Постанова № 11743898, 11.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 р. справа № 2а-20228/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас», м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання протиправним прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: Сергієнка Ю.Р. за дов. від 6 вересня 2010 року

від відповідача: Коростильова С.В. за дов. від 15 грудня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом помилково встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в порушення підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за квітень 2010 року в сумі 98000,00 грн. Позивач зазначає, що ним укладений договір з ТОВ «ТК Оптімум» 1 березня 2010 року на поставку металопрокату. Факт поставки прокату посвідчується специфікаціями, рахунками, накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання. Загалом за превіряємий період поставлено металопрокату на суму 957600,00 грн. з ПДВ, за який сплачено платіжними дорученнями на загальну суму 897000,00 грн. Весь металопрокат позивач відповідно до правил бухгалтерського обліку оприбуткував на рахунку № 201 «Сировина та матеріали» та по мірі його використання на виробництво власної продукції списав на рахунок № 23 «Виробництво». Отримавши податкові накладні від ТОВ «ТК Оптімум», позивач сформував податковий кредит на підставі підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі цих накладних. Позивач не погоджується з висновком податкового органу про те, що він не мав право формувати податковий кредит на підставі зазначених накладних через те, що ТОВ «ТК Оптімум» не задекларовані податкові зобовязання. Позивач вважає, що ненадання ТОВ «ТК Оптімум» декларацій та не встановлення його за місцезнаходженням не призводить до недійсності договору № 16 від 1 березня 2010 року, укладеного після державної реєстрації ТОВ «ТК Оптімум» до моменту виключення його з державного реєстру, що не позбавляє правового значення виданих за цим договором податкових накладних. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «ТК Оптіум» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім того, позивач вважає, що несплата податку продавцем (в тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми бюджетного відшкодування, і наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що ним в ході перевірки, в порушення підпунктів 7.7.1., 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за березень 2010 року на 49514 грн. та за квітень 2010 року на 110086 грн. Відповідач зазначає, що пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено повернення платнику податків з бюджету суми ПДВ у разі встановлення надмірної сплати. Під час проведення перевірки ТОВ «ТК Оптімум» не встановлено надмірну сплату ПДВ до бюджету по операціям з ТОВ «ТК Оптімум». Згідно із додатком 2 до декларації з ПДВ за квітень 2010 року (довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів) та розрахунку бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачем у квітні 2010 року була сформована за рахунок відємного значення за березень 2010 року. З урахуванням порушень, встановлених актом перевірки щодо завищення задекларованих показників позивачем у рядку 10.1., про що зазначено у пунктах 3.1.2., 3.1.3. акту перевірки, відповідач вважає, що у позивача відсутня сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у березні 2010 року по рядкам 18.2., 21, 22.2. декларації з ПДВ за березень 2010 року, яке зараховується до складу податкового кредиту квітня 2010 року (до рядка 23.1. податкової декларації з ПДВ квітня 2010 року) та бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року. Оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженнями до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку, і зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку, відповідач вважає, що позивачем порушено норми підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 98000,00 грн. Тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради 23 травня 2005 року, включене до ЄДРПОУ за номером 33529062, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва, виданого 8 червня 2005 року (арк. справи 99, 100, 101).

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Крім того, підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено право податкового органу на проведення позапланової виїзної перевірки, якщо за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі направлень на перевірку № 740 від 24 червня 2010 року та № 809 від 9 липня 2010 року, які вручені позивачу (арк. справи 39, 40) та наказу Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 618 від 23 червня 2010 року «Про проведення позапланової перевірки» (арк. справи 117).

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Докази вручення наказу керівника податкового органу платнику податків про проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем не надані.

Крім того суд зазначає, що згідно зазначеного наказу Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 618 від 23 червня 2010 року «Про проведення позапланової перевірки», метою здійснення перевірки є достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та з питань правомірності формування відємного значення з ПДВ по рядку 26 декларації за квітень 2010 року, яке виникло в період з 1 вересня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, з 1 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року.

З акту позапланової виїзної перевірки № 1602/23-3/33529062 від 19 липня 2010 року (арк. справи 150) вбачається, що платник податків протягом попередніх 12-ти місяців не заявляв до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість та не декларував і не сплачував податкові зобовязання з ПДВ. Протягом 12-ти останніх місяців позивач мав обсяги оподаткування операцій в сумі 2909,0 тис. грн., які більше заявленої суми бюджетного відшкодування (арк. справи 139). В акті зазначено, що правомірність формування податкового кредиту податковим органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобовязань контрагентів позивача та податкового кредиту позивача за допомогою автоматизованих інформаційних систем, шляхом проведення зустрічних перевірок.

Суд зазначає, що проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у податкового органу були наявні достатні підстави вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, внаслідок чого, у податкового орану виникло право на проведення позапланової виїзної перевірки, у відповідності до норм підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позапланова виїзна перевірка проведена без наявності встановлених законом підстав, та без дотримання порядку її проведення, проте, оскільки податковий орган був допущений до проведення позапланової перевірки, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

У період з 26 червня 2010 року по 14 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та з питань правомірності формування відємного значення з ПДВ по рядку 26 декларації за квітень 2010 року, яке виникло за період з 1 вересня 2007 року по 30 листопада 2007 року, з 1 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, з 1 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, з 1 березня 2010 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 липня 2010 року № 1602/23-3/33529062 (арк. справи 139 150).

За результатами перевірки керівником податкового органу 30 липня 2010 року згідно з пунктом «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182303/0/30442/10/233, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98 0000,00 грн. по декларації за квітень 2010 року № 9001868741 від 20 травня 2010 року (арк. справи 12).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за березень 2010 року, завищено суму податкового кредиту по податковій декларації за березень 2010 року на суму 159600,00 грн. по податковим накладним, отриманим від постачальника ТОВ «Оптімум», що не задекларував податкові зобовязання у період виписки податкових накладних, а саме, у березня 2010 року. Таким чином, відсутній факт сплати ПДВ до бюджету по ТОВ «Оптімум» (арк. справи 142). Відповідачем був направлений запит за місцем реєстрації ТОВ «Оптімум», на дату складання акту відповіді не отримано. Відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжності не усунено. Крім того, декларація з ПДВ ТОВ «Оптімум» за березень 2010 року на суму 159600,00 грн. не визнана, як податкова звітність, а само підприємство ТОВ «Оптімум» має стан «23» - місцезнаходження не встановлено. В акті зазначено, у звязку з тим, що позивачем не дотримано вимоги пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині надмірної сплати податку на додану вартість в березні 2010 року, суми ПДВ по постачальнику ТОВ «Оптімум» в розмірі 159600,00 грн. не можуть бути включені до розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2010 року. Перевіркою правильності визначення відємного значення (позитивного) різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту березня 2010 року, з урахуванням вищезазначених порушень, встановлено порушення підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за березень 2010 року на 110186,00 грн. по рядку 18.2., 21 та 22.2. декларації за березень 2010 року, яке зараховуються до складу податкового кредиту квітня 2010 року (до рядка 23.1. податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року), занижено позитивне значення різниці між сумою між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту березня 2010 року на 49514 грн. по рядку 18.1. та 20 декларації за березень 2010 року, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на ступного податкового періоду (рядок 26 декларації за березень 2010 року) на 49514,00 грн.

Таким чином, з акту перевірки вбачається, що податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 98000,00 грн. за квітень 2010 року в результаті завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2010 року на 159600 грн.

В матеріалах справи міститься акт № 23-313/36306180, складений на запит відповідача в липні 2010 року Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ТК «Оптімум» з питань підтвердження отриманих від платників податків ТОВ «УСТК» за січень квітень 2010 року» (арк. справи 151 153), в якому зазначено, що у відношення ТОВ «ТК «Оптімум» складено акт про незнаходження за юридичною адресою, підприємство зареєстроване виконкомом Донецької міської ради 30 вересня 2009 року, ЄДРПОУ 36694843, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька 1 жовтня 2009 року, зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво: НБ « 342057 від 23 листопада 2009 року), має рахунки в банках, надав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року, декларація за березень, квітень 2010 року має статус «До відома». В зазначеному акті зроблено висновок, що угода має ознаки нікчемності, оскільки додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток не здавався, підприємство не має достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої фінансові зобовязання.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Оптімум» був укладений договір № 16 від 1 березня 2010 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «ТК «Оптімум» металопрокат в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації (арк. справи 41). Згідно специфікацій позивач придбавав: лист оцинкований в кількості 35500,00 кг загальною вартістю 283290,00 грн. з ПДВ (специфікація № 1 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 27500,00 кг загальною вартістю 219450,00 грн. з ПДВ (специфікація № 2 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 32700,00 кг загальною вартістю 260946,00 грн. з ПДВ (специфікація № 3 від 1 березня 20101 року), лист оцинкований в кількості 24300,00 кг загальною вартістю 193914,00 грн. з ПДВ (специфікація № 4 від 1 березня 20101 року), всього 957600,00 грн. з ПДВ (арк. справи 43 46).

ТОВ «ТК «Оптімум» були виставлені позивачу рахунки для сплати поставленої продукції: рахунок № 397 від 1 березня 2010 року на суму 283290,00 грн. з ПДВ, рахунок № 530 від 9 березня 2010 року на суму 219 450,00 грн. з ПДВ, рахунок № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260 946,00 грн. з ПДВ, рахунок № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193 914,00 грн. з ПДВ (арк. справи 47 50), а також видані податкові накладні: податкова накладна № 397 від 1 березня 2010 року на суму 283290,00 грн., в т.ч. ПДВ 47215,00 грн., податкова накладна № 530 від 9 березня 2010 року на суму 219 450,00 грн., в т.ч. ПДВ 36 575,00 грн., податкова накладна № 695 від 19 березня 2010 року на суму 260 946,00 грн., в т.ч. ПДВ 43 491,00 грн., податкова накладна № 805 від 26 березня 2010 року на суму 193 914,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 319,00 грн. (арк. справи 51 55). Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 3 (арк. справи 130). З додатку до акта перевірки № 11 (арк. справи 38) вбачається, що податкові накладні були надані позивачем під час перевірки посадовим особам податкового органу.

Платіжними дорученнями, що також містяться в матеріалах справи, позивач сплатив на користь ТОВ «ТК «Оптімум» кошти в рахунок оплати металопрокату: платіжним дорученням № 868 від 8 червня 2010 року на суму 114000,00 грн., платіжним дорученням № 864 від 14 червня 2010 року на суму 114000,00 грн., платіжним дорученням № 924 від 16 червня 2010 року на суму 60000,00 грн., платіжним дорученням № 948 від 22 червня 2010 року на суму 94000,00 грн., платіжним дорученням № 998 від 5 липня 2010 року на суму 140000,00 грн., платіжним дорученням № 1015 від 7 липня 2010 року на суму 29000,00 грн., платіжним дорученням № 1021 від 8 липня 2010 року на суму 28000,00 грн., платіжним дорученням № 1024 від 9 липня 2010 року на суму 318000,00 грн., всього 897000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 56 63).

З виписки банківського рахунку (арк. справи 110 129) вбачається, що зазначені суми платежів проведені банком.

Правовою підставою зменшення податкового кредиту за квітень 2010 року спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року наведені норми пункту «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено як факт отримання податкових накладних, так і списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату металопрокату. Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних, зауважень щодо форми та змісту цих накладних податковим органом не зроблено. Зазначене спростовує твердження позивача про завищення суми податкового кредиту, оскільки нормами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що правочин має ознаки нікчемності, встановлені актом зустрічної перевірки № 23-313/36306180, проведеної ДПІ в Калінінському районі м. Донецька, як на підставу завищення податкового кредиту за березень 2010 року.

Стосовно висновків про нікчемність правочину суд, зазначає, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1 3 статті 203 цього Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням вимог статті 228 Цивільного кодексу України, договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, які є одною з необхідних умов для отримання платником податку права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, що відомості, які містяться в цих податкових накладних, а також в інших первинних документах, є неповними, недостовірними або суперечливими, що є наслідком укладення нікчемного правочину або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач отримував податкову вигоду. Наявність тієї обставини, що контрагент ТОВ «ТК «Оптімуму» не заповнював додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток, тобто не мав відповідних основних фондів, а також не має достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, не є підставою вважати про неможливість здійснення ТОВ «ТК «Оптімуму» операцій з постачання металопродукції.

Крім того, в акті зустрічної перевірки ТОВ «ТК «Оптімум» № 23-313/36306180 зазначено, що ТОВ «ТК «Оптімум» зареєстроване виконкомом Донецької міської ради 30 вересня 2009 року, ЄДРПОУ 36694843, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька 1 жовтня 2009 року, зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво: НБ « 342057 від 23 листопада 2009 року).

Крім того, позивачем під час розгляду справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 11 жовтня 2010 року (арк. справи 134 136), з якого вбачається, що станом на день укладення договору № 16 від 1 березня 2010 року, ТОВ «ТК «Оптімум» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим, має свідоцтво про сплату податку на додану вартість (арк. справи 137).

Факт незнаходження ТОВ «ТК «Оптімум» за юридичною адресою також не є підставою вважати, що укладений ним правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок і є нікчемним у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки .

Щодо порушення позивачем пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що під час проведення перевірки позивача не встановлено надмірної сплати ПДВ до бюджету по операціям з ТОВ «ТК «Оптімум», суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Позивач, як платник податку, набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

В судовому засіданні відповідач не заперечував щодо сплати позивачем суми податку у розмірі 98000,00 грн. у попередньому податковому періоді постачальнику металопрокату - ТОВ «ТК «Оптімум», крім того, зазначене підтверджується матеріалами справи.

На день видачі податкових накладних контрагент позивача мав свідоцтво про державну реєстрацію та про реєстрацію його як платників податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів порушення позивачем норм підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7, пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкове повідомлення-рішення за № 0000182303/0/30442/10/233 від 30 липня 2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 жовтня серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.