Ухвала суду № 11747294, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        К-20655/06

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Федоров М.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 22.11.2005

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006

у справі № 5/1358-19/255

за позовом приватного підприємства «Хайтек-Захід»(далі –ПП «Хайтек-Захід»)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.04.2005 №0002302320/0/32483352/9061/23-213 та від 14.04.2005 №0002312320/0/32483352/6090/23-213.

Постановою господарського суду Львівської області від 22.11.2005, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 14.04.2005 №0002312320/0/32483352/6090/23-213 визнано недійсним в частині нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 433 грн. за основним платежем та 216,50 грн. штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 14.04.2005 №0002302320/0/32483352/9061/23-213 –в частині нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4100,81 грн. за основним платежем та 2050,40 грн. штрафних санкцій. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з:

правомірності включення підприємством до складу валових витрат вартості послуг з транспортування вантажу та витрат на відрядження з огляду на зв’язок цих витрат з господарською діяльністю ПП «Хайтек-Захід», тоді як суми авансових платежів, сплачених постачальникам, щодо яких відсутні відомості стосовно ставки оподаткування, яку вони використовують під час обчислення та сплати податку на прибуток, не підлягають віднесенню до валових витрат відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

обов’язку позивача включити до валового доходу підприємства вартість безоплатно отриманих комунальних послуг;

незаконного повторного включення ПП «Хайтек-Захід»до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною від 02.11.2003 №234.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що у матеріалах справи відсутні докази зв’язку відрядження генерального директора ПП «Хайтек-Захід»з господарською діяльністю цього підприємства. Крім того, за посиланням скаржника, з огляду на те, що умовами договору від 15.05.2003 №15/03, укладеного позивачем з ЧНПКП «Шахтопромоборудованіє», передбачено здійснення перевезення товару саме за рахунок названого контрагента, включення позивачем до валових витрат вартості цих послуг з перевезення є неправомірним.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ проведено документальну перевірку ПП «Хаток-Захід»на предмет правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку за період з 07.05.2003 по 01.01.2005, оформлену актом від 11.04.2005 №154-23-213/32483352. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, що:

позивач орендує офісне приміщення за договором оренди від 24.04.2003 №13-10Р, укладеним з ОСОБА_1, без оплати вартості послуг по експлуатації житлового фонду, а також послуг зі споживання теплової енергії, зі споживання води, з транспортування газу та без включення вартості цих послуг до валового доходу підприємства; наведене призвело до заниження позивачем валового доходу на суму 1829,14 грн. за період, охоплений перевіркою;

ПП «Хайтек-Захід»включено до валового доходу підприємства 666,00грн. витрат на відрядження генерального директора ОСОБА_1 за авансовим звітом від 06.12.2004 № 65 без наявності наказу на відрядження з зазначенням мети та посвідчення про відрядження, а також 2166,66грн. вартості транспортно-експедиційних послуг на перевезення придбаного позивачем у ЧНПКП «Шахтопромоборудованіє»металопрокату, тоді як умовами договору, укладеного позивачем з названим постачальником, передбачено виконання поставки товару на склад покупця (позивача у справі) саме продавцем; до того ж, у перевірений період позивач включав до валових витрат суми авансових платежів, сплачених постачальникам, стосовно яких відсутня інформація щодо ставок та системи оподаткування, за якими вони сплачують податок на прибуток.

Наведені обставини слугували підставою для нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 7159,50 грн. (у тому числі 4773 грн. за основним платежем та 2386,50 грн. штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2005 №0002302320/0/32483352/9061/23-213, а також для визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 433,34 грн. за основним платежем за податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2005 №0002312320/0/32483352/6090/23-213. Мотивом для нарахування ПП «Хайтек-Захід»375 грн. з податку на додану вартість став виявлений факт повторного включення підприємством до податкового кредиту відповідної суми ПДВ за податковою накладною від 02.11.2003 № 234.

У розгляді цієї справи судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини, які входять до предмету доказування, та надали цим обставин правильну юридичну оцінку.

Так, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 названого Закону до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Єдиним мотивом щодо безпідставності включення позивачем до валових витрат підприємства витрат на відрядження генерального директора ПП «Хайтек-Захід»ОСОБА_1 у сумі 666,00 грн. податковим органом зазначено відсутність зв’язку цього відрядження з господарською діяльністю позивача. Втім судами за наслідками дослідження наявної у матеріалах справи відрядної посвідки (а.с. 58) було спростовано зазначене твердження ДПІ з огляду на визначену у цій посвідці мету відрядження, а саме - розширення ринку збуту, пошук партнерів.

З урахуванням того, що будь-яких інших доводів відносно незаконності обліку названих витрат (як-от –відсутність їх документального підтвердження) податковим органом не наведено, слід погодитися з висновком судів стосовно обґрунтованості включення позивачем цих витрат до валових витрат підприємства.

Правильним є і висновок судів про правомірність включення позивачем до валових витрат підприємства вартості послуг з перевезення придбаного ним металопрокату. Адже необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг та зв’язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків. В даному разі ДПІ не наведено жодних доводів щодо непідтвердження відповідних витрат позивача необхідними первинними документами. Питання ж дотримання учасниками договору своїх договірних зобов’язань (як-от –виконання перевезення) не належить до компетенції податкового органу. У випадку подальшого відшкодування контрагентом позивача витрат останнього на перевезення здійснюється відповідний перерахунок валових витрат або валових доходів учасників зобов’язання в порядку пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, та не виявивши будь-яких порушень, щодо яких були відсутні посилання у касаційній скарзі, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування правильних та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів зі справи.

          Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 22.11.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі № 5/1358-19/255 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко