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року діяла та стаж набутий був до припинення участі в Угоді.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, також у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витребувано оскаржуване рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у відзиві на позов просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів позивачу було призначено пенсію Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає, що відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи позивача та довідки про заробітну плату. Відповідач також вказав, що дії Головного управління є правомірними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві на позов заперечувало щодо задоволення позовних вимог та вказало, що за результатами розгляду поданих заявником документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області приймалось рішення про призначення позивачу даного виду пенсії. Вказане рішення винесено правомірно з дотриманням норм чинного законодавства.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на пенсії по інвалідності 3 групи відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.09.2023 /а. с. 11, 14, 15/.

13.11.2023 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано заяву про призначення пенсії по інвалідності встановленого зразка /а. с. 13/.

За екстериторіальним принципом подану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, про що вказано у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.12.2023 /а. с. 11/.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №254050008932 від 16.11.2023 про призначення пенсії.

Однак при призначенні пенсії Відповідач 2 не врахував стаж з 15.01.2002 20.12.2009 у ТОВ «Грея» та заробітну плату, зазначену в довідці №398/11 від 20.12.2009, видану ТОВ «Грея».

На звернення позивача, Відповідач 1 листом від 18.12.2023 повідомив позивача, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 19 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону. У зв`язку з чим, до страхового стажу не зараховано період роботи у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 та не враховано заробітну плату за вказаний період /а. с. 11/.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з вимогами статті 62 Закону №1788-XII та статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На виконання вказаних вимог закону, позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та довідку про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, видану ТОВ «Грея».

Трудова книжка містить запис, що позивач у період з 15.01.2002 по 20.12.2009 працював у ТОВ «Грея» /а. с. 9/.

Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

У свою чергу, питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, частиною другою статті 6 якої передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.

Тобто Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов`язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.

Так, в Угоді йде мова про території колишнього СРСР взагалі, та не пов`язується визнання стажу, виключно набутого на територіях союзних радянських республік, правонаступниками яких є держави-учасники Угоди.

Саме на таке розуміння Угоди вказує і її преамбула, відповідно до якої держави-учасники мають зобов`язання відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їх території або на території інших республік за час їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасників Угоди.

У відповідності до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно за законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Крім того, згідно з пунктом 3 статті 6 вказаної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 5 Угоди від 13.03.1992 ця Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2- 07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави- учасниці цієї Угоди.

Так, норми статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлюють правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди, а конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди при призначенні пенсії.

Суд вказує, що позивачем було надано довідку про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, видану ТОВ «Грея».

Зазначена довідка містить підписи відповідальних осіб, печатку підприємства, дату видачі та номер довідки, бланк підприємства, підставу видачі (первинні документи) особові рахунки за 2002 2009 роки, утримання відповідних внесків із заробітної плати до органу Пенсійного фонду /а. с. 10/.

У відповідності до приписів пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058- IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Крім того, згідно з положеннями підпункту 2 пункту 2. Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 №33-1) (далі - Порядок) передбачено, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку, особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Також суд зазначає, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення його прав та обов`язків у сфері соціального захисту органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для нього.

Такий висновок узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», згідно з якими тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зазначені висновки стосуються особливостей тлумачення й застосування національного законодавства, однак є актуальними також під час застосування положень міжнародного договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування позивачу періодів роботи до страхового стажу у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та не врахування заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» при призначенні пенсії по інвалідності з 19.09.2023; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.09.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999, із врахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не врахування позивачу періодів роботи до страхового стажу у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та не врахування заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» при призначенні пенсії по інвалідності з 19.09.2023, викладеного в листі №21010-20177/0- 02/8-2500/23 від 18.12.2023, оскільки пенсію позивачу було призначено Відповідачем 2, а лист Відповідача 1 за №21010-20177/0-02/8-2500/23 від 18.12.2023 не має правових наслідків для позивача, адже не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, оскільки пенсія позивачу призначалась Відповідачем 2, то відсутні правові підстави для зобов`язання Відповідача 1 здійснити перерахунок пенсії по інвалідності.

Нормами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Згідно положень частини першої, третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування ОСОБА_1 періодів роботи до страхового стажу у ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999 та не врахування заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» при призначенні пенсії по інвалідності з 19.09.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.09.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в ТОВ «Грея» з 15.01.2002 по 20.12.2009 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.10.1999, із врахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №398/11 від 20.12.2009, виданої ТОВ «Грея» та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005, код ЄДРПОУ: 21390940.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885.

Повний текст рішення суду виготовлений 04 березня 2024 року.

Суддя Л.О. Поліщук