Ухвала суду № 117471023, 05.03.2024, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

05 березня 2024 року Справа № 903/534/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від ТОВ «Смарті Фемілі»: Река Л.В.

від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»: Ганчар І.Д. ордер серія АІ №1557874 від 28.02.2024

від ТОВ «РЄАЛТРЕЙД»: Хромченко О.С. ордер серія ВТ №1036902 від 02.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі вдеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог

по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

05.07.2023 ТОВ «Смарті Фемілі» надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог у розмірі 470992,24 грн, в т.ч.: 369544,98 грн основний борг, 13820,54 грн 3% річних та 87626,72 грн інфляційні втрати (т.16, а.с.69-127).

Разом з цим, на адресу суду надійшла не підписана директором ТОВ «Смарті Фемілі» заява конкурсного кредитора.

Однак, 10.07.2023 на електронну адресу суду надіслана заява ТОВ «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог, яка підписана електронним підписом директора ТОВ «Смарті Фемілі» Виноградова О.Б.(т.16, а.с.128-131).

Ухвалою суду від 10.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.16, а.с.134).

01.08.2023 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2023 (т.15, а.с.126-207).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду.Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 05.03.2024 о 10:30 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами (т.16, а.с.137-138).

29.02.2024 представник кредитора ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) (т.16, а.с.140-142).

Ухвалою суду від 01.03.2024 заяву представника ТОВ «Смарті Фемілі» - Виноградова О.Б. про участь у судовому засіданні 05.03.2024 о 10:30 год. по справі №903/534/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON задоволено (т.16, а.с.143).

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

Щодо заяви ТОВ «Смарті Фемілі» зазначив, що надані на підтвердження грошових вимог видаткові накладні підтверджують, що товар було поставлено на адресу: м. Херсон перед початком збройної агресії. Однак, у боржника відсутні примірники первинних документів на які посилається кредитор. Рішення суду про визнання заборгованості обґрунтованою відсутнє, тому, з наданих документів, - Боржник не може визнати ці кредиторські вимоги в повному обсязі (т.16, а.с.4-5).

У відповідності до листа-повідомлення від 24.07.2023, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: 5368,00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення кредиторських вимог; 470992,24 грн - четверта черга задоволення кредиторських вимог (т.15, а.с.129).

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

В судове засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) вийшла Река Людмила Вікторівна, однак заяву про участь в режимі відеоконференції подавав керівник ТОВ «Смарті Фемілі» Виноградов О.Б., який просив надати йому можливість участі у відеоконференції.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні документи на представництво ТОВ «Смарті Фемілі» Река Л.В., то суд протокольною ухвалою від 05.03.2024 не допустив Реку Л.В. до участі у розгляді заяви ТОВ «Смарті Фемілі», в якості уповноваженого представника кредитора.

В судовому засіданні представниця ініціюючого кредитора вказала, що вимоги не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні останніх слід відмовити.

Представниця ТОВ «РЄАЛТРЕЙД» щодо заяви ТОВ «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог до боржника поклалась на розсуд суду.

У визначений судом день та час боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.

Заслухавши пояснення в судовому засіданні представників ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «РЄАЛТРЕЙД», дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарті Фемілі», з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, 01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (як Покупцем, далі Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТІ ФЕМІЛГ (як Постачальником, далі Кредитор) укладений Договір поставки № 158 (далі Договір), з протоколом узгодження розбіжностей від 01.07.2020 (т.16, а.с.106-120).

За умовами п. 2.1. Договору, Кредитор зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а Боржник зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах погоджених сторонами у цьому Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що право власності на Товар переходить від Кредитора до Боржника в момент приймання Товару Боржником від Кредитора. Підтвердження приймання Товару є підписання Сторонами (їх Уповноваженими представниками) накладної, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на Товар.

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої Сторонами та затвердженої печатками Сторін Специфікацій.

Згідно з п. 5.10. Договору, якщо в процесі приймання Товару виявлено невідповідність Товару (кількості, якості, цілісності) Боржник має право або відмовитись від Товару та не приймати його, або прийняти Товар в частині, що є відповідним. У раз прийняття Товару частково Кредитор зобов`язаний надати Боржнику копії відкоригованих товаросупровідних документів у відповідності до кількості прийнятого Товару у день поставки, а оригінали таких документів - протягом семи робочих днів з дати поставці Товару.

У відповідності з п. 5.12. Договору, у разі виявлення Боржником в моменту прийманні Товару невідповідності Товару Боржник не підписує накладну на Товар та повертає її Кредитору. Одночасно Боржник з Уповноваженим представником Кредитора складають ті підписують двосторонній Акт про невідповідність Товару. Кредитор зобов`язаний не пізніше семи робочих днів направити Боржнику відкориговану видаткову та податкову накладні.

Умовами п. 8.1.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 29.01.2021, т.16, а.с.76), сторони узгодили, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар в такі строки:

1) Всі Товари товарної групи «Харчування» оплачуються Покупцем Постачальнику по закінченню 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати поставки Товару Покупцю;

2) Товари товарної групи «Гігієна та аксесуари» оплачуються Покупцем Постачальнику по закінченню 90 (дев`яносто) календарних днів з дати поставки Товару Покупцю».

Договір набуває чинності з « 01» липня 2020 року і діє до « 30» вересня 2021 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань Сторін, що виникли на момент дії даного Договору - до їх повного виконання (додаткова угода від 30.06.2021, т.16, а.с.75).

В реквізитах Договору вказана поштова адреса Боржника: м. Херсон, вул. Некрасов 2. Така ж адреса Боржника для доставки Товару вказана у видаткових та товарні транспортних накладних.

Кредитор поставив Боржнику Товар, що підтверджується видатковими накладними №ОД220127001 від 27.01.2022 на суму 67167,14 грн.; №ОД220125Ю5 від 27.01.2022 на суму 98372,68 грн.; № ОД220201199 від 03.02.2022 на суму 97372,12 грн.;№ОД220215005 від 17.02.2022 на суму 36057,58 грн.; № ОД220215246 від 17.02.2022 на суму 93007,33 грн 9т.16, а.с.77, 78 на звороті-79, 80-81, 82 на звороті.

До накладних №ОД220127001 від 27.01.2022, №ОД220125Ю5 від 27.01.2022 №ОД220215005 від 17.02.2022, №ОД220215246 від 17.02.2022 були складені акти розбіжностей (т.16, а.с.78, 79 на звороті, ,82-83), а саме:

- Акт про неліквідний товар, недовантаження, надлишок від 27.01.2022 до накладної №ОД220127001 від 27.01.2022 на суму 1640,73 грн;

- Акт про неліквідний товар, недовантаження, надлишок від 22.02.2022 до накладної №ОД220125105 від 27.01.2022 на суму 16145,12 грн.;

- Акт про неліквідний товар, недовантаження, надлишок від 17.02.2022 до накладної №ОД220215246 від 17.02.2022 на суму 1984,32 грн.;

- Акт про неліквідний товар, недовантаження, надлишок від 22.02.2022 до накладної № ОД220215005 від 17.02.2022 на суму 2661,70 грн.

На підтвердження проведення господарський операції заявник подав податкові накладні порядковий номер 5224 від 27.01.2022, порядковий номер 5347 від 27.01.2022, порядковий номер 6762 від 03.02.2022, порядковий номер 9761 від 17.02.2022, порядковий номер 981 від 17.02.2022 (т.16, а.с.84-103).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор звертався до Боржника з претензією за вих. 28-13 від 06.03.2023, в якій вимагав перерахувати на користь ТОВ «Смарті Фемілі» на поточний рахунок заборгованість за договором поставки № 158 від 01.07.2020 в сумі 369545,62 грн. Факт направлення вказаної претензії на адресу Боржника підтверджується копією повідомлення про вручення листа (т.16, а.с.104-+105). Проте, вказана претензія залишена Боржником без відповіді та задоволення.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Смарті Фемілі» згідно договору поставки №158 від 01.07.2020 становить 369544,98 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до заяви заявником відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 87626,72 грн. інфляційних втрат та 13820,54 грн 3% річних (т.16, а.с.70 на звороті).

Перевіривши доданий кредитором до заяви розрахунок заборгованості по 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування:

- 87626,72 грн. інфляційних втрат;

- 13820,54 грн 3% річних.

Згідно з розрахунком суду інфляційні втрати становлять 91284,09 грн а 3% річних 13888,12 грн (т.16, а.с.144-149), однак суд не може вийти за межі заявлених кредитором вимог.

Разом з цим, судом враховано, що видаткові накладні від 17.02.2022 не містять відбутки печатки Боржника, оскільки з доводів кредитора слідує, що до них було складено акти, які підписані сторонами та скріплені печатками, а тому Кредитор не встиг надати виправлені наклади Боржнику та отримати їх від Боржника до початку введення воєнного стану.

Через фактичне місцезнаходження Боржника (м. Херсон) подальший обмін оригіналами документів став неможливий.

Разом з цим, у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 У постанові ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, зазначила, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення

ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Доводи боржника, що кредитором не надано підтверджуючих документів на поставку відповідного товару, спростовуються наступним.

Як вбачається з видаткових накладних від 17.02.2022, останні підписані боржником, однак не скріплені печаткою товариства, а акти про неліквідний товар до цих же накладних підписані боржником і скріплені печаткою ТОВ «Авіон+».

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів не роблять їх недійсними і не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Таким чином, враховуючи факт можливого непідписання боржником видаткових накладних від 17.02.2022, суд вважає встановленим те, що вказаний в них товар було отримано саме боржником, а відтак в нього виник обов`язок щодо його оплати. Такий висновок грунтується на сукупності таких обставин:

1) наявності на актах про неліквідний товар від 17.02.2022, які складені до видаткових накладних від 17.02.2022 при отриманні товару накладних печатки боржника, справжність котрої ним не заперечується і котра свідчить про те, що особа, яка скріпляла нею ці акти діяла згідно волі боржника;

2) відображення операцій з отримання товару за оспорюваними видатковими накладними у податковій звітності, що підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи боржника, щодо відсутності господарських операцій на підставі оспорюваних видаткових накладних. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1)у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши заяву ТОВ «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог в сумі 470992,24 грн. та 5368,00 грн. судового збору, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 470992,24 грн (369544,98 грн основний борг, 13820,54 грн 3% річних та 87626,72 грн інфляційні втрати) вимоги четвертої черги.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 27.07.2023 (т.15, а.с.129).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарті Фемілі» про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарті Фемілі» (вулиця Боженка,19, оф.308, м.Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 38154557) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 40110917) у наступній черговості:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 470992,24 грн (369544,98 грн основний борг, 13820,54 грн 3% річних та 87626,72 грн інфляційні втрати) вимоги четвертої черги.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України. Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2024.

Суддя І. О. Гарбар