Рішення № 117476468, 22.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4044/21-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: Литвина А.В.,,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР Департаменту ДВС), в якому просить скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. від 14.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. на ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 14.01.2021 року ВПВР Департаменту ДВС було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення начальника управління супроводження рахунків корпоративного і ММСБ Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», Банк) ОСОБА_1 щодо невиконання законних вимог державного виконавця. Так, начальником ВПВР Департаменту ДВС зроблено висновок про невиконання позивачем законних вимог державного виконавця та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), на підставі чого прийнята постанова від 14.01.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 850,00 грн. 10.11.2020 року АТ «Ощадбанк» було отримано постанову ВПВР Департаменту ДВС від 06.11.2020 року про арешт коштів Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та платіжну вимогу № НОМЕР_2/1 від 09.11.2020 року про примусове списання грошових коштів з рахунків АТ «Укрзалізниця» у розмірі 110 000 401,85 грн. Проте, АТ «Ощадбанк» було прийнято рішення про повернення вказаної платіжної вимоги без виконання на підставі п. З розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року № 145-ІХ (далі - Закон № 145-ІХ), ч. З ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.18 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Так, відповідно до п. З розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Вказаний закон набрав чинності 20.10.2019 року, був чинним та підлягав виконанню на дату повернення платіжної вимоги № НОМЕР_2/1 від 09.11.2020 року. Отже, направлення платіжної вимоги № НОМЕР_2/1 від 09.11.2020 року до АТ «Ощадбанк» було здійснено ВПВР Департаменту ДВС під час дії прямої заборони вчиняти виконавчі дії щодо АТ «Укрзалізниця». Ураховуючи те, що наведена норма закону має вказівку щодо заборони вчиняти виконавчі дії відносно об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (за винятком, вказаним у Законі № 145-ІХ), то всі грошові кошти підприємств згідно переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, які перебувають на рахунках в Банку, підпадають під пряму вказівку про заборону вчинення виконавчих дій. Позивач вважає, що її дії з повернення без виконання платіжної вимоги № НОМЕР_2/1 від 09.11.2020 року до органу державної виконавчої служби після набрання законної сили Законом № 145-ІХ, що передбачає заборону вчинення виконавчих дій щодо низки об`єктів права державної власності, у тому числі, АТ «Укрзалізниця», є правомірним, а постанова начальника ВПВР Департаменту ДВС Озадовського Р.Ю. від 14.01.2021 року підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

15.04.2021 року представник позивача Литвин А. усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження в справі адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 16.08.2021 року.

16.08.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді клопотань слідчих органів та судове засідання призначено на 22.11.2021 року.

В судове засідання 22.11.2021 року з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, одержане останнім 05.11.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 06.11.2020 року Заступником начальника ВПВР Департаменту ДВС Заєць Т.І. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого з примусового виконання судового наказу Господарського суду м. Києва № 910/16430/14 від 28.09.2015 року, якою накладено арешт на грошові кошти АТ «Укрзалізниця», що містяться на відкритих рахунках, у тому числі, в АТ «Ощадбанк», у рахунок погашення боргу АТ «Укрзалізниця» на користь Антимонопольного комітету України у розмірі 100 000 000,00 грн. (а. с. 17 - 18).

Копію постанови про арешт коштів боржника направлено фінансовим установам до виконання, сторонам виконавчого провадження до відома (а. с. 16).

10.11.2020 року АТ «Ощадбанк» отримано від ВПВР Департаменту ДВС постанову від 06.11.2020 року про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та платіжну вимогу № НОМЕР_2/1 від 09.11.2020 року про примусове списання грошових коштів у розмірі 110 000 401,85 грн. з рахунків АТ «Укрзалізниця».

АТ «Ощадбанк» було прийнято рішення про залишення вказаної постанови про арешт коштів боржника без виконання та повернення платіжної вимоги на підставі п. 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року № 145-IX, ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.18 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (а. с. 19).

30.12.2020 року Заступником начальника ВПВР Департаменту ДВС Заєць Т.І. складено протокол про адміністративне правопорушення в якому зафіксовано, що начальник управління супроводження рахунків корпоративного і ММСБ АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-13 КУпАП, а саме, не виконання ОСОБА_1 законних вимог державного виконавця (а. с. 10 - 12).

Постановою начальника ВПВР Департаменту ДВС Озадовського Р.Ю. про накладення адміністративного стягнення від 14.01.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-13 КУпАП, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а. с. 7 - 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП України, може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд, відповідно до положень ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 188-13 КУпАП, невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено у ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У п. 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-IX передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Основою Закону № 145-IX є необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до відповідних переліків, у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки, з метою запобігти безконтрольному відчуженню державного майна.

Закон №145-IX набрав чинності 20.10.2019 року був чинним та підлягав виконанню на дату повернення платіжної вимоги від 09.11.2020 року № НОМЕР_2/1.

Отже, направлення до АТ «Ощадбанк» постанови від 06.11.2020 року про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 та платіжних вимог від 09.11.2020 року № НОМЕР_2/1 про примусове списання коштів було здійснено ВПВР Департаменту ДВС під час дії прямої заборони вчиняти виконавчі дії щодо АТ «Укрзалізниця».

Визначені у п. 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-IX виключення (стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами) у даному випадку відсутні, оскільки предметом стягнення відповідно до судового наказу Господарського суду м. Києва від 28.09.2015 року у справі № 910/16430/14 є грошові кошти, які за своєю правовою природою є штрафом за рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Ураховуючи те, що вказана норма має вказівку щодо заборони вчиняти виконавчі дії відносно об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (за винятком, вказаним у Законі № 145-IX), то всі грошові кошти підприємств згідно переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, які перебувають на рахунках в Банку, підпадають під пряму вказівку про заборону вчинення виконавчих дій.

Щодо визначення в законодавстві поняття «виконавчі дії» необхідно враховувати, що згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна; виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Тобто, направлення органом державної виконавчої служби до банку постанови про арешт коштів та платіжних вимог про примусове списання коштів боржника безперечно належить саме до виконавчих дій.

При цьому, п. 2.18 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, передбачено, що банки повертають без виконання розрахункові документи, зокрема, якщо такий розрахунковий документ подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України.

Зазначена норма кореспондується положеннями ч. 2. ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, згідно ч. 3. ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Ураховуючи неможливість здійснення банківською установою арешту коштів боржника аналогічні дії поширюються і на дії банківської установи щодо списання коштів з рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що банком було правомірно направлено до ВПВР Департаменту ДВС лист від 11.11.2020 року № 46/12-06/4749 щодо залишення постанови від 06.11.2020 року про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 без виконання, платіжні вимоги також були повернуті 10.11.2020 року без виконання.

Судом враховано, що станом на 10.11.2020 року (дата повернення банком без виконання платіжних вимог від 09.11.2020 року), та станом на 11.11.2020 року (дата залишення без виконання постанови від 06.11.2020 року про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2) існував висновок Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/12809/19 про неможливість здійснення виконавчих дій щодо грошових коштів визначених об`єктів права державної власності, окрім випадку, коли такі грошові кошти були передані в заставу за кредитним договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, дії вчинені банком до винесення постанови Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/12809/19 є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1, 2 ст. 283 КпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана встановити склад правопорушення, яким згідно ст. 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Особлива частина КУпАП України, дає поняття складу адміністративного проступку - об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона та суб`єкт адміністративного проступку, які встановлюють нерозривну єдність.

При цьому, об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-13 КУпАП, виражається у невиконанні законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до диспозиції ст. 188-13 КУпАП, конструктивною ознакою цього правопорушення є невиконання вказаних у диспозиції статті дій, а саме - законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, проте жодних вимог державного виконавця про усунення порушень, якими державний виконавець вважає повернення банком платіжних вимог від 09.11.2020 року без виконання та залишення постанови від 06.11.2020 року про арешт коштів боржника без виконання, АТ «Ощадбанк» та позивач не отримували.

Тобто, за наявності протиправних вимог державного виконавця, зокрема, направлення до банку під час чинної заборони вчиняти виконавчі дії щодо АТ «Укрзалізниця» платіжної вимоги про примусове списання коштів з рахунків цього підприємства - відповідальність, передбачена ст. 188-13 КУпАП виключається.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , а відтак сумніви з приводу відсутності вини позивача відсутні, оскільки наявні у справі докази, а саме постанова, не дають підстав вважати про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач своє рішення не обґрунтував та прийняв його передчасно, а тому позов підлягає задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови, оскільки з наведених обставин вбачається відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП у діях позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 188-13, 242-1, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 159, 165, 241-246, 262, п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича від 14.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. на ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, ЄДРПОУ 00015622.

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.11.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко