Рішення № 117459158, 06.03.2024, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100смт.Новоархангельськ Кіровоградськоїобласті,вул.Слави 26

06.03.24 394/1/24

2/394/56/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський раонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Владової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Новоархангельськ цивільну справузапозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ«Новий Колектор»звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромв розмірі18800,00грн.В обґрунтуванняпозову зазначив,що 05.04.2021року між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.04.2021-100003695, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн., за ставкою «Економ» в розмірі 2% за один день користування кредитом, первинний строк користування 14 днів, з дня його надання, черговий період кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, фіксована незмінна ставка «Стандарт» в розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Тобто кредитор виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу відповідач не виконав своїх зобов`язань належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість. 30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий кредит» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу №301121-1, за яким фактор набув право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом до цього договору. Відповідно до Реєстру №1 до договору факторингу, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Споживчий кредит», розмір якої станом на 24.11.2023 року становить 1880 грн., з яких: 3552,80 грн. заборгованість по тілу кредиту; 15247,20 грн. заборгованість за відсотками.

Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без участі представника банку, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, позовні вимоги не визнав, спираючись на доводи, викладені в відзиві просив відмовити в позові в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.04.2021 року укладено кредитний договір №05.04.2021-100003695, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., за ставкою «Економ» в розмірі 2% за один день користування кредитом, первинний строк користування 14 днів, з дня його надання, черговий період кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, фіксована незмінна ставка «Стандарт» в розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ», що підтверджується заявкою на укладення кредитного договору (а.с. 11-12), пропозицією про укладення кредитного договору (оферти) (а.с. 7-8), підтвердженням кредитного договору (а.с. 9), паспортом споживчого кредиту (а.с. 10). 30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий кредит» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу №301121-1, за яким фактор набув право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом до цього договору (а.с. 29-31).

Відповідно до Реєстру №1 до договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Споживчий кредит», розмір якої станом на 24.11.2023 року становить 1880,00 грн., з яких: 3552,80 грн. заборгованість по тілу кредиту; 15247,20 грн. заборгованість за відсотками. (а.с. 26).

З огляду на Довідку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №05.04.2021-100003695 від 05.04.2021, розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 24.11.2023 року заборгованість відповідача складає 18800,00 грн. ( а.с. 17-22).

02.02.2024 року за №366/24-вх до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав. Зокрема вказав, що підписанням заяви про надання кредитного договору, відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір. Проте додані до позовної заяви документи відповідачем не підписані,б а тому згідно з роз`ясненнями, викладеними у Постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі умови та правила не можна вважати складовою Кредитного договору й щодо будь-яких інших, встановлених ними умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Правова позиція Верховного суду направлена на правовий захист споживача в кредитних правовідносинах, оскільки пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладено у вигляді заяви про надання кредиту, Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг та потребує, як значного часу так і відповідної фахової підготовки для його розуміння.

Відповідно до Висновку, викладеному у Постанові Верховного суду від 20.10.2020 р. по справі №456/3643/17, визначено, що належним доказом встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, надання кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами є виключно Виписка по рахунку. Тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитної картки, відкриття рахунку, наявність будь-якої заборгованості, не надано кредитний договір на підставі якого, на думку позивача виникли спірні відносини, виписки по рахунку, відсутні докази направлення відповідачу повідомлення про порушення умов договору та необхідності погашення сум заборгованості. Крім того, позивач в порушення п. 5.3.1 Договору Факторингу не повідомив впродовж 10 днів боржнику про передачу кредитного договору та персональних даних, про відступлення права вимоги до нового кредитора, та не надав належних і допустимих доказів виконання п. 5.3.1. Договору. За таких умов, позивачем не було доведено факту видачі позивачу кредитних коштів, у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення. Крім того до матеріалів справи не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача за кредитом на суму вказану в позові. Так, Верховний суд, в своїй Постанові від 27.03.2020 р. по справі №703/3063/18 прийшов до Висновку, що в зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу. В то же час ст. 81 ЦПК України, зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. В задоволенні позову просила відмовити.

Представник позивача в своїй відповіді на відзив пояснив, що у відповідності до ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Позивач ТОВ «Новий колектор» не є банком, відповідно і таких документів як Умови та Правила надання банківських послуг бути не може. Заявка, яка підписана електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», чим підтвердив свою проінформованність про умови кредитного договору, які безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). Електронна форма договору прирівнюється до письмової, з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обирати форму правочину, в т.ч. електронну, відповідно електронний договір не може бути визнаний недійсним, виключно через те, що він має електронну форму. Позивач вважає належними доказами отримання кредитної карти та надання кредиту в розмірі 8000 грн., долучену до матеріалів справи копію квитанції ligpay (ID платежу №1611343152 та Довідку субконто (виписка по кредиту) за договором №05.04.2021-100003695 від 05.04.2021 року. До того ж повідомлення про відступлення права вимоги зо Договором факторингу №301121-1 від 30.11.2021 р., а також Вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року. Посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив просив позов задовольнити в повному обсязі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За умовами статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.Згідно приписів ст.1082 ЦК України,боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з ст.4 Закону фінансовими вважаються послуги факторингу.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись різними способами, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

За приписами ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу" фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Статтею 1054 ЦК Українивизначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

УЦивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Так, з аналізустатей 512-518 ЦК Україниможна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно достатті 2 цього Кодексуучасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із ч. 1ст. 1077 ЦК України, ч. 5 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3ст. 1079 ЦК України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Договір про відступлення права вимоги від 30 листопада 2021 року №301121-1 містить ознаки факторингу, оскількидо нового кредитора переходить не лише право вимоги щодо сплати суми заборгованості, а також право вимоги нарахованих відсотків по договору.

Договір від 30 листопада 2021 року, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто наявність надання фактором послуги. Така послуга надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу. Тож,якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, що має право відповідно до закону здійснювати факторингові операції. Зміст даного правочину свідчить про те, що він є за своєю суттю договором факторингу, оскільки він передбачає надання фінансових послуг банками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналізуючи викладені вище правові норми, судом відзначається, що правовідносини, які виникли між сторонами за даним позовом, є результатом надання фінансової послуги з факторингу, а не оплатним договором відступлення прав вимоги (цесія).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ч. 4ст. 77 ЦПК Українисуд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, а тому обставини, викладені в позовній заяві, судом не приймаються.

Відповідно до приписів, викладених в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які обґрунтовують підстави та предмет позову, з яким він звернувся до суду. Суд враховує при цьому, що обов`язок доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача покладається безпосередньо на позивача.

З огляду на викладене, суд не може вважати доведеними обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а отже, в задоволенні позову має бути відмовлено.

За загальним правилом, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 512-516, 638, 1054, 1077-1079 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 141, 259, 263-265, 280, 287 ЦПК України, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Законом України"Пробанки ібанківську діяльність", суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий колектор», місце знаходження: вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601 Печерський район м. Київ, код ЄДРПОУ 43170298.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Новоархангельськ Кіровоградська область, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новоархангельським РС УДМС України в Кіровоградській області від 21.06.2013 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: