Рішення № 117479247, 05.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34197/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмову від вчинення дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у закінченні виконавчого провадження №66502542, відкритого 13.08.2021 року по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн.;

- зобов`язати Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 66502542, яке було відкрите Постановою від 13.08.2021 року по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. на підставі виконавчого документу - постанови № ВП 62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУМЮ перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року (виконавчий лист № 1522/12101/12) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 5107431,75 грн. та 3% річних в розмірі 228784,95, а всього 5336216,70 грн. Постановою заступника начальника відділу Гончаренка А.В. від 09.07.2020 року було відкрите виконавче провадження ВП 62510439 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 5107431,75 грн. та 3% річних в розмірі 228784,95, а всього 5336216,70 грн. Також, 09.07.2020 року, в рамках цього ж виконавчого провадження була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від основної суми, що складало 533621,67 грн. Разом з тим в рамках виконавчого провадження будь-які грошові кошти із боржника стягнуті не були.

Постановою від 11.08.2021 року виконавчий документ за заявою стягувача на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» був повернутий сгягувачу без виконання. 13.08.2021 року, заступник начальника відділу Гончаренко А.В. прийняв постанову про відкриття (окремого/виділеного) виконавчого провадження ВП 66502542 про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від основної суми, що складало 533621,67 грн. на підставі виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору від 09.07.2020 року по ВП 62510439.

Через деякий час стягувач ОСОБА_2 пред`явив виконавчий документ для виконання приватному виконавцю Шуляченко Миколі Борисовичу.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. від 17.08.2021 року було відкрите виконавче провадження № 66546284 по примусовому виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року (виконавчий лист № 1522/12101/12) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 5107431,75 грн. та 3% річних в розмірі 228784,95, а всього 5336216,70 грн. Також приватним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 17.08.2021 року, а саме 10% від основної суми, що складає 533621,67 грн.

Позивач вказує, що на даний час відбувається одночасне стягнення з нього виконавчого збору та основної винагороди, що призводить до подвійного стягнення за одним і тим самим виконавчим документом, а тому звернувся до відповідача із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження №66502542.

Відповідач на цю заяву надав відповідь, з якої вбачається, що він не погоджується із доводами, які в ній викладені та наполягає на правомірності стягнення із позивача як виконавчого збору так і основної винагороди приватного виконавця.

Позивач наголошує на недопустимості одночасного стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця при виконанні одного й того ж виконавчого документа.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 13.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

Ухвалою від 20.12.2023 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2023 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою від 03.01.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження по справі № 420/34197/23 з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Витребувано з Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) докази по справі, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №66502542, та зупинено провадження у справі № 420/34197/23 до надходження витребуваних доказів по справі.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного від Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли витребувані докази по справі.

Суд призначив розгляд справи на 26.02.2024 року та направив судові повістки на адреси учасників справи.

В судове засідання, призначене на 26.02.2024 року, з`явився представники сторін.

В судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо поновлення провадження у справі.

Представник сторін не заперечували проти поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 26.02.2023 року суд поновив провадження у справі №420/34197/23.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання учасників та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.07.2020 року заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62510439 з виконання виконавчого листа №1522/12101/12, виданого 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення коштів у розмірі 5336216,70 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

В рамках вказаного виконавчого провадження 09.07.2020 року заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн.

11.08.2021 року у зв`язку з надходженням заяви стягувана про повернення виконавчого документу без виконання, заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В., в рамках виконавчого провадження №62510439, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист №1522/12101/12, виданий 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, повернуто стягувачу та виведено постанову про стягнення виконавчого збору ВП 62510439 від 09.07.2020 року в окреме провадження.

13.08.2021 року постановою заступника начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. відкрито виконавче провадження № №66502542 з виконання постанови №ВП62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. з ОСОБА_1 на користь держави.

В рамках виконавчого провадження № №66502542 заступником начальника відділу Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренко А.В. 26.10.2023 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Разом з цим, новим стягувачем був повторно пред`явлений виконавчий лист №1522/12101/12, виданий 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, до виконання приватному виконавцю.

17.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66546284 з виконання виконавчого листа №1522/12101/12, виданого 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 5336216,70 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. 17.08.2021 року було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 533621,67 грн., а 25.07.2023 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

15.11.2023 року позивач через свого представника звернувся до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про закінчення виконавчого провадження № №66502542 про стягнення з нього виконавчого збору.

Листом від 21.11.2023 року №112574 Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено позивача, що заява від 15.11.2023 року про закінчення виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, задоволенню не підлягає, оскільки передачі виконавчого документа від Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до приватного виконавця не відбулось.

Позинач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у закінченні виконавчого провадження, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби являється Закон України від 02.06.2016р. № 1404-VІІ «Про виконавче провадження»

За приписами ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс певних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Так, примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.

У силу вимог ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За визначенням ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 ст.27 Закону №1404-VIII в редакції станом на час виникнення спірних відносин, яка після 28.08.2018р. змін не зазнавала, закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як передбачено у ч.8 ст.27 цього Закону, під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Кошти виконавчого провадження, за приписами ч.ч.1,4 ст.42 Закону №1404-VIII, складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, передбаченому ст.27 вказаного Закону, або ж основної винагороди приватного виконавця: 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом ст.45 Закону №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувана на організацію і проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувана; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10% фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір.

Частиною 4 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016р. №1403-VІІІ регламентовано, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, відповідно до ч.5 ст.31 Закону №1403-VІІІ, якщо суму, передбачену в ч.4 цієї ж статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.7 ст.31 Закону №1403-VІІІ, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, за змістом п.19 «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. №643), приватний виконавець, що забезпечив повне чи часткове виконання виконавчого документа матового характеру в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або ж вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Як встановлено судом, у виконавчому провадженні № 62510439 державним виконавцем фактичного виконання судового рішення досягнуто не було, а виконавчий документ - повернутий стягувачу. Згодом, виконавчий лист №1522/12101/12, виданий 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, був пред`явлений до виконання приватному виконавцю, який наразі фактично здійснює його виконання та, відповідно, стягнув основну винагороду.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023р. у справі №160/695/22 висловив правову позицію стосовно розв`язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа та зазначив наступне.

Так, Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення із боржників виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям. З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення беззаперечно тягне за собою додаткові витрати. Вказана обставина може розглядатися як накладання непропорційного та надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване ст.41 Конституції України і ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

У контексті викладеного, варто зазначити, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Зазначена проблематика зумовлена неповнотою законодавства та стосується також й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту (ч.1 ст.2 КАС України), що повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

Отже, питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного і того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто, у контексті вирішення спору, слід дійти такого висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема п.5 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Відповідно, законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Водночас, ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується правовідносин, що не є подібними до спірних, оскільки в останніх дійсно не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи уяснення ч.8 ст.27 Закону №1404-УШ свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (абз.1) або продовжувати стягнення виконавчого збору (абз.2).

Вказана вище норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагород. Ця норма унеможливлює подвійну плату боржником зазначених коштів, а тому її застосування дозволяє розв`язати спір про подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа в умовах неповноти законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Враховуючи викладене, для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII.

Застосування ч.8 ст.27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин надає підстави зробити такий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який, у свою чергу, відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10% від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє також зробити висновок про те, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 у справі №320/6215/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що оскільки приватним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №1522/12101/12, виданим 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, та стягнуто з позивача основну винагороду у визначеному законом розмірі, тому підстави для подальшого стягнення з позивача суми виконавчого збору, який стягнутий в межах виконання цього ж виконавчого документа, відсутні.

Отже, відповідач повинен був закінчити виконавче провадження № №66502542 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», проте безпідставно цього не зробив, з огляду на що з метою належного та ефективного захисту прав позивача позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльністі Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незакінчення виконавчого провадження №66502542 з примусового виконання постанови №ВП62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. з ОСОБА_1 на користь держави та зобов`язання Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 66502542 з примусового виконання постанови №ВП62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. з ОСОБА_1 на користь держави.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старицького 10А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ: 41405463) про визнання протиправною відмову від вчинення дій та зобов`язання вчинити певні ді задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незакінчення виконавчого провадження №66502542 з примусового виконання постанови №ВП62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. з ОСОБА_1 на користь держави.

Зобов`язати Малиновський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № 66502542 з примусового виконання постанови №ВП62510439, виданої 09.07.2020 року Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 533621,67 грн. з ОСОБА_1 на користь держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.03.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва