Вирок № 117458474, 06.03.2024, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/58/21

Провадження № 1-кп/347/21/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілих ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним 12020095190000059 від 09 жовтня 2020 року щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старі Кути Косівського району Івано- Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, депутатом не являється, на утриманні нікого не має;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працевлаштованого, освіта вища, одруженого, раніше не судимого, депутатом не являється, на утриманні має малолітню дитину

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України

в с т а н о в и в :

Судом визнанодоведеним факт,що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили грубе порушеннягромадського порядкуз мотивівявної неповагидо суспільства,що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

08 жовтня 2020 року, приблизно о 17.00 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи на території приватного підприємства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_4 , діючи спільно, в присутності інших осіб, з хуліганських спонукань, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі і поведінки, діючи умисно, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, вчинила конфлікт на території вказаного підприємства, який супроводжувався грубими висловлюваннями нецензурною лайкою в адресу потерпілих ОСОБА_9 , який перебував на посаді інспектора групи оперативного контролю AT «Прикарпаттяобленерго» та ОСОБА_8 , який перебував на посаді старшого інспектора групи оперативного контролю AT «Прикарпаттяобленерго» під час проведення ними рейдової перевірки об`єктів електропостачання споживачів AT «Прикарпаттяобленерго» в межах Косівського району на предмет виявлення фактів безоблікового споживання або неправильного вимірювання електричної енергії.

Під час конфлікту, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи спільно та злагоджено, своїми умисними діями, які полягали у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, маючи єдиний умисел на грубе порушення громадського порядку та умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 умисно нанесли по тілу та обличчі останніх декілька ударів кулаками рук та ногами.

Своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні ударів кулаками рук по обличчі і тілу, а також ногами по нижніх кінцівках, ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю, окрім того в наслідок таких дій потерпілий ОСОБА_9 втратив службовий відеореєстратор марки «Protect R-02A 32 GB» 15203711681710, що спричинило AT «Прикарпаття обленерго» матеріальну шкоду в розмірі 7951,00 грн.

Крім того, своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні ударів кулаками рук по обличчі і тілу, а також ногами по нижніх кінцівках, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 , тілесні ушкодження, у вигулі синця в ділянці грудної клітки.

Відповідно до висновку експерта №149 від 15.10.2020 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця у ділянці грудної клітки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В подальшому конфлікт було припинено, коли в нього втрутився ОСОБА_12 , і ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 , місце вчинення злочину покинули.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України не визнали.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснював, що 08.10.2020 року перебував разом із ОСОБА_13 поруч із господарством ОСОБА_14 , та допомагав ОСОБА_13 з автомобілем. Близько 16 год почув крики про допомогу ОСОБА_15 . Коли вони підходили до території підприємства ОСОБА_15 , то зустріли племінника ОСОБА_15 (свідка ОСОБА_16 ). Тоді ОСОБА_17 разом із ОСОБА_13 , запитали ОСОБА_18 , що сталося. У відповідь ОСОБА_19 повідомив, що не може зайти на територію. Ворота були закриті, і ОСОБА_17 з ОСОБА_13 почали думати, як пройти на територію підприємства. ОСОБА_17 ствердив, що бачив як ОСОБА_15 закритий в приміщенні кричить про допомогу. Коли ОСОБА_17 переліз через паркан, то побачив як троє осіб (вказав на потерпілого, та одного свідка) вже роздирали та шарпали ОСОБА_13 , який побіг першим разом із ОСОБА_20 на допомогу ОСОБА_15 . В цей час ОСОБА_17 , кинувся допомагати звільнити ОСОБА_15 з приміщення. Після шарпанини, ОСОБА_17 з ОСОБА_13 , та ОСОБА_15 покинули територію підприємства. При цьому, вони запитували у осіб (потерпілих та свідка) хто вони. Однак особи не представилися. ОСОБА_17 жодних ударів ні кому не завдавав. Заявлений до нього цивільний позов не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснював, що в той день приїхав до ОСОБА_21 , щоб подивитися машину. Коли вони оглядали і робили машину на ямі, поруч із територією підприємства ОСОБА_15 , то почули крик про допомогу, та десь 5-10 хвилин перепалку. Коли вони вийшли на вулицю, то побачили біля воріт племінника ОСОБА_22 , який сказав, що його дядька закрили, а машиною заблокували двері, і він вийти не може. Після цього ОСОБА_13 одразу побіг до ОСОБА_15 , за ним ОСОБА_23 , та племінник ОСОБА_20 . Коли він підійшов до приміщення то побачив трьох осіб, та почав їх питати, хто вони такі, що вони тут роблять, та чого прийшли сюди. При цьому ОСОБА_13 почав проганяти їх, та вказувати їм на зачинені ворота. Обвинувачений ОСОБА_5 ствердив, що всі троє осіб знімали на телефони. Коли він зробив їм зауваження його почали бити, крутити за руки, двоє осіб його душили. Жодних ударів обвинувачений ОСОБА_5 нікому він не завдавав, оскільки його навпаки особи тримали за руки, та душили. Врятував його від тих осіб ОСОБА_17 . Та вони утрьох: ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 покинули територію підприємства. Заявлений до нього цивільний позов не визнав.

Суд критично оцінює позицію обвинувачених, які заперечують свою причетність до вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки вона не узгоджуються з матеріалами цього кримінального провадження та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів. При цьому, не визнання винуватості обвинуваченими, суд розцінює, як спосіб їх захисту. Крім того, показання обвинувачених містять значні суперечності між собою.

Потерпілий ОСОБА_24 ствердив, що 08.10.2020 року близько 14-14:30 год. разом із своїми колегами ОСОБА_12 та ОСОБА_9 прибули на об`єкт в АДРЕСА_3 , для проведення рейдової (позапланової) перевірки підприємця ОСОБА_14 . Зайшли на об`єкт, хвіртка була відчинена. На об`єкті працювало двоє людей, різали дерево біля станка. Потерпілий з колегами представився, та сказали хто вони є. Люди які працювали там, сказали, що власника зараз немає, але вони подзвонять і власник зараз підійде. Потерпілий з колегами почекали хвилин десять, і прийшов чоловік, який назвався ОСОБА_25 , братом власника, але доступ до приладу обліку працівникам обленерго надав. В подальшому виявилося що це був насправді ОСОБА_11 . В ході проведення перевірки було встановлено, що спожита електроенергія не обліковується, про це було вказану пану ОСОБА_15 , а також те, де необхідно обстежити інше приміщення. Оскільки вони знаходились через стінку від засобу обліку, однак сусідні двері були закриті, а саме там знаходився засіб який впливає на необліковування електроенергії. ОСОБА_15 почав шукати ключі, і говорити, що ключ у власника, а власник на роботі, в Чернівецькій області. Потерпілий з колегами залишився чекати, а ОСОБА_15 поїхав, і через якийсь час приїхав з своїм племінником. Щось між собою говорили, кудись весь час виходили, повертались. Близько 16:30 вони хотіли закривати приміщення, а люди які перебували там на території, її покинули. Потерпілий ОСОБА_26 із іншим потерпілим ОСОБА_27 стояли поруч з приміщенням, однак ОСОБА_15 почав говорити, що їм слід закривати то приміщення. Потерпілий пояснив, що закривати зараз не можна, та треба дочекатися поліції, щоб вирішити це питання. Вони відійшли до дверей приміщення, де на думку потерпілого знаходився прилад, через який не обліковувалася електрична енергія, та відштовхнули ОСОБА_12 , який стояв там. ОСОБА_15 зняв той прилад, а потерпілий з колегами залишився стояти перед дверями приміщення та чекали працівників поліції. В районі 17:00 год першим забіг пан ОСОБА_13 , почав нецензурно висловлюватися, кричати хто надав їм право знаходитися на приватній території, відкрив ворота, та почав їх виганяти. В подальшому він напав на потерпілого ОСОБА_9 , почав його шарпати, в той момент у ОСОБА_9 працював відеореєстратор, і він його вибив рукою. Відеореєстратор впав, а між ОСОБА_13 та ОСОБА_27 була шарпанина, ОСОБА_13 скинув ОСОБА_27 не землю, підбігав до ОСОБА_26 та намагався забрати телефон, яким ОСОБА_26 знімав події, намагався вдарити долонею ОСОБА_26 . Потім почав заходити пан ОСОБА_17 , і ОСОБА_15 , який спершу перебував в приміщенні, де знаходився прилад, щоб забрати його, а потім почав виходити з того приміщення. В подальшому ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_26 разом із племінником, та почали відштовхувати ОСОБА_8 , вдарили по обличчю, били ногами, по тілу. Потім підняли відеореєстратор і втекли. Хто конкретно підняв відеореєстратор, ОСОБА_8 не пам`ятає, оскільки події розвивались дуже швидко.

Заявлений ним цивільний позов на суму 50 000 гривень підтримав в повному обсязі, та просив стягнути на його користь завдану моральну шкоду, оскільки, внаслідок протиправних дій обвинувачених йому було завдано моральних страждань, душевних страждань, принижень, яких він зазнав при виконанні своїх професійних обов`язків.

Потерпілий ОСОБА_9 , в судовому засіданні надав показання що 08.10.2020 року близько 14 год він з колегами прибув на об`єкт ОСОБА_14 в АДРЕСА_3 . Машину залишили за територією підприємства. Брама була відчинена. На територію він із колегами зайшов пішки, та намагалися знайти власника. Побачили двох працівників, які покликали власника, який представився ОСОБА_28 . Він заявив що він не є власником, але він за все відповідає, та зможе надати їм доступ до приладу обліку. В його присутності ОСОБА_9 , з колегами (працівниками обленерго) отримали доступ до приладу обліку електричної енергії, і вході проведення візуальної перевірки, вони помітили, що прилад обліку неправильно реагує на споживання електричної енергії. Оскільки були запущені виробничі верстати, лічильник неправильно реагував, на то, що споживається електрична енергія. У зв`язку з виявленим порушенням, потерпілий з колегами попросили у ОСОБА_15 надати їм доступ до всієї внутрішньої проводки, яка є на території об`єкта електропостачання. До більшості території вони отримали доступ, не отримали лише доступ до прибудови, яка була зачинена на ключ, і вона розміщена одразу за стіною, на якій розміщений лічильник. Після недовгої розмови ОСОБА_15 сказав, що ключа він немає на разі, але готовий надати доступ через деякий час. Відповідно потерпілий, разом із колегами залишився чекати. Всі їх дії були зафіксовані на нагрудний відеореєстратор. Однак ОСОБА_15 зник, потім з`явився, знову зникав, та нібито намагався знайти ключ. Близько 16 год ОСОБА_15 з`явився разом із іншою особою, яка не представилась, та повідомив, що робочий день закінчився, та працівники будуть покидати територію, і вони теж мають покинути приміщення. На такі твердження, ОСОБА_9 відповів, що обстеження ще не завершене, і вони не можуть покинути приміщення. А всі інші питання вони можуть вирішити в присутності працівників поліції. Після цього ОСОБА_15 і стороння особа відлучилися. Однак через короткий проміжок часу ОСОБА_9 почув крик, та помітив, що ОСОБА_15 є в тому приміщенні, від якого не було ключа. А сторонньої особи не було на території. Після цього, ОСОБА_27 з колегами почав просити ОСОБА_15 надати їм все таки доступ до приміщення, як вони домовлялись. Однак ОСОБА_29 нічого не відповідав, та зачинився в тому приміщенні. Близько години ОСОБА_27 з товаришами продовжував чекати. В подальшому з невідомого напрямку надійшов ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , та невідома третя особа. Сліпухін в грубій формі почав вимагати від них покинути територію, і виражав своє незадоволення тим, що вони взагалі прибули на територію підприємства. Потім до потерпілого підійшов ОСОБА_13 , почав його шарпати, притиснув до стіни, та хотів пройти до того приміщення в якому перебував ОСОБА_15 . ОСОБА_27 змушений був захищатися. Почав тримати його за руки, однак почалася шарпанина, в ході якої ОСОБА_13 почав кидати на землю потерпілого ОСОБА_27 , завдавати правою рукою в ліву частину. Внаслідок таких ударів відеореєстратор злетів з його куртки, на якій був причеплений. ОСОБА_15 повалив ОСОБА_27 на землю. Після чого потерпілий втратив орієнтацію у просторі, та пам`ятає, що коли він вже встав, на ньому відеореєстратора вже не було. А ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , та третя особа покинули територію. А потерпілий з колегами залишився чекати коли приїде поліція.

Заявлений ним цивільний позов на суму 50 000 гривень підтримав в повному обсязі, оскільки йому завдано моральних страждань, принижень, фізичного болю внаслідок ударів.

Показання потерпілих узгоджуються між собою, та не суперечать іншим письмовим доказам, наведеним у цьому вироку.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як встановлено під час розгляду даного кримінального провадження, та не спростовано стороною захисту, до вчинення цього злочину із ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 не були знайомі, їх раніше не бачили, з ними в конфлікт не вступали, та в неприязних відносинах з ними не перебували, а тому підстав для їх обмовляння, у них відсутні.

Тому у суду відсутні підстави визнавати такі свідчення недопустимими доказами.

Свідок ОСОБА_12 , суду надав показання, що 08.10.2020 року разом із працівниками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були на рейдовій (позаплановій) перевірці в АДРЕСА_3 . Автомобіль спершу залишили біля території підприємства ОСОБА_15 . В той час на підприємстві в цеху працювало два працівники: чоловік та жінка. Вони як працівники обленерго показали свої посвідчення, представились та назвали мету їх візиту, і попросили їх щоб перевірити прилад обліку. На прохання працівників обленерго ці люди перетелефонували власнику та перед тим вказали на місце, де розміщений прилад обліку. Через декілька хвилин прибув чоловік, який представився ОСОБА_28 . В ході перевірки приладу виникла необхідність перевірити приміщення позаду приладу обліку, оскільки була виявлена не обліковування електричної енергії. ОСОБА_15 Ствердив, що ключа він немає, та попросив відлучитись щоб піти за ключем. ОСОБА_15 пішов за ключем. При цьому ОСОБА_15 дозволив працівникам обленерго заїхати на територію автомобілем, оскільки падав дощ. ОСОБА_15 повернувся, різко відкрив приміщення, та різко закрився в приміщенні. У потерпілого ОСОБА_9 весь час був ввімкненим відеореєстратор, щоб зафіксувати всі дії працівників. У приміщенні де закрився ОСОБА_30 , було вікно, через яке вони побачили, як ОСОБА_15 зняв прилад, та сховав його під курткою. Після цього, ОСОБА_15 почав телефонували по телефону. Через пару хвилин прийшло три кремезних мужчини, ймовірно прийшли через огорожу, та підбігли до нього та потерпілих, і почали наносити удари руками і ногами. В судовому засіданні свідок вказав на обвинувачених які завдавали удари. Третя особа все знімала на відео. В ході шарпанини, було зірвано відеореєстратор, який в подальшому не можна було знайти на території господарства. Після цього, ОСОБА_15 одразу відкрив приміщення, та разом із обвинуваченими покинув територію.

Свідок ОСОБА_31 ствердив, що почув на території підприємства ОСОБА_14 шум. Спочатку чув голосну бесіду, потім крик про допомогу, нецензурну лайку. Оскільки їх господарства розмежовує паркан, то він переліз через паркан. На території він побачив в транспортний засіб, та трьох осіб, він привітався з особами, та запитався, що сталося. Особи спитали хто він такий. ОСОБА_32 в подальшому ствердили, не робіть того, що робить ваш сусід і не будете мати проблем. Це було сказано в агресивній формі. Свідок ОСОБА_33 запитав ОСОБА_15 , що сталося в ОСОБА_15 , однак той відповів, що сам ще незнає. Після цього він із своїм сином, вийшов через ворота та покинув територію господарства.

Свідок ОСОБА_34 суду надав показання, що почув крик сусіда ОСОБА_14 про допомогу та нецензурну лексику. Побіг до свого батька, розповів про це, вони взяли драбину та перелізли через паркан до сусіда. Коли вони перелізли на територію, то побачили трьох осіб. Вони привіталися з цими особами, та спитали їх що сталося. У відповідь почули фразу: «не робіть того, що ваш сусід, і у вас не буде проблем». ОСОБА_14 вони не бачили. Після цього вони, свідок з батьком покинули територію підприємства ОСОБА_14 через ворота, які були відкриті. Бачив автомобіль білого кольору.

Показання свідків ОСОБА_35 узгоджуються між собою, крім фрази «і не буде у вас проблем». Оскільки при перегляді відео, судом такого не встановлено.

Свідок ОСОБА_11 суду надав показання, що 08.10.2020 року, йому зателефонували, що на його території перебувають невідомі люди. Коли він приїхав на територію, то побачив невідомих людей, які представилися йому працівниками УЗЕ (управління захисту економіки), і роблять перевірку лічильного засобу. Дозволу на це ОСОБА_15 не давав, навіть по тій причині, що вказані особи не запитували про дозвіл. Жодних документів йому не пред`являли. В подальшому вказані особи пред`явили претензії, щоб ОСОБА_15 відкрив їм офісне приміщення. Оскільки працівники обленерго не пред`явили жодного посвідчення, а будь які перевірки в той час були заборонені, і він не мав ключів від приміщення з собою, попросив покинути їх територію підприємства. Однак працівники відмовилися. Тоді він поїхав за документами, і попросив, щоб коли він повернеться вказані особи почекали, і пошукали свої документи для пред`явлення. Люди які працювали на території, покинули територію разом із ним. Коли він повернувся, то ворота були зламані, а вказані особи знаходилися на його території, разом із автомобілем. Це викликало обурення в нього, і він почав запитувати, як вони собі таке дозволили. Тоді, один із присутніх, схопив його за шию, і почав погрожувати, і вимагати ключі. Потім підключилися інші колеги. Через цю сутичку ОСОБА_15 забіг в офіс і був там. Ствердив, що особи (працівники обленерго) розбили йому телефон, розбили вікно, пропала ланцюжок. Вказані особи гримали і стукали у приміщення. ОСОБА_15 почав кликати на допомогу. Однак вказані особи заблокували ворота. На ці крики відреагували ОСОБА_13 , та ОСОБА_17 . Першим зайшов ОСОБА_13 , який переліз через паркан, і почав з`ясовувати що це за особи. Однак почались погрози. ОСОБА_15 попросив ОСОБА_13 розблокувати йому ворота, щоб він міг вийти з офісу. Через це працівники обленерго накинулись на ОСОБА_13 і почали його лупцювати. На всі ці крики підійшов ОСОБА_17 , та почав розборонювати їх. Допоміг вийти ОСОБА_15 з офісу. Після цього він пішов і поїхав за участковим. Але вже тоді йому стало відомо, що працівники обленерго вже викликали працівників поліції. Коли він повернувся на територію свого підприємства, то там були вказані особи, та працівники поліції.

Показання свідка ОСОБА_15 є суперечливими та такими, що не повністю відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема на відео записі, який присутній в матеріалах справи, відсутні дані про те, що потерпілі розбили вікно, чи проникали в приміщення. Відсутні також будь які докази того, що ОСОБА_36 було пошкоджено телефон, а також те що в нього зник ланцюжок.

Свідок ОСОБА_37 суду надав показання, що приїхав на територію підприємства ОСОБА_14 , і побачив що на території були люди. Свідок побачив, що ці люди били ОСОБА_38 . Коли свідок зайшов на територію, люди, які були там (свідок вказав на одного потерпілого) вигнали його і закрили ворота. Коли у свідка сів телефон, він поїхав за допомогою, а коли повернувся то на території підприємства були ОСОБА_39 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_40 ( ОСОБА_17 ). Бачив, як люди які були там (вказував на потерпілих) били ОСОБА_15 , повалили його. Свідок хотів допомогти ОСОБА_15 , однак один із тих осіб, який був старшим, виштовхав його за ворота, та закрив ворота. Також свідок ствердив, що йому відомо що ОСОБА_15 звертався за медичною допомогою, його нога боліла.

Що стосується показань свідка ОСОБА_41 то суд не може визнати їх достовірними, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами відеозапису.

При викладені показів потерпілих осіб та свідків суд враховує, що положеннями КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання потерпілої особи та свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17 (провадження № 51-1223км22).

З урахуванням цього, покази потерпілих осіб та свідків відображені без зайвої деталізації, а саме містять сутнісну (змістовну) їх складову.

Крім показань потерпілих осіб та свідків, які були допитані в судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження, вина ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 також підтверджується наступними доказами:

-відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення, ПАТ «Прикарпаттяобленерго» зверталося з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо працівників ПАТ «Прикарпаттяобленерго» ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , за фактом бійки, яка мала місце 08.10.2020 року в АДРЕСА_3 ;

- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.10.2020 року від ОСОБА_9 , за фактом його побиття в АДРЕСА_5 ;

- письмовою заявою ОСОБА_11 , в якій він дозволив огляд території приватного підприємства за адресою: АДРЕСА_3 ;

- письмовою інформацією, про те, що ОСОБА_11 зареєстрований як фізична особа підприємець з 23.02.2007 року;

- відповідно до копії Інформації з ДРРП та Реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_42 зареєстрований як орендар земельної ділянки площею 0, 1072 з адресою АДРЕСА_3 , та йому на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля в АДРЕСА_3 ;

- протоколом огляду місця події території лісопильного цеху в АДРЕСА_6 , відповідно до якого було оглянуто територію цеху, на якій ОСОБА_9 показав місце конфлікту, а також місце де впала нагрудна камера з його куртки, та було виявлено зрухлення ґрунтового покриву. Також виявлено автомобіль, та позаду приміщення лісодеревину. В приміщенні виявлено металеві двері, відчинивши які виявлено приміщення лісопильного цеху. По ліву сторону приміщення на стіні виявлено лічильник електро обчислення, та металевий навіс з перемикачами та електрокабелями. До протоколу додані фототаблиці, на яких відображено загальний вигляд території, місця де відбувалася подія, та приміщення де знаходився лічильник, а також фото лічильника;

- заявою про залучення ОСОБА_9 , як потерпілого в даному кримінальному провадженні;

- копію посвідчення 4484 на ім`я ОСОБА_9 , який є працівником ПАТ «Прикарпаттяобленерго»;

- висновком експерта №148 судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_9 не виявлено тілесних ушкоджень;

- письмовою заявою ОСОБА_9 , відповідно до якої він в добровільному порядку надав для огляду як докази, свій одяг (куртку, та джинсові штани) в якому був одягнутий під час вчинення щодо нього протиправних дій;

- протоколом огляду речей (одягу) потерпілого ОСОБА_9 , з фототаблицями на якому виявлено нашарування бруду на лівій штанці з переду в нижній частині та нашарування бруду на лівій штанці ззаді у верхній і нижній частині;

- постановою слідчого від 12.10.2020 року, відповідно до якої одяг наданий ОСОБА_9 для огляду, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, та повернутий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 ;

- письмовою заявою ОСОБА_8 про залучення його як потерпілого у даному кримінальному провадженні, за фактом подій, що мали місце в смт. Кути, на території лісопильного цеху ПП ОСОБА_11 ;

- копію посвідчення №3253 ні ім`я ОСОБА_8 , який є працівником ПАТ «Прикарпаттяобленерго»;

- висновком експерта №149 судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження: синець ділянки грудної клітки, який міг бути спричинений як внаслідок однократної ударної дії твердого тупого предмета, яким міг бути кулак руки, нога, або інший тупий предмет, і інші тупі предмети, так і внаслідок падіння на площині та ударі до тупого предмета, може відповідати терміну вказаному у постанові і відноситься до легких тілесних ушкоджень;

- письмовою заявою ОСОБА_43 про долучення до матеріалів справи як доказу, DVD- диску із відеозаписом подій, які були зроблені ним на його мобільний телефон;

- протоколом огляду відеозапису наданого ОСОБА_44 на DVD- диску із фототаблицями здійсненими із відеозаписів;

- відеозаписом диску DVD-R, 4.7. GB, 16? 120, min, із відеозаписами події, що мала місце 08.10.2020 року в АДРЕСА_6 . на території лісопильного цеху, зробленими на цифрову відеокамеру мобільного телефону.

- постановою слідчого від 13.10.2020 року цифровий носій інформації для лазерних систем зчитування формату DVD-R, 4.7. GB, 16? 120, min, із відеозаписами події, що мала місце 08.10.2020 року в АДРЕСА_6 . на території лісопильного цеху, зробленими на цифрову відеокамеру мобільного телефону визнано речовим доказом;

- висновком службового розслідування проведеного на виконання листі слідчого СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області щодо правомірності дій працівників ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на території підприємства ОСОБА_11 , відповідно до якої дії працівників товариства на об`єкті споживача, та всі інші подальші дії є законними та відповідають вимогам положень ПРРЕЕ. Посадові інструкції та вимоги ПРРЕЕ працівниками не порушувалися, умови договору працівниками товариства не порушувалися;

- відповідно до виписок з наказу ПАТ «Прикарпаттяобленерго» ОСОБА_12 , ОСОБА_45 , та ОСОБА_9 займають посади в ПАТ «Прикарпаттяобленерго», та є працівниками підприємства;

- відповідно до копії заяви про приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, за об`єктом нежитлова будівля по АДРЕСА_3 , підприємець ОСОБА_11 , паспорту точки розподілу, відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, акту розмежування належності електромереж, ПАТ «Прикарпаттяобленерго» надаються послуги з розподілу електричної енергії;

- речовими доказами, одягом потерпілого ОСОБА_9 , який суд оглядав в судовому засіданні. Факт виникнення бруду на одязі потерпілого внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 відповідає обставинам справи, та зафіксований на відеозаписах, які містяться на диску, та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні. Клопотань щодо визнання неналежними або недопустимими доказами від обвинувачених або їх захисників до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було. І клопотань від захисту на спростування зазначеного під час судового розгляду заявлено не було.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сторонами, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

Дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.2 ст. 296 КК України, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, по відношенню до потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один з небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

З об`єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки такі, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх вік, стан здоров`я, суттєвість порушення їх інтересів.

Особлива зухвалість це нахабне поводження, буйство, бешкетування поєднане з насильством, що спричинило тілесне ушкодження и знущання над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.

Під час судового розгляду, захисники обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 категорично заперечували факт особливої зухвалості, стверджуючи що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 лише відгукнулись на крик про допомогу ОСОБА_11 . Однак такі доводи є неспроможними. В судовому засідання не здобуто доказів, які б вказували, що ОСОБА_11 загрожувала якась реальна небезпека, чи потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (працівники Прикарпаттяобленерго) вчиняли якісь насильницькі дії щодо ОСОБА_11 . Більше того, показання свідка ОСОБА_11 на території підприємства якого, відбувались події, є суперечливими, та такими що не узгоджуються зматеріалами справи, та показаннями, як інших свідків, так і обвинувачених. ОСОБА_11 стверджував, що йому було завдано тілесних ушкоджень, розбито мобільний телефон, працівники обленерго розбили вікно в будинку його підприємства, однак в матеріалах справи, зокрема письмових доказах взагалі відсутні буд які докази таких тверджень. Також, ОСОБА_11 стверджував, що працівники обленерго заламали йому замок на воротах. Однак і такі твердження спростовуються встановленими судом обставинами справи, а також відеозаписом наданим потерпілим ОСОБА_46 з його мобільного телефону, на якому відображено, коли обвинувачений ОСОБА_5 зайшов та відчинив ворота.

Також суд зауважує, що на доданих відеофайлах зафіксовано, як працівники Прикарпаттяобленерго перебували на території підприємства (лісопильного цеху) при цьому жодної нецензурної лайки від них чути не було. Також на відео відсутні будь які крики про допомогу ОСОБА_11 .

На відеофайлі VID_20201008_164646mp4 зафіксовані обставини події. А саме як зайшов обвинувачений ОСОБА_47 його дії, нецензурна лайка і запитання до потерпілих: « хто вони такі, та зараз він їм покаже». При цьому на 00:43 хвилині відео, зафіксовано момент сутички, та завдання ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 ударів. Водночас свідок ОСОБА_12 намагався розборонити шарпанину. Також на відео зафіксовано, як ОСОБА_5 рухаючись попри автомобіль, намагався вибити з рук потерпілого ОСОБА_8 мобільний телефон, в цей час ОСОБА_8 відповідав «що ти робиш». В подальшому до вказаних осіб підійшов обвинувачений ОСОБА_4 висловлюючись нецензурною лайкою, намагаючись втрутитись в бійку, відштовхував ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_48 також спершу знімав все на мобільний телефон, зокрема шарпанину та удари ОСОБА_5 . Однак як ствердив, під час допиту, мобільний телефон його розрядився в подальшому.

Після прибуття ОСОБА_4 сутичка продовжилась, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 намагався відібрати мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_8 та продовжилась шарпанина. При цьому ОСОБА_8 неодноразово кричав «прилад віддав, сюда поліція їде…». Після цього шарпанина завершилась. При цьому всі троє: свідок ОСОБА_48 обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покидали територію підприємства. В цей час свідок ОСОБА_12 ствердив, що зараз приїде поліція, у відповідь на вказані слова (01:32 хв. відеофайлуVID_20201008_164646mp4) обвинувачений ОСОБА_4 замахнувся своїм тулубом та правою рукою відштовхнув свідка ОСОБА_12 , наблизився до потерпілих та продовжуючи нецензурно лаятись запитував чому вони прийшли.

Отже всіма дослідженими доказами під час розгляду справи встановлено, що в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявні ознаки кримінального правопорушення, що судом кваліфіковано за ч.2 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб (хуліганство).

Належних та допустимих доказів на спростовування зазначеного та даної кваліфікації дій обвинувачених суду під час розгляду справи надано не було.

Так, всі досліджені судом обставини та показання потерпілого і свідків, відеозаписи подій, що інкриміновано свідчать про безпідставність доводів обвинувачених в судовому засіданні щодо відсутності їх провини у вчиненому та розцінюється судом як позиція захисту від обвинувачення та бажанням обвинувачених уникнути покарання за скоєне, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує їм.

Що стосується доводів сторони захисту, що саме потерпілі завдавали ударів обвинуваченим, то такі спростовуються переглянутим відеозаписом подій з мобільного телефону потерпілого, Крім того, з відеофайлу здійснено похвилинні фототаблиці, на яких відображено обвинувачених ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їх місце розташування один до одного, рухи щодо нанесення тілесних ушкоджень.

Неспроможними є доводи захисників в тій частині, що дії працівників АТ «Прикарпаттяобленерго» були неправомірними, та були предметом розгляду засідання комісії АТ «Прикарпаттяобленерго». Так, дійсно в матеріалах справи містяться протокол засідання комісії та лист адресований представнику ОСОБА_11 (т.1 а.с. 177- 179), однак вказані листи підтверджують лише факт безпідставності нарахування ПАТ «Прикарпаттяобленерго» розрахунку обсягу вартості необлікованої електричної енергії та рішення про скасування акту про порушення № 086258 від 08.10.2020 року.

Сам факт, перебування працівників АТ «Прикарпаттяобленерго» не був предметом розгляду, і даних які б підтверджували, що потерпілі (працівники АТ «Прикарпаттяобленерго») порушили право приватної власності, чи завдавали ударів ОСОБА_11 як власнику підприємства, чи здійснили пошкодження майна підприємства матеріали справи не містять.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, скарг до виконкому селищної ради за місцем проживання в с. Кути не надходило. Проживає разом із сім`єю в с. Кути, Косівського району Івано-Франківської області, не працевлаштований, одружений,раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 а обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, проживає в с. Кути, Косівського району, письмових скарг до виконкому селищної ради за місцем проживання в с. Кути від жителів села та сусідів не надходило, не працевлаштований, одружений, раніше не судимий, має на утриманні одну малолітню дитину.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються добре, скарг на їх поведінку не поступало.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді обмеження волі, та застосування до них ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистостям обвинувачених та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинувачених, які раніше не судимі, і достатнім для того щоб засуджені довели своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Щодо заявлених цивільних позовів потерпілих.

Відповідно до частини 1 статті 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Згідно положень частини 2 зазначеної статті шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За частиною 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

В пункті 7 частини 1 статті 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Із матеріалів кримінального провадження, встановлено, що потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявлені цивільні позови до обвинувачених на суму 50 000 гривень кожний.

Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandali v. theUnitedKingdom) від 28.05.1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як установлено частиною 3 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в роз`ясненнях, що містяться у пунктах 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

У відповідності з частиною четвертою статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

У роз`ясненнях, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Суд вважає слушними доводи потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що внаслідок протиправних дій, їм було завдано моральних страждань, оскільки потерпілому ОСОБА_8 було завдано тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_9 фізичного болію, внаслідок ударів. Також слушними є доводи потерпілих, в тій частині, що моральних страждань вони зазнали, під час виконання ними своїх службових обов?язків, що має своїм наслідком приниження честі, гідності, образи тривожності та переживань.

За таких обставин, суд визначає розмір шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали потерпілі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 20 000 гривень на кожного потерпілого.

Такі висновки суду в частині визначення розміру стягнутої моральної шкоди, повністю узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц), відповідно до якої розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до положень статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 396/1802/17 (номер провадження 51-9558км18), за змістом законодавчих положень суд не позбавлений права змінити солідарний порядок стягнення коштів на дольовий, і така зміна залежить від позиції потерпілого.

З урахуванням вимог закону та позиції потерпілих, шкода підлягає стягненню в солідарному порядку.

Щодо заявленого цивільного позову ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування шкоди завданої внаслідок втрати відеореєстратора, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтями 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як підставу для відшкодування шкоди, а саме 7951 гривня, представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_49 надав копію накладної від 27.03.2019 року про вартість відеореєстратора Protect R-02A 32 GB. Також надав копію акту приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 26.04.2019 року про те, що такий відеореєстратор був прийнятий в експлуатацію АТ «Прикарпаття обленерго». У вказаному акті зазначено, що він знаходиться в групі оперативного контролю.

Однак оцінивши надані докази, а також дослідивши фактичні обставини справи, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом не здобуто інформації, що саме цей вказаний відеореєстратор з його ідентифікуючими даними був прикріплений на одязі у потерпілого ОСОБА_9 у час подій які мали місце 08.10.2020 року в АДРЕСА_3 . Представником цивільного позивача, не надано будь яких доказів, які б підтверджували, що вказаний відеореєстратор був закріплений саме за ОСОБА_9 , чи був наданий ОСОБА_9 в день проведення рейдової перевірки підприємства ОСОБА_11 . Крім того, в заявленому цивільному позову, представник Оліградський просив стягнути витрати на правову допомогу. При цьому в резолютивній частині позовної заяви (т.1 а.с. 133) представник не вказано суму відшкодування таких витрат. Однак враховуючи той факт, що суд доходить переконання про відмову в задоволенні цивільного позову ПАТ «Прикарпаттяобленерго», вимога про відшкодування витрат на правову допомогу є похідною від основної позовної вимоги, а тому також не підлягає до задоволення.

Запобіжні заходи на стадії судового розгляду обвинуваченим не обиралися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 20000 (двадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 20000 (двадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

В задоволенні цивільного позову Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - відмовити.

Речові докази:

- матерчату куртку чорного кольору та джинсові штани синього кольору зі слідами нашарування бруду, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 повернути ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителю АДРЕСА_7 ;

- цифровий носій інформації диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, 4.7 GB, 16х, 120 min, із відео записами події, що мала місце 08.10.2020 в селищі Кути по вул. Гагаріна61 Б, Косівського району Івано-Франківської області на території лісопильного цеху, зробленими на цифрову відеокамеру мобільного телефону, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1