Рішення № 117466675, 06.03.2024, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/110/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

До Краснокутського районного суду Харківської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся адвокат Шумейко Ярослав Віталійович з позовом, у якому прохав визнати виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 28 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 67923 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача вважає, що вказаний виконачий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому нотаріусом було видано виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в зв`яку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Також 01.03.2024 до суду надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав заяву про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 та прохав їх задовольнити. Також прохав про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Представник відповідача - товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ЕлітФінанс" всудове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток. При цьому в матеріалах справи мається заява предствника відповідача про визнання позову та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якій визнав вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., вважаючи заявлений представником позивача розмір витрат на правничу дпомогу неправильним та несправедливим.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович всудове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в зв`язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим розглядом, 28 травня 2021 року приватним нотаріусомКиївського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» виданий виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 67923, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 669 грн. 07 коп.

Виконавчий напис виданий для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості заКредитним договором№490937559від 27.03.2015,укладеного між акціонерним товариством «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 , правонаступником якого на підставі договорів факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року та №1 від 22 лютого 2021 року є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».

22.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65857126 з виконання виконавчого напису № 67923 від 28.05.2021.

Відповідно достатті 18 Цивільного кодексу(надаліЦК) України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(надалі Закон) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Законувизначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17 вказала, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, на нотаріально не посвідченому кредитному договорі №501214379 від 08.12.2019. Тому вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М. виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 67923, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Окрім цього вказаний кредитний договір взагалі не підписаний ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Згідно ст. ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не доведено, що нотаріусу надавався оригінал нотаріально посвідченого договору кредиту, а тому документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували безспірність заборгованості боржника.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Таким чином на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Крім того,згідно ч.1ст.142ЦПК України,вбачається,що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, через що суд стягує з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 968 грн. 96 коп. та заяви про забезпечення позову в розмірі 484 грн.48 коп.,що становить 726 грн. 72 коп. та повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»), тобто 726 грн. 72 коп.

Дослідивши заяву представника позивача провідшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо такого розподілу цих витрат, суд вважає, що вказана заява представника позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Аналогічна правова позиція висловалена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

У відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першійЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу Українирегулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зістаттею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

При цьому з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг тавитраченого адвокатом часу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України убачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ст. ст. 15,60 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача Сусли І.С. у справі № 627/110/24 був адвокат Шумейко Ярослав Віталійович, який діяв на підставі ордеру серії АН № 1353985 та договору про надання правової допомоги від 29 травня 2021 року.

За умовами вказаного Договору про надання правової допомоги:

- надає клієнту консультативні (юридичні) послуги та правову допомогу щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в загальних, окружних та господарських судах, тощо (п.п. 1.2);

- представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу… в тому числі з правом пред`явлення позову, підписання позовної заяви, тощо (п.п.1.2);

- за правову допомогу, передбачену п.п.1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеною Додатком №1 до цього договору (п.п.3.1);

- договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання своїх зобов`язань (п.п.2.1).

Також з матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2024 року між Суслою Ігорем Сергійовичем (надалі «Клієнт») та адвокатом Шумейко Ярославом Віталійовичем (надалі «Адвокат») укладено додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги б/н від 29.05.2021, в якій сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 Договору, за представництво інтересів Клієнта Адвокатом в суді першої інстанції по справі про визнання виконавчого напису №67923, виданого 28.05.2021 таким, що не підлягає виконанню Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі, еквівалентному 10 000 грн. Оплата Клієнтом Адвокату гонорару (винагороди) здійснюється у формі післяплати після отримання на руки Адвокатом рішення суду за цим позовом протягом 3-х календарних днів з дня отримання рішення суду. Гонорар (винагорода) сплачується на підставі виставленого Адвокатом Клієнту рахунку.

З долученого до матеріалів справи представником позивача акту наданих послуг №1 від 15.02.2024 вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: представництво інтересів Клієнта Адвокатом в суді першої інстанції по справі про визнання виконавчого напису №67923, виданого 28.05.2021 таким, що не підлягає виконанню. Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі, еквівалентному 10000 грн.

Також представником позивача долучено рахунок на оплату №1 від 15 лютого 2024 року.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До тогож,у постановахВерховного Судувід 07.11.2019у справі№ 905/1795/18та від08.04.2020у справі№ 922/2685/19висловлено правовупозицію,відповідно доякої судне зобов`язанийприсуджувати стороні,на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, то адвокатом Шумейко Я.В. було надано позивачу ОСОБА_1 таку правову допомогу, а саме: складання позовної заяви (а.с.2-11); клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника (а.с13-14); ); клопотання про витребування доказів (а.с.18-19); адвокатського запиту (а.с.20); заяви про забезпечення позову (а.с.50-52); заяви про стягнення витрат на правову допомогу (а.с.90-93); клопотання про долучення доказів (а.с.109-110), тобто матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та дії адвоката Шумейка Я.В. відповідають умовам договору про надання правової допомоги.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та зміст поданих представником позивача документів, враховуючи фактичний вид правової допомоги ( складання позовної заяви, інших заяв, пов`язаних з розглядом справи, оформлення адвокатського запиту), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складністю справи,та ціною позову, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат,суд вважає за необхідне заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шумейка Я.В. про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково та відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81,89,133, 141,258,259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.15,16,18,512,526,530,1048,1050,1054 ЦК України,Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№67923 від 28.05.2021, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська №2, код ЄДРПОУ: 40340222) грошових коштів у сумі 31 669,07 грн.

Стягнути з товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Еліт Фінанс»(місцезнаходження:03035,м.Київ,пл.Солом`янська №2,код ЄДРПОУ:40340222) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп., сплачений квітанцією про сплату №6378-2142-3683-2943 від 09.02.2024 (на суму 968,96 грн.).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп., сплачений квітанцією №8129-0524-1336-2348 від 09.02.2024 (на суму 484,48 грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженопротягом тридцятиднів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер:НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Еліт Фінанс»(місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська №2, код ЄДРПОУ: 40340222).

Третя особа: приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович (місцезнаходження: вул. Мала Житомирська №6/5, м. Київ).

Третя особа: приватний виконавецьвиконавчого округуХарківської областіПетренко ДмитроОлександрович (місцезнаходження: пров. Інженерний №9, м. Харків).

Суддя В.А.Каліберда