Рішення № 117458541, 05.03.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11510/23

Провадження № 2/357/495/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.

Вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали разом однією сім`єю у не зареєстрованому шлюбі з лютого 2014 по листопад 2015 року.

Від спільного проживання в них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого 13.09.2016 року Білоцерківським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції Київської області.

У період з 2017 року їх сімейне життя з відповідачем не склалося, через що вони розійшлися.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2015 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (справа № 357/3666/17).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2019 року з відповідача на її користь стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 в сумі 81725 грн. 63 коп. та заборгованість по аліментах на її особисте утримання в розмірі 13344 грн. 01 коп. (справа №357/15150/18).

Після розлучення відповідач проживає окремо від них з донькою та жодного разу як аліментів так і заборгованості не сплачував.

Відповідач своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати доньку до досягнення нею повноліття, не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, не купує їй одяг і харчі, шкільне приладдя, не відвідує батьківські збори в школі, не бере іншу участь у її вихованні та утриманні. Цього робити не бажає, свідомо ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вона неодноразово намагалася найти спільну мову з колишнім чоловіком заради їхньої спільної доньки, просила щоб він почав спілкуватися та цікавитися своєю донькою, проте, він такого бажання не виявив.

Більше того, все на що спромігся відповідач, так це нотаріально засвідчити 16 липня 2019 року заяву про відмову від своїх батьківських прав по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 .

В подальшому, відповідно, будь-яких спроб у спілкуванні та вихованні доньки відповідач не здійснював. При випадковій зустрічі своєї дитини робить вигляд, що бачить незнайому людину. Такі дії відповідача є не природними, не зрозумілими та такими, що не відповідають будь-якому розумінню у відношенні батька до своєї дитини.

Переконана, що вищезазначені обставини свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, закріплених ст. 150 Сімейного кодексу України.

З 2017 року її донька ОСОБА_3 фактично перебуває на повному її утриманні.

Від попереднього шлюбу вона виховує доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розлучення з ОСОБА_6 , вона народила ще двох синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На даний час вона перебуває у декретній відпустці, отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини, державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я та державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям.

Просила суд постановити рішення про позбавлення відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір на її користь ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 року ( а. с. 20-21 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

21 вересня 2023 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 25).

10 жовтня 2023 року за вх. № 44627 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 26 ).

З отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.02.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 02 листопада 2023 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 22.11.2023 року ( а. с. 28-29 ).

Так, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження лише 02.11.2023 року, оскільки інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача суддею було отримано 01.11.2023 року, так як останній перебував в нарадчій кімнаті в колегії по кримінальному провадженню з 11.10.2023 року по 01.11.2023 року ( а. с. 27 ).

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2024 року ( а. с. 48-49 ).

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою відповідача ( а. с. 55, 58 ), останнього разу на 05.03.2024 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 22.11.2023 року за вх. № 51908 судом отримано заяву від адвоката Яремчук Т.Л., яка діє на підставі довіреності ( а. с. 33 ) в якій просила справу розглядати за відсутності позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечують проти заочного розгляду справи ( а. с. 32 ).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить відстеження поштового відправлення, з кого вбачається, що останній особисто отримав судову повістку 15.02.2024 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово отримував з суду кореспонденцію ( а. с. 41-42, 45-46, 52, 68 ).

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами ( рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

Тому, суд приходить до переконання, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце слухання справи, а також обізнаним, що на розгляді в суді перебуває дана цивільна справа.

Третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направила, 04.03.2024 року за вх. № 12092 судом отримано лист за підписом В.о. начальника служби Григорія Махаринського, в якому просили судове засідання призначене на 05.03.2024 року проводити без представника служби та при ухваленні рішення взяти до уваги висновок органу опіки та піклування від 13.02.2024 року № 110 ( а. с. 71, 72 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, позивач разом із представником та третьою особою скористувалися своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило, як не надходило таких заяв та клопотань від відповідача та відповідно відзив на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

05 березня 2024 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали разом однією сім`єю у не зареєстрованому шлюбі.

Від спільного проживання в останніх народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 13.09.2016 року Білоцерківським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції Київської області ( а. с. 9 ).

Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2015 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2019 року з відповідача на користь позивача стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 в сумі 81725 грн. 63 коп. та заборгованість по аліментах на її особисте утримання в розмірі 13344 грн. 01 коп. (а. с. 12 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 15.08.2023 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрована та проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 15 ).

З Акту обстеження умов проживання від 22.08.2023 року, комісія прийшла до висновку, що умови проживання ОСОБА_3 забезпечена всім для звичайних умов проживання та навчання ( а. с. 16 ).

Встановлено, що позивач по справі на даний час перебуває у декретній відпустці, отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини, державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я та державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям ( а. с. 10, 11 ).

Заявою від 16.07.2019 року, спрямованою до компетентних органів, яка нотаріально засвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 1886, ОСОБА_2 відмовився від своїх батьківських прав по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а. с. 14 ).

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області від 13.02.2024 року за № 110, орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини ( а. с. 70).

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Оскільки батько дитини, ОСОБА_2 самоусунувся від виховання своєї доньки, не бере жодної участі у її вихованні, не спілкується з нею, не цікавиться її життям, зростанням дитини, її захопленнями та інтересами, позивач просила позбавити останнього батьківських прав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, жодних заяв та клопотань від останнього на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядилися своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім цього, судом враховано і ту обставину, що відповідач заявою від 16.07.2019 року, спрямовану до компетентних органів, яка нотаріально засвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 1886, відмовився від своїх батьківських прав по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а. с. 14 ).

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється від покладеного на нього обов`язку по вихованню своєї доньки, не піклується про фізичний і духовний її розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, про що зазначалося з боку позивача, а відповідачем в свою чергу, не було спростовано.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав.

В судовому засіданні встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку батька по відношенню до своєї доньки, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення його батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дитини у зв`язку із запровадженим на території України воєнного стану та постійними тривогами за для забезпечення життя та здоров`я дитини.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування батьком своїм батьківським обов`язком, є всі підстави щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не намагається змінитися та зробити все від нього залежне для належного виконання батьківських обов`язків, останній свідомо ухиляється від цього, чим створює загрозу для дитини.

Як встановлено та зазначено вище, батько дитини ОСОБА_2 з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Не бере жодної участі у вихованні доньки, не цікавиться її життям.

Навпаки, як зазначено вище, своєю заявою від 16.07.2019 року відмовився від своїх батьківських прав по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На час розгляду даної справи, ставлення до своїх батьківських прав, останнім не змінилося.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 як встановлено в судовому засіданні належним чином піклується про утримання та виховання доньки, що підтверджується і матеріалами справи.

Тобто, всі питання щодо здоров`я, навчання, виховання дитини займається та вирішує самостійно лише мати.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При звернені до суду з даним позовом, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 20.09.2023 року ( а. с. 5 ).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вищевказаному розмірі, понесені останньою при зверненні до суду.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 28, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 187, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, понесені при сплаті судового збору у розмірі 1073,60 гривень ( одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським РВ Управління ДМС України у Київській області 13.06.2015 року, РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Білоцерківським РС Управління ДМС України у Київській області 14.03.2014 року, РНОКПП: НОМЕР_5 );

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, б. 8, ідентифікаційний код - 35615529 ).

Повне заочне судове рішення складено 05 березня 2024 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов