Вирок № 117453859, 06.03.2024, Барський районний суд Вінницької області

125/746/23

1-кп/125/44/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020140000071 від 02.03.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, народилася в с. Журавліка, Барського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, займається підприємницькою діяльністю, має на утриманні неповнолітню дитину і малолітню дитину з інвалідністю, судимості відсутні,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,

У С Т А Н О В И В:

01.03.2023 близько 12 години 30 хвилин на проїжджій частині дороги, навпроти будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_4 на ґрунті довготривалих неприязних відносин, виник словесний конфлікт із сусідкою ОСОБА_6 . Під час вказаного конфлікту в ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 . Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, з особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , взявши в руки штикову лопату, тримаючи її за дерев`яний тримач, підійшла до ОСОБА_6 та стоячи обличчям до обличчя, почергово, металевою частиною лопати нанесла один удар по лівій руці та один удар в ліву сторону тулуба ОСОБА_6 . Внаслідок дій ОСОБА_4 . ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 23 від 07.03.2023, у ОСОБА_6 мало місце: перелом 8, 9, 10-го ребер зліва та синці (2) на грудній клітці зліва. Перелом 8, 9, 10-го ребер зліва не були небезпечним для життя в момент заподіяння, не супроводжувались небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умиснимидіями вчинилазлочин, передбачений частиною 1 статті 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнала, стверджувала що її незаконно притягли до суду.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що в березні 2023 року вона перебувала вдома,та розкидала щебінь у себе на подвір`ї біля воріт. У цей час на таксі під`їхав ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , вони знаходились в стані сп`яніння. ОСОБА_7 пішов уперед, а потерпіла почала чіплятись до обвинуваченої і казати, що це її дорога, що обвинувачена зіпсувала дорогу тим, що привезла щебінь. У цей час вийшла донька обвинуваченої і все бачила. Словесний конфлікт тривав довго. ОСОБА_7 в цей час все знімав на телефон. Потерпіла почала махати кулаками перед донькою обвинуваченої, після чого обвинувачена махнула лопатою. Вказала, що не пам`ятає, чи нанесла удари ОСОБА_6 лопатою, але не виключає, що могла вдарити, однак впевнена, що від удару не могли бути поламані ребра. Від її дій ОСОБА_6 не впала. Додала, що потерпіла два рази махала кулаками, а вона, своєю чергою, два рази махнула лопатою в сторону ОСОБА_6 . Вказала, що потерпіла не завдала їй тілесних ушкоджень, не вдарила. Зазначила, що якби потерпіла не махала кулаками, то не було б захисту лопатою. Повідомила, що конфлікти із ОСОБА_6 у неї виникають вже протягом тривалого часу.

Під час судових дебатів і останнього слова обвинувачена просила виправдати її, зазначила, що вважає себе невинною, бо була спровокована потерпілою, яка махала кулаками, тому вона махала лопатою.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання, за змістом яких 01.03.2023 вона була на ринку, після чого в обідню пору із сусідом ОСОБА_8 взяли таксі і приїхали додому. Коли приїхали, вийшли з машини, сусід пішов уперед, а потерпіла взяла сумку і йшла позаду, та в цей час почала вголос висловлювати невдоволення зіпсованою дорогою, яку вони власними силами і коштами ремонтували, через те, що обвинуваченій привозили щебінь і розбили дорогу, оскільки було мокро. В цей час обвинувачена розкидала щебінь і почала висловлюватись в сторону потерпілої нецензурними словами, однак потерпіла, не зупиняючись, йшла до свого домоволодіння. Під час сутички вийшла 14-річна донька обвинуваченої і сусід ОСОБА_7 який живе поруч, він почув крики і також вийшов до паркану. Після чого обвинувачена почала з лопатою бігти до потерпілої, а її дочка казала «мама не треба, що ти робиш». В момент, коли потерпіла доходила до своєї хвіртки, обвинувачена підбігла і лопатою завдала перший удар в область голови, однак потерпіла закрилась рукою, і удар прийшовся в руку, після чого обвинувачена сказала «ще хочеш?», і завдала другий удар в область ребер зліва, від якого потерпіла впала. Після цього ОСОБА_7 сказав обвинуваченій, що він все знімає на телефон, а обвинувачена йому у відповідь сказала «ще ти хочеш?». Однак у ОСОБА_7 була зачинена хвіртка і обвинувачена не зайшла до нього на подвір`я. Після цього ОСОБА_7 викликав поліцію і «швидку допомогу». «Швидкою» потерпіла в лікарню не поїхала, оскільки у неї були діти вдома одні. Пізніше приїхав двоюрідний брат потерпілої, відвіз її до лікарні, і після проходження рентгену потерпілій сказали, що в неї поломані 8-е, 9-е, 10-е ребра. Зазначила, що з обвинуваченою у неї конфлікти тривалий час. Обвинувачена завданої шкоди не відшкодувала.

Під час судових дебатів потерпіла зазначила, що не бажає, щоб обвинувачену було позбавлено волі, бо шкода її дітей.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надав показання, відповідно до яких обвинувачена і потерпіла є його сусідками, відносини між ними неприязні. 01.03.2023 близько 12:00 він перебував вдома на подвір`ї, почув крики, підійшов до паркану, та побачив, що ОСОБА_6 йде додому і висловлює невдоволення з приводу зіпсованої дороги. У цей час ОСОБА_9 , яка розкидала щебінь лопатою, підбігла до потерпілої і завдала перший удар в область голови, однак ОСОБА_6 закрилась рукою, а другий удар по ребрах, від якого потерпіла впала, після чого ОСОБА_4 сказала потерпілій «ще додати?». В цей час свідок сказав обвинуваченій, що знімає все на телефон з тією метою, щоб обвинувачена зупинилась, хоча насправді відео не знімав. Після чого ОСОБА_4 почала нецензурно висловлюватись на адресу свідка. Зазначив, що після цього обвинувачена пішла далі розкидати щебінь, а свідок викликав поліцію і «швидку». Коли приїхала «швидка», то вони повідомили потерпілій, що їй необхідно зробити знімок. Вказав, що потерпіла будь-яких дій не вчиняла щодо обвинуваченої, руками не махала.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, її вина підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, а також документами та процесуальними рішеннями, які підтверджують допустимість зібраних під час досудового розслідування доказів.

Зокрема, даними рапортів помічника чергового, зареєстрованого в журналі ЄО за №578, 581 від 01.03.2023, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 01.03.2023, та витягу з ЄРДР за №12023020140000071 від 02.03.2023 підтверджується, що за заявою ОСОБА_6 від 01.03.2023 відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено належним чином відповідно до приписів статті 214 КПК України, з кваліфікацією діяння за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України. Короткий виклад обставин згідно з витягом з ЄРДР: 01.03.2023 до ЧЧ ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла письмова заява від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 про те, що 01.03.2023 близько 12 год. 30 хв., під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_4 , остання нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер.

Згідно з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.03.2023 з додатками (фототаблицями та DVD-R диском з відеозаписом, який було повністю відтворено у судовому засіданні) за участі потерпілої, по АДРЕСА_3 , в присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_6 показала на місці та розповіла, що 01.03.2023 близько 12:30 вона йшла додому, та проходячи неподалік будинку №1 по вул. 8-го Березня вона помітила ОСОБА_4 , яка в цей час за допомогою садової лопати відкидала камінці, із якою в неї виник словесний конфлікт. Далі потерпіла повідомила, що ОСОБА_4 , тримаючи в руках лопату, підбігла до неї, та за допомогою вказаної лопати намагалась нанести їй один удар в область голови, однак потерпіла встигла прикритись, а другий в область ребер, від якого ОСОБА_6 впала на землю. Після чого потерпіла за допомогою схожої лопати показала, як саме ОСОБА_4 наносила їй тілесні ушкодження.

Таким чином, даними протоколу слідчого експерименту з додатками, які повністю узгоджуються із показаннями потерпілої у судовому засіданні, у сукупності із показаннями свідка ОСОБА_7 , підтверджуються ті обставини, що обвинувачена ОСОБА_4 01.03.2023 близько 12 год. 30 хв. нанесла потерпілій ОСОБА_6 один удар лопатою по лівій руці і один удар в ліву сторону тулуба, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Ступінь тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень підтверджується даними висновку експерта Барського відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи Вінницької обласної ради №23 від 07.03.2023, дані якого щодо локалізації тілесних ушкоджень узгоджуються із показаннями потерпілої, даними проведеного слідчого експерименту, показаннями свідка ОСОБА_7 .

Зокрема, відповідно до висновку експерта Барського відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи Вінницької обласної ради №23 від 07.03.2023, на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням рентгенограми грудної клітки від 01.03.2023 на її ім`я, експерт дійшов таких висновків: у ОСОБА_6 мало місце перелом 8, 9, 10-го ребер зліва та синці на грудній клітці зліва. За медико-морфологічними ознаками вище вказані ушкодження у ОСОБА_6 виникли внаслідок травмуючої дії, удару (контрудару), тупим твердим предметом (предметами), по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, тобто 01.03.2023. Переломи 8, 9, 10-го ребер зліва не були небезпечним для життя в момент заподіяння, не супроводжувались небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості (п.2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р). Синці на грудній клітці зліва за ознакою розладу здоров`я (тривалістю не більш як шість днів), належать до легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я. (п.2.3.2. «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р).

Показання обвинуваченої про те, що в її діях не було умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, спростовуються сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, а про спрямованість умислу обвинуваченої на нанесення шкоди здоров`ю потерпілої свідчить нанесення прицільних ударів в область голови і по тулубу небезпечним знаряддям лопатою, у той час, коли потерпіла не завдала обвинуваченій жодних тілесних ушкоджень і не мала при собі жодних знарядь для їх нанесення, і навіть за твердженням самої обвинуваченої лише махала кулаками, тобто потерпіла не створювала загрози для життя чи здоров`я обвинуваченої.

За результатами судового розгляду судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що обвинувачена діяла в обстановці самозахисту.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, є доведеною поза розумним сумнівом.

Обираючи міру покарання суд керується таким.

Мета покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, визначена частиною 2 статті 50 КК України. Згідно з цією статтею покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, покарання, крім функції кари та виправлення самого винуватця кримінального правопорушення, має на меті й загальну превенцію запобігання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченою діяння згідно з приписами статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Водночас, під час визначення ступеня тяжкості вчиненого діяння для цілей обрання міри покарання з-поміж альтернативно визначених у санкції статті, суду належить враховувати усі обставини вчиненого діяння, які впливають на рівень його суспільної небезпеки, та його наслідки.

У цьому контексті суд враховує, що застосоване до потерпілої насильство було вчинене з використанням небезпечного знаряддя лопати, яке потенційно здатне нанести тяжку шкоду здоров`ю особи, що підвищує суспільну небезпеку вчиненого.

Суд також враховує, що обвинувачена своєї вини не визнала, не розкаялася у вчиненому, навіть після дослідження усіх доказів не поставилася критично до подій, які привели її на лаву підсудних, не зробила для себе жодних висновків.

З відеозапису проведення слідчого експерименту за участі потерпілої, який відбувався біля домоволодіння обвинуваченої і домоволодіння потерпілої, вбачається, що обвинувачена в йшла на своє подвір`я, поводилася агресивно щодо працівників поліції і потерпілої, перешкоджала проведенню слідчого експерименту, стверджуючи, що його проведення їй заважає і вона не має цього слухати.

Крім того, навіть у судовому засіданні обвинувачена проявляла агресію до потерпілої, чим порушувала порядок у судовому засіданні.

Як дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд також враховує дані таких документів, які надані стороною обвинувачення, а також надані самою обвинуваченою:

- відповіді КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради на запит слідчого від 04.04.2023, згідно з якою ОСОБА_4 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра;

- дані свідоцтв про народження дітей, довідки про склад сім`ї №97, виданої 03.03.2022 старостою Журавлівського старостинського округу, за даними якої ОСОБА_4 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . Разом із нею проживають донька ОСОБА_12 , 2008 року народження, та донька ОСОБА_13 , 2014 року народження, яка є дитиною з інвалідністю, що підтверджується корінцем медичного висновку №261/3 від 09.02.2015, який дійсний до 17.12.2032;

- дані довідки-характеристики №96, виданої 03.03.2023 старостою Журавлівського старостинського округу, за якою ОСОБА_4 проживає на території округу без реєстрації, постійно заходить в суперечки із сусідами за межі, за дерева, за дорогу, наводить наклепи на сусідів, погрожує, обзиває нецензурною лайкою, безпідставно викликає поліцію; депутатом не є;.

- довідки з інформаційної системи МВС № 155 від 04.04.2023, згідно з якою ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.

У судовому засіданні обвинувачена висловила незгоду із даними наданої прокурором довідки-характеристики №96, виданої 03.03.2023 старостою Журавлівського старостинського округу, зазначивши, що староста ставиться до неї упереджено і має особисті зв`язки із потерпілою.

У зв`язку із нічим не підкріпленими доводами обвинуваченої суд не вбачає підстав для неврахування наданої характеристики з огляду також на те, що така узгоджується із поведінкою обвинуваченої під час судового розгляду і під час слідчого експерименту.

Судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання, що передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України.

Не встановлено також обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України.

Враховуючи характер вчиненого діяння, невизнання обвинуваченою своєї вини, відсутність критичної оцінки свого вчинку і перекладання відповідальності на потерпілу, невідшкодування завданих злочином збитків, систематичні прояви агресивної поведінки до інших людей, негативну характеристику за місцем проживання, що негативно характеризує особу обвинуваченої, водночас, з огляду на наявність позитивних характеристик її особи, зокрема, обвинувачена до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання і стале джерело доходу, має на утриманні двох дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, і відсутність обтяжуючих обставин, зваживши усі вищенаведені характеристики, суд дійшов висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкції інкримінованої статті. При цьому суд вважає за неможливе призначити обвинуваченій покарання у виді виправних робіт, оскільки таке буде явно зам`яким і не буде домірним вчиненому злочину, не враховуватиме особу винної. Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до приписів частини 3 статті 61 Кримінального кодексу України у зв`язку із наявністю дитини віком до 14 років обвинуваченій не може бути призначено покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, обвинувачений слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два роки). Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Водночас, суд вважає, що обставини цього кримінального провадження дозволяють звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Так, частиною 1 статті 75 Кримінального кодексу України передбачено: якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У можливості виправлення обвинуваченої без відбування призначеного покарання суд переконують ті обставини, що в обвинуваченої на утриманні є двоє дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, а також вона має постійне місце проживання і сталий дохід, що свідчить про наявність стримуючих факторів від подальшої протиправної поведінки і серйозних ресурсів для виправлення обвинуваченої без відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Отже, обвинувачену слід звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити їй іспитовий строк тривалістю 2 (два роки). Суд вважає, що обвинувачена саме протягом такого строку має довести своє виправлення і здатність до самоконтролю та подолання агресії, здатність стримати себе від протиправних посягань на права інших людей і встановлених у суспільстві правил поведінки. Призначення меншого випробувального строку не здатне виконати такі завдання і не дасть можливості встановити, чи дійсно обвинувачена виправилася і не потребує відбування покарання у місцях обмеження волі.

Вирішуючи питання, які обов`язки слід покласти на обвинувачену, суд керується нормами частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України, якою передбачені обов`язки, які суд повинен покласти на засудженого, а саме обов`язки періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Проте покладення лише вказаних обов`язків суд вважає недостатнім для виконання мети покарання і осмислення обвинуваченою подій, які привели її до суду.

Враховуючи систематичні прояви агресивної поведінки, яку обвинувачена не здатна контролювати, з метою навчання обвинуваченої навичкам подолання такої поведінки і виховання поваги до правил співжиття у суспільстві, враховуючи, що дитина з інвалідністю влаштована до спеціального закладу, а також те, що зменшення агресивності їхньої матері і подолання девіантної поведінки відповідає інтересам дітей, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену додатковий обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, який передбачений пунктом 4 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України.

Цивільний позов потерпілою у кримінальному провадженні заявлено не було.

Заходи забезпечення кримінального провадження не вживалися.

Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

За даними обвинувального акта процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальних документів про визнання речей речовими доказами, інформації щодо речових доказів у кримінальному провадженні, долю яких слід вирішити, сторони не надали.

Керуючись статтями368,370,374,395КПКУкраїни суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122КримінальногокодексуУкраїни і призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій і прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Юлія САЛДАН