Рішення № 117478935, 05.03.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 рокусправа №380/1287/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ 14321736) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2022 по 16.11.2022 (включно);

- стягнути з 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.05.2022 по 16.11.2022 (включно) в розмірі 155 610 грн. 64 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його виключено із списків особового складу 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) та усіх видів забезпечення з 16.05.2022 року. Проте, відповідачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні. Вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №9416 від 05.02.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/14974/22 позивачу 24.10.2023 здійснено перерахунок і виплату грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 001.01.2022 та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% у розмірі 131 181,59 грн. 27.12.2023 у вказаній справі відшкодовано ПДФО у розмірі 29 332,53 грн.

Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до заявлених вимог.

Позивачу перераховане та виплачене грошове забезпечення на зальну суму 160514,12 грн.

Середньоденний заробіток позивача відповідно до довідки про доходи від 09.02.2023 №22 складає 731,59 грн.

Твердження представника позивача щодо необхідності здійснити розрахунок середньоденного заробітку з урахуванням здійсненого перерахунку грошового забезпечення є неприйнятними.

Відповідно до пункту 7 Порядку 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 8 Порядку 100 при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Місяцем для обрахування середньоденного заробітку є два останніх робочих місяця позивача перед звільненням квітень 2022, травень 2022.

З картки грошового забезпечення за 2022 рік вбачається, що у квітні 2022 та у травні 2022 до грошового забезпечення позивача сума перерахованого грошового забезпечення не включена.

За відсутності у виплаченому грошовому квітні 2022 та у травні 2022, як складової перерахованої та виплаченої суми грошового забезпечення, відсутні підстави для обрахування середньоденного заробітку із врахуванням вказаної суми позивачем.

Сукупна кількість календарних днів за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 (включно) становить 181 календарних дні

Середньоденний заробіток позивача за останні два місяці становить 713,59 грн. (середньоденний заробіток був розрахований у відповідності до Порядку 100, оскільки позивач проходив службу не повних два місяця).

Таким чином середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені становить 713,59 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 181 календарних днів (час затримки розрахунку з 17.05.2022 по 16.11.2022) = 129159,79 грн.

Сума середнього заробітку у розмірі 129159,79 грн. є неспівмірною по відношенню до суми з якою на думку позивач прострочена виплата в день звільнення.

Відповідач вбачає очевидну непропорційність між наслідкам правопорушення, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17.03.2022 проходив військову службу у 3 прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_1 ).

Наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 08.05.2022 №682-ос старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та від 16.05.2022 №791-ОС виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача станом на 16.05.2022 становить: календарна 16 років 06 місяців 19 днів; пільгова 01 рік 06 місяців 17 днів; всього 18 років 01 місяць 06 днів.

З архівної відомості за період з січня 2020 року по серпень 2022 року судом встановлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 17.03.2022 по 16.05.2022, нараховані і виплачені у зв`язку із проходженням позивачем військової служби та звільненням із неї, обчислені виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем.

Окрім цього, позивачу при звільненні не нараховувалася та невиплачувалася одноразова грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, передбачена частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що не заперечується сторонами.

Позивач вважає дії відповідача щодо застосування з 01.01.2022 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, протиправними, окрім цього вважає також протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тому звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №380/14974/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково визнано протиправними дії 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з 20.03.2022 по 16.05.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 20.03.2022 по 16.05.2022 грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; зобов`язати 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ 14321736) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №380/14974/22 відповідачем перераховано позивачу 131181,59 грн.

Вказана сума виплачена вже після утримання податку з доходів фізичних осіб 29332,53 грн. та військовий збір 2444,38 грн.).

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно утримано податок на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №380/14974/22, а тому звернувся до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №380/20020/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дій прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошове забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №380/14974/22; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошове забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі № 380/14974/22.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №380/20020/23 відповідачем 27.12.2023 року на картку/рахунок ОСОБА_1 зараховано грошове забезпечення в розмірі 29332,53 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Оскільки виплата грошового забезпечення, відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Позивач вважаючи, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 (включно) у розмірі 155 610,64 грн., звернувся з даним позовом до суду.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відтак Велика Палата підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.

Період з 17.05.2022 року (з дня, наступного за датою звільнення) до 18.07.2022 регулювався редакцією статті 117 КЗпП України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності.

Проте, період з 19.07.2022 до 26.12.2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

У постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 суд касаційної інстанції вказав, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням приписів статті 117 КЗпПУ та правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.

Остаточний розрахунок мав бути проведений 16.05.2022 в день звільнення.

Натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 29332,53 грн. були виплачені лише 27.12.2023 року.

Судом встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 16.05.2022, а тому першим днем затримки є 17.05.2022.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 27.12.2023, а тому останнім днем є 26.12.2023.

Таким чином суд доходить висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 17.05.2022 по 18.07.2022 - 63 дні, та з 19.07.2022 по 26.12.2023 - 526 днів.

Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два місяці служби перед звільненням становив 51588,80 грн. (у березні 2022 року 26499,40 грн. та у квітні 2022 року 25089,40 грн.)

Кількість календарних днів служби позивача у березні квітні 2022 року становила 61 день.

Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 845,72 грн. в день (26499,40 грн. + 25089,40 грн./61 календарний день).

З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.05.2022 по 18.07.2022 становить 53280,36 грн. (845,72 грн. х 63 дні затримки).

При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а.

Зокрема, істотність частки компенсації податку на доходи фізичних осіб в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 29332,53 грн./53280,36 грн. (сума компенсації / середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,55

Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 17.05.2022 по 18.07.2022, становить: 845,72 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,55 (частка компенсації за непроведену індексацію) х 63 (кількість робочих днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 29304,20 грн.

Отже з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений ОСОБА_1 у розмірі 29304,20 грн. за період з 17.05.2022 по 18.07.2022.

В свою чергу за період з 19.07.2022 по 26.12.2023, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 155612,48 грн.

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві,складає 184916,68 грн. (29304,20 грн. + 155612,48 грн.)

Проте, оскільки позивач у позовних вимогах просив стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2022 по 16.11.2022 в розмірі 155610 грн. 64 коп., а тому в силу приписів частини 2 статті 9 КАС України «принцип диспозитивності», саме така сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 155610 грн. 64 коп.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Стягнути з 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 155610 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот десять ) грн. 64 коп.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКухар Наталія Андріївна