Ухвала суду № 117454103, 05.03.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/7117/24

Провадження № 2/127/877/24

УХВАЛА

05 березня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву адвоката Зінченка Андрія Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про визнання права власності, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Мегабанк», про визнання права власності, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, адвокат Зінченко А.А. звернувся до суду в інтересах позивачів із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири. Мотивована заяау тим, що предметом спору по даній справі є визначення прав на квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що позивачами вже подавався позов до ПАТ «Мегабанк», який був забезпечений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/29890/23 від 16.10.2023, однак постановою Вінницького апеляційного суду від 20.12.2023 вказана ухвала була скасована. Після чого АТ «Мегабанк» здійснив відчуження спірної квартири фізичній особі, яка в подальшому перепродала цю квартиру відповідачу. Таким чином, позивачі вважають, що захід забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірної квартири відповідає характеру спірних правовідносин та забезпечує позивачам реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивачів, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, вважаю, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пунктами 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз`яснено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Подаючи заявупро забезпеченняпозову заявникпросить накластиарешт на квартиру АДРЕСА_1 , у той час як слідує з матеріалів позовної заяви між сторонами виник спір щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема: 1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 3) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіривши аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником суд дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке не стосується предмету спору, та не належить на праві власності відповідачу, докази щодо цього в матеріалах відсутні. Відтак, наведене у заяві обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви в контексті вимог п. 4 ,7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

При цьому, слід звернути увагу заявника на індивідуальну визначеність нерухомого майна як об`єкта цивільного права, зокрема присвоєну йому адресу.

Враховуючи викладене, перевіривши аргументованість поданої заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. З огляду на викладене, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви адвоката Зінченка Андрія Анатолійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна