Рішення № 117452142, 19.01.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7425/21

н/п 2-а/953/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

встановив:

20 квітня 2021року ОСОБА_2 (далі: позивач) звернувся до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції (далі: відповідач-1) з позовом про скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність винесення 06.04.2021 відповідачем 1 стосовно нього постанови серії ДПО №797164, зокрема: в порушення вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015р.(далі: Інструкція), оскаржувана постанова за ч.8 ст.121 КУпАП винесена без попереднього складання протоколу, що позбавило позивача права надання пояснень; за заборони накладення штрафів, опублікованій на сайті МВС, згідно меморандуму з «Авто Євро Сила», що діяв на час обговорення Кабінетом Міністрів України питання внесення до Митного Кодексу України змін про тимчасове зупинення штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на територію України, прийнятого у подальшому 18.02.2021р., що передбачало правомірність експлуатації позивачем автомобілю на єврономерах до вирішення КМУ вказаного питання; використання при складанні постанови даних, право на отримання, використання яких законодавчо не врегульований, позивач з цими даними не ознайомлений та до оскаржуваної постанови вони не додані, тобто постанова винесена без належних та допустимих доказів; інформація з митних баз даних, стосовна ввезення транспортних засобів, митного режиму їх ввезення, осіб, відповідальних за дотримання такого режиму, є інформацією з обмеженим доступом, що містить персональні дані, а тому її використання працівниками поліції, є порушенням законодавства.

26.04.2021р. ухвалою Київського районного суду м. Харкова позов залишений без руху, наданий строк для усунення недоліків.

05.10.2021р. представником позивача подана заява про усунення недоліків.

18.10.2021р. ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

07.12.2021р. відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову оскільки оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства.

14.11.2023 р. ухвалою Київського районного суду м. Харкова залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції (далі: відповідач-2).

До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

06.04.2021р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП та на нього накладено штраф у сумі 8500 грн., про що свідчить постанова серії ДПО18 №797164 від 06.04.2021.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 06.04.2021 близько 10:30 год. по вул. Героїв Праці, буд. 15Б/2 у м. Харкові позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушені обмеження, встановлені МК України, а саме: порушені строки його тимчасового перебування на території України з моменту ввезення до 1 року та керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України. Вищевказаний транспортний засіб ввезений на територію України 12.10.2019 о 13:02 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач не погодився із такою постановою відповідача та оскаржив її до суду.

Факт свого керування 06.04.2021 р. о 10:30 транспортним засобом «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Героїв Праці, буд. 15Б/2 у м. Харків, позивачем не оспорюється.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон) цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 Закону зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Приписами ст. 16 Закону передбачено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про дорожній рух» тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Згідно з ч.8 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено у ч.1 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушені обмеження, встановлені МК України, та цілей Закону №3353, свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, ч.2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачені ч.8 ст.121 КУпАП.

Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в т.ч. за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушені обмеження, встановлені МК України, і накладення відповідного адміністративного стягнення.

Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки згідно з ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно ч. 3 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не покладає на уповноважену особу обов`язку зі складення протоколу про таке правопорушення.

За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також засувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що підставою для винесення поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції оскаржуваної постанови стало встановлення в діях позивача порушення ст.380 МК України та ст. ст.16, 31 Закону №3353, а саме: порушено строки його тимчасового перебування на території України з моменту його ввезення до 1 року та керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України.

Так, з наданого суду скрін-шоту з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автомобіль «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , ввезений на територію України 12.10.2019 р. через пункт пропуску «Гоптівка - Нехотєєвка», вид: тимчасове ввезення терміном до 1 року громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вищевказаний документ містить всю необхідну інформацію про обставини ввезення автомобіля «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , на територію України, щодо якого встановлені обмеження, встановлені МК України та є належним доказом у справі, оскільки в даних спірних відносинах з`ясуванню підлягає інформація про обставини ввезення на територію України автомобіля, яким 06.04.2021 керував позивач.

Положеннями ст.25 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Стаття 27 цього ж Закону надає поліцейському безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади з обов`язковим дотриманням норм Закону України "Про захист персональних даних.

Отже, працівниками патрульної поліції правомірно отримані та досліджені відомості, що знаходяться в базах даних державних органів влади, стосовні обставин ввезення, митного оформлення та перебування на території України транспортних засобів.

Факт керування легковим автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , позивачем не заперечувався.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини вчинення позивачем правопорушення не потребують доказуванню, оскільки відповідач факту керування «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , 06.04.2021 р. о 10:30 по АДРЕСА_1 не заперечує.

Суд зазначає, що вказані вище відомості підтверджують встановлені поліцейським під час розгляду адміністративної справи, обставини керування позивачем транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення, транспортний засіб передано у користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України.

Доказів на спростування факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано.

Отже, вищезазначеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами доведено, що 06.04.2021 близько 10:30 год. по вул. Героїв Праці, буд. 15Б/2 у м. Харкові позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушені обмеження, встановлені МК України, а саме: порушено строки його тимчасового перебування на території України з моменту його ввезення до 1 року та керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України. Вищевказаний транспортний засіб ввезений на території України 12.10.2019 о 13:02 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова серії ДПО18 №797164 від 06.04.2021 є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Щодо посилання представника позивача про порушення вимог меморандуму між громадською організацією «Авто Євро Сила» та міністром МВС про не притягнення до відповідальності власників автомобілів на європейській реєстрації суд зазначає, що у своїй діяльності органи Національної поліції керуються Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, законом України про «Національну поліцію», постановами ВРУ актами КМУ та актами МВСУ, а також іншими нормативно-правовими актами. Проте, Меморандум, на який посилається позивач, не є нормативно-правовим актом, що підлягає обов`язковому застосуванню.

Щодо інших доводів позивача суд зазначає наступне:

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керуєтьсяст.322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевказані положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом досліджені усі необхідні основні питання, важливі для ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, висновки, яких суд дійшов за наслідками розгляду справи, підстав задоволення позовних вимог не вбачається, відповідно, відсутні і підстави розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243,250,268,286,308,310,315,317,321,322,325,326,327 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач-1: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А).

Відповідач-2: Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Повний текст рішення складено 19.01.2024.

Суддя -