Рішення № 117440359, 04.03.2024, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/46/24

381/1118/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В., Дрьомова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2022 року позивач ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в особі представника Синюк С.Л. звернулися до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 29.03.2019 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір страхування PKS.50 № 1900090 предметом якого були майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07.11.2019 року у м. Києві на вул. Будівельників відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Ford Escort», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , автомобіль «Mitsubishi Galant», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_3 , автомобіль «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 та застрахований автомобіль «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП застрахованому автомобілю було завдано механічні пошкодження. Винним в ДТП за рішенням суду, визнано ОСОБА_1 . На підставі страхового акта позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 145482,07 грн. Відповідач в добровільному порядку розмір витрат не відшкодував, що змусило страхову компанію звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

29.08.2022 року, через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та вважає, що в їх задоволенні судом має бути відмовлено в повному обсязі, з тих підстав, що відповідача не було запрошено 12.11.2019 року на огляд транспортного засобу «Volkswagen CC», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому останній не мав можливості оглянути транспортний засіб та надати свої заперечення щодо пошкоджень зазначеного транспортного засобу. Також, не погоджується з розрахунками ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та вважає їх завищеними та такими, що не відповідають реальної вартості автозапчастин та розрахованою без врахування зносу автозапчастин, що не може бути належним доказом розміру матеріальної шкоди. В матеріалах справи відсутнє свідоцтво експерта, який складав ремонтну калькуляцію. У зв`язку з чим, в задоволенні позову просив відмовити. Щодо витрат позивача на правничу (правову) допомогу в адвокатському бюро, представник вказує, що відповідач вважає, розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають необхідних, отже їх розмір є необґрунтованим, а тому їх слід зменшити до 1000,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2022 року провадження у справі було зупинено, у зв`язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи, за клопотанням представника відповідача.

05.09.2023 року до суду надійшли матеріали цивільної справи, без виконання ухвали про призначення експертизи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2023 року провадження у справі було зупинено, у зв`язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи, за клопотанням представника відповідача.

21.12.2023 року до суду надійшов висновок експерта від 11.12.2023 року № 26248/23-54, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2023 року провадження у справі поновлено.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду заяву в якій у зв`язку із зміною назви позивача, просив змінити найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО». Справу просив розглянути без участі позивача та представника.

19.02.2024 року на електронну пошту суду представник відповідача Ясинецький О.А. надіслав заяву в якій повідомив, що Додатковою угодою до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.08.2022 року про розірвання договору від 15.02.2024 року договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.08.2022 року розірвано.

20.02.2024 року, на електронну пошту суду відповідач надіслав клопотання в якому просив розгляд справи відкласти, у зв`язку з тим, що він не ознайомлений з матеріалами справи та необхідністю залучення адвоката для захисту його прав та законних інтересів в даній справі. В подальшому в судове засідання, відповідач не з`явився, причини неявки суду неповідомив, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 29.03.2019 року між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір страхування № 1900090 серії PKS.50 «КАСКО бонус», майнових інтересів власника автомобіля «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зі змісту п. 1.9.1 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема - «пошкодження».

Як вбачається з довідки нацполіції №3019316351845825, 07.11.2019 року у м. Києві на вул. Будівельників відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Ford Escort», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , автомобіль «Mitsubishi Galant», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_3 , автомобіль «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 та застрахований автомобіль «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Частиною четвертою ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті вказаного ДТП, був пошкоджений застрахований автомобіль «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08.11.2019 року страхувальник звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування», як страховика, із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, та в подальшому із заявою про виплату страхового відшкодування.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «УНІКА» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено акт огляду транспортного засобу.

Відповідно до Висновку/калькуляції № НОМЕР_5 від 12.11.2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 343971,25 гривень.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 05.12.2019 року було складено страховий акт № 141229, відповідно до якого страхове відшкодування становить 145482,07 грн.

ПАТ «ПРОСТО-страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Volkswagen CC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 в розмірі 145482,07 грн, про що свідчить реєстр безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання від 10.12.2019 року № RGMT-191210132200 АТ «ПРОСТО-страхування».

26.10.2020 року позивач направив відповідачу претензію за вих. №04-2564, однак в добровільному порядку вказана сума відповідачем не сплачена та до теперішнього часу збиткі відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових виплат), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» (та ст. 993 ЦК України) до страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України повинна відшкодувати особа, яка завдала збитків.

Відповідно до Правового висновку, наданого Верховним Судом України у справі за № 6-2969цс16 від 31 травня 2017 року (Судова палата у цивільних справах) вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування. Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Обов`язок відшкодувати витрати, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу покладено на страховика особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Аналогічна правова позиція, викладена у Постановах Верховного суду України від 22 березня 2017 року у справі 3-1344гс16 та Постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року у справі 3-1304гс16 (Судова палата у господарських справах).

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку позовні вимоги позивача в частині стягнення витрат по виплаті страхового відшкодування грунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, з урахуванням встановлених судом обставин, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Стосовно заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається що, 02 січня 2020 року між Адвокатським бюро «СИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» та АТ «ПРОСТО-страхування» був укладений договір про надання правової допомоги № 1.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) адвокат Синюк С.Л. надав позивачу наступні послуги: надання консультації вартістю 2000 грн, вивчення та аналіз матеріалів справи, за що сплачено позивачем кошти в сумі 4000 грн; а також підготовку та подання позовної заяви до суду вартістю 4000 грн, на що адвокатом витрачено 5 години.

Також відповідно до акту виконаних робіт від 28.02.2022 року Адвокатcьке бюро «Синюк та Партнери» надало ПрАТ «Просто-страхування» правову допомогу за період «лютий 2022 року», згідно якого до переліку справ входить справа щодо учасника ДТП ОСОБА_1 , де зазначено суму збитку 145482,07 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись, ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України на підставі ст.993,1187,1191 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», код ЄДРПОУ 24745673, місцезнах.: м. Київ, вул. Герцена, 10 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 145482,07 грн, витрати по оплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей