Рішення № 117471297, 05.03.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6605/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3091/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 19.12.2023 за вих. №10586/09 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про стягнення 64.967,86 грн, з яких: 45.146,90 грн основної заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, 14,04 грн плату за абонентське обслуговування, 3.156,72 грн пені, 2.594,56 грн трьох процентів річних, 14.055,64 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6605/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

08.01.2024 через систему "Електроний суд" від позивача надійшли клопотання у яких просить перейти до розгляду справи № 904/6605/23 за правилами загального позовного провадження та проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 09.01.2024 у задоволенні клопотань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.01.2024 про розгляд справи №904/6605/23 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Через систему «Електронний суд» 10.01.2024 від відповідача надійшов відзив, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 15.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою просить позов задовольнити в частині стягнення з відповідача плати за абонентське обслуговування, 3.156,72 грн пені, 2.594,56 грн трьох процентів річних, 14.055,64 грн інфляційних втрат.

Через систему «Електронний суд» 23.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, якими просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами було укладено договір постачання теплової енергії, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 45.146,90 грн основної заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, 14,04 грн плату за абонентське обслуговування, 3.156,72 грн пені, 2.594,56 грн трьох процентів річних, 14.055,64 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції відповідача

01.11.2021 позивачем та відповідачем Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №1287/жб/1 не укладався.

Після реорганізації Південно - Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) до правонаступника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 1287/жб/1, а саме до відділу бухгалтерського обліку та звітності не надходив, а також не надходили від позивача документи про досудового врегулювання спорів. За даними бухгалтерського обліку станом на 08.01.2024 кредиторська заборгованість не обліковується.

Стислий виклад позиції позивача а відзив відповідача

Враховуючи специфіку діяльності відповідача, фінансування якого здійснюється з бюджету, беручи до уваги, що бюджетний період 2021 року, за яким обліковується заборгованість у сумі 45.160,94 грн закінчено, у зв`язку з чим відповідач не має можливості сплатити заборгованість 2021 року у 2023 році та на підставі листа Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 20.12.2023, АТ «Криворізька теплоцентраль» виписало новий рахунок-фактуру та акт виконаних робіт від 21.12.2023 на загальну суму 208.567,96 грн, в який включило заборгованість в сумі 45.160,94 (19.016,24+26.144,70) грн за період листопад 2021 грудень 2021.

27.12.2023 відповідач здійснив оплату відповідно до платіжного доручення №23/12/2023 №8363 на загальну суму 34.761,33 грн та відповідно до платіжного доручення №23.12.2023 №8361 на загальну суму 173.806,63 грн. Відповідно до довідок стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ «Криворізька теплоцентраль» від 02.01.2024 №2, №3, отримані кошти зокрема зараховані за період 01.11.2021 - 31.12.2021 на суму 24.654,62 грн, та за період 31.12.2021 на суму 20.506,32 грн.

Тобто, заборгованість у сумі 45.160,94 грн, що є предметом розгляду у справі сплачена відповідно до зазначених вище платіжних доручень вже під час судового розгляду даної справи.

Позивач вважає, що враховуючи той факт, що відповідач сплатив основний борг та плату за абонентське обслуговування в загальній сумі 45.160,94 грн вже після звернення позивача з позовною заявою до суду, то нараховані на суму заборгованості штрафні санкції та сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі.

Стислий виклад позиції відповідача на відповідь на відзив позивача

Відповідач зазначає, що ним здійснено оплату за отриманні послуги з постачання теплової енергії, а з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» відсутні підстави для стягнення пені, інфляції та штрафних санкції.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

У зв`язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.03.2008 року № 233 Про дозвіл на передачу окремих приміщень на балансовий облік Головного управління юстиції у Дніпропетровській області передано в оперативне управління та на балансовий облік Головному управлінню юстиції у Дніпропетровській області приміщення у будівлі на вул. Ватутіна (після перейменування Федора Караманиць), 35. (Жовтневий відділ РАЦ Криворізького МУЮ, площа 292,3 кв.м).

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 09.10.2019 №870 територіальні органи Міністерства юстиції ліквідовані та утворені міжрегіональні органи Міністерства юстиції які є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції України. Таким чином утворене Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2022 №4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції» реорганізовано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (позивач, виконавець) та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (після реорганізації) Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (відповідач, споживач) укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830,

- в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Частиною 3 пункту 41 договору Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Факт поставки теплової енергії за період листопад-грудень 2021 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: акт №б/м від 27.10.2021 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку та акт від 01.04.2022 №193 про припинення подачі теплоносія.

Подача ти припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років». Рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2022 №158 «Про закінчення опалювального сезот 2021 -2022 років».додаються).

В будинку АДРЕСА_1 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 02.04.2019 №б/н та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 31.08.2022 №б/н та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 04.08.2022.

Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Таким чином, з урахуванням приладу комерційного обліку в період за листопад-грудень 2021 року, відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 було спожито теплову енергію на загальну суму 45.160,94 грн.

Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) відповідачу було поставлено теплову енергію:

- № 6280 від 30.11.2021 відповідачу у листопаді 2021 року поставлено 4,88 Гкал теплової енергії на суму 15.841,02 грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (разом на суму 19.016,24 грн з ПДВ);

- № 9668 від 31.12.2021 відповідачу у грудні 2021 року поставлено 6,71 Гкал теплової енергії на суму 21.781,40 грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (разом на суму 26.144,70 грн з ПДВ);

Отже, відповідно до зазначених актів відповідачем було спожито теплової енергії за період з листопада по грудень 2021 року разом з нарахуваннями за абонентське обслуговування на загальну суму 45.160,94 грн.

Позивач зазначає, що всі акти разом з рахунками-фактури були надіслані на адресу відповідач, однак жоден з актів відповідачем не підписані.

Таким чином згідно долучених до матеріалів справи актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування, загальна сума заборгованості, як стверджує позивач, становить 45.160,94 грн.

15 серпня 2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №6424/30 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 45.160,94 грн. протягом 7 днів з дня її отримання. Також долучено докази направлення, однак відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основної заборгованості, у розмірі 45.160,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2023 №8363 на загальну суму 34.761,33 грн та платіжним доручення від 23.12.2023 №8361 на загальну суму 173.806,63 грн. Відповідно до довідок стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ «Криворізька теплоцентраль» від 02.01.2024 №2, №3, отримані кошти зокрема зараховані за період 01.11.2021 - 31.12.2021 на суму 24.654,62 грн, та за період 31.12.2021 на суму 20.506,32 грн, а тому станом на час розгляду спору заборгованість відповідача відсутня, що визнається позивачем (відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).

Однак, заборгованість у сумі 45.160,94 грн, що є предметом розгляду у справі, сплачена відповідно до зазначених вище платіжних доручень вже під час судового розгляду даної справи.

Позивач вважає, що враховуючи той факт, що відповідач сплатив основний борг та плату за абонентське обслуговування в загальній сумі 45.160,94 грн вже після звернення позивача з позовною заявою до суду, то нараховані на суму заборгованості штрафні санкції та сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 45.146,90 грн основної заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, 14,04 грн плату за абонентське обслуговування, 3.156,72 грн пені, 2.594,56 грн трьох процентів річних, 14.055,64 грн інфляційних втрат.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Установлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Так як протягом 30 днів з дня опублікування типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії. У позивача даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №1287/жб/1 від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна (Федора Караманиць) буд. 35.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість поставлену теплову енергію у розмірі 45.146,90 грн, що і є причиною спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір вважається публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період за листопад-грудень 2021 року, відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) відповідачу було поставлено теплову енергію: № 6280 від 30.11.2021 відповідачу у листопаді 2021 року поставлено 4,88 Гкал теплової енергії на суму 15.841,02 грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (разом на суму 19.016,24 грн з ПДВ); № 9668 від 31.12.2021 відповідачу у грудні 2021 року поставлено 6,71 Гкал теплової енергії на суму 21.781,40 грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 5,85 грн. (разом на суму 26.144,70 грн з ПДВ).

Всі акти разом з рахунками-фактури були надіслані на адресу відповідач, однак жоден з актів відповідачем не підписані.

15 серпня 2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №6424/30 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 45.160,94 грн. протягом 7 днів з дня її отримання. Також долучено докази направлення, однак відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основної заборгованості, у розмірі 45.160,94 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23/12/2023№8363 на загальну суму 34.761,33 грн та платіжним доручення №23/12/2023№8361 на загальну суму 173.806,63 грн. Відповідно до довідок стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ «Криворізька теплоцентраль» від 02.01.2024 №2, №3, отримані кошти зокрема зараховані за період 01.11.2021 - 31.12.2021 на суму 24.654,62 грн, та за період 31.12.2021 на суму 20.506,32 грн, а тому станом на час розгляду спору заборгованість відповідача відсутня, що визнається позивачем (відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Господарський суд встановив, що з позовом позивач звернувся до суду 20.12.2023, що підтверджується штампом канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області (арк. 1, том 1), а погашення основної заборгованості відбулося 27.12.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 23/12/2023№8363 на загальну суму 34.761,33 грн та платіжним доручення №23/12/2023№8361 на загальну суму 173.806,63 грн. Відповідно до довідок стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ «Криворізька теплоцентраль» від 02.01.2024 №2, №3, отримані кошти зокрема зараховані за період 01.11.2021 - 31.12.2021 на суму 24.654,62 грн, та за період 31.12.2021 на суму 20.506,32 грн, а тому станом на час розгляду спору заборгованість відповідача відсутня.

Відтак, предмет спору припинив існування в процесі розгляду справи, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 45.160,94 грн слід закрити.

Щодо вимог про стягнення пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію, отриману у листопаді та грудні 2021 року, позивач розрахував та просить суд стягнути суму пені в розмірі 3.156,72 грн, яка розрахована за період прострочення оплати з 03.01.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.361,06 грн, з 01.02.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.795,66 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено:

- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між позивачем та відповідачем був укладений 17.01.2022, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

В подальшому Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що позивачем пеня в розмірі 3.156,72 грн, розрахована за період прострочення оплати з 03.01.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.361,06 грн, з 01.02.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.795,66 грн, однак суд зазначає, що правильним періодами нарахуванням пені з урахуванням вищевикладеного буде по 30.06.2023, оскільки карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі закінчився.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з постачання теплової енергії, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

В Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин, який діяв до 30.06.2023.

Судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку, та встановлено, що правильними періодами нарахуванням пені з урахуванням вищевикладеного буде «по 30.06.2023» (оскільки карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі закінчився), а тому підстави для нарахування відповідачу заявленої до стягнення пені відсутні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 3.156,72 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 03.01.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.118,68 грн, з 01.02.2022 по 19.12.2023 у сумі 1.475,88 грн на загальну суму 2.594,56 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено помилки у визначенні кількості днів прострочення.

Таким чином, здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних у розмірі 2.593,00 грн, а у стягненні трьох процентів річних в розмірі 1,56 грн слід відмовити.

Позивач також нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2022 року до грудень 2023 року на загальну суму 14.055,64 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд вважає його арифметично вірним.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

При цьому заперечення відповідача щодо заборони стягувати неустойку, проценти річні та інфляційні втрати з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідач не надає доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.

Також суд відхиляє посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Інших доказів наявності у відповідача форс-мажорних обставин (крім загального посилання на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1) відповідач суду не надав.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги, які задоволенні судом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 687,91 грн, з урахуванням того, що 25,63 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Господарський суд встановив, що провадження у справі за позовними вимогами про стягнення 45.160,94 грн основної заборгованості підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору, а отже судовий збір сплачений за даною вимогою може бути повернутий позивачу.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття провадження у справі.

Наразі, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення суми судового збору у розмірі 1.865,65 грн (за позовними вимогами про стягнення 45.160,94 грн основної заборгованості, що складає 69,51% від суми позову), а отже, підстави для ухвалення відповідного судового рішення станом на час постановлення даного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В частині позовних вимог про стягнення 45.160,94 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 21-А; ідентифікаційний код 43315529) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 2.593,00 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три грн 00 к.) трьох процентів річних, 14.055,64 грн (чотирнадцять тисяч п`ятдесят п`ять грн 64 к.) інфляційних втрат, 687,91 грн (шістсот вісімдесят сім грн 91 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення пені у розмірі 3.156,72 грн та трьох процентів річних у розмірі 1,56 грн) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк