Ухвала суду № 117465215, 15.02.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13663/23

№ 1-кп/183/1217/24

15 лютого 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12023041350001345 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, має середню освіту, непрацюючого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст.289, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю :

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

Захисник та обвинувачений кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання, обвинувачений просив застосувати домашній арешт, а захисник вважав ризики необґрунтованими, та враховуючи визнання вини обвинуваченим просила не задовольняти клопотання.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшився передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, який став підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення кримінальних правопорушень, має ряд непогашених судимостей, останній раз 10.07.2023 року Марганецьким міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 засуджений до позбавлення волі строком на строк 5 років 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України даним покаранням поглинуно покарання по вироку від 01.12.2020 року до відбування 5 років шести місяців позбавлення волі строк від 22.06.2020 року, однак останній на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника та обвинуваченого не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначеного ризику.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаного ризику, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст.289, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 09 квітня 2024 року включно.

Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1