Рішення № 117436391, 22.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2024Справа № 910/14318/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис"

про стягнення 1 062 106,78 грн.

за участю представників:

від позивача: Корж М.П.

від відповідача: Гурай-Рацун О.В.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" (далі - ТОВ "МБС-Інжинірінг", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" (далі - ТОВ "Котрис", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 062 106,78 грн. за договором підряду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором будівельного підряду «Облаштування Солохівського ГКР» № 24/10-2019С від 25.10.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості виконаних позивачем робіт та вартості обладнання, поставленого для виконання цих робіт.

У позові ТОВ "МБС-Інжинірінг" просить стягнути з ТОВ «Котрис» заборгованість в сумі 1 062 106,78 грн, що складається із: заборгованості за поставлене обладнання та виконані роботи в сумі 694 302,36 грн., інфляційних збитків у сумі 313 548,97 грн. та 3% річних у сумі 54 255,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк надав суду відзив, в якому проти заявлених вимог заперечив, вважав їх безпідставними, оскільки укладений сторонами договір передбачає виключно виконання позивачем робіт (без постачання та придбання матеріалів), роботи мають виконуватися з матеріалів замовника. У випадку необхідності залучення матеріалів чи устаткування підрядника, він зобов`язаний попередньо погодити умови та вартість таких ресурсів; сторони погодили конкретну вартість робіт (твердий кошторис), зміна якої можлива лише за погодженням обох сторін шляхом підписання додаткової угоди. Також відповідач зазначив, що акти виконаних робіт, в яких відображені суми витрат на матеріали та устаткування, хоч і підписані зі сторони замовника, проте не свідчать про погодження ним обов`язку сплатити ці витрати, адже не містять формулювання про згоду замовника сплатити всю зазначену в них суму. До того ж акт приймання виконаних робіт № 6 за травень 2021 та довідка про вартість робіт за травень 2021 зі сторони ТОВ «Котрис» не підписувались та не схвалювались, що свідчить про їх підробку.

Відповідач вважає, що вартість матеріальних ресурсів, яку позивач просить стягнути з відповідача, договором та кошторисною документацією не передбачена, вартість таких ресурсів жодним чином не обґрунтована позивачем ні при підписанні актів приймання будівельних робіт, ні при поданні позовної заяви, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, а саме - калькуляції обґрунтованих витрат, пов`язаних із виготовленням устаткування (матеріалів), та належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують придбання позивачем матеріалів (устаткування), вартість яких була включена ТОВ «МБС-Інжинірінг» до актів виконаних робіт за договором підряду.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку представника позивача, який вказав, що всі документи на підтвердження заявленої ним суми надані, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.2023, відмовив у його задоволенні. При цьому суд виходив з того, що позивач має самостійно реалізовувати свій обов`язок щодо надання доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому відсутня необхідність у витребуванні зазначених документів судом.

Крім того у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки підпис директора Торхова М.І. від імені відповідача на копії акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 за травень 2021 та на довідці про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2021 року є підробленими та виконаними іншою неуповноваженою особою.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.20223, відмовив ТОВ "Котрис" у призначенні почеркознавчої експертизи, оскільки вважав, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, на підставі яких можливо перевірити відповідні доводи ТОВ "Котрис".

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/2430/16, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 12.12.2018 у справі № 910/105772/17, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

На підставі наведеного та виходячи з наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у даному випадку немає необхідності у проведенні експертного дослідження для правильного вирішення спору.

Під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та його письмових поясненнях.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 25.10.2019 між ТОВ «МБС-Інжинірінг» (підрядник) та ТОВ «Котрис» (замовник) був укладений договір № 24/10-2019С будівельного підряду (на виконання будівельно-монтажних робіт) по об`єкту "Облаштування Солохівського ГКР. Технічне переоснащення агрегатної та загальностанційної автоматики на Солохівській КС" (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик із матеріалів замовника виконати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи по об`єкту «Облаштування Солохівського ГКР. Технічне переоснащення агрегатної та загальностанційної автоматики на Солохівській КС» за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк роботи, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконані своєчасно та в повному обсязі роботи, передбачені цим договором. Всі фінансові витрати, у т.ч. закупівлю витратних матеріалів, підрядник в обов`язковому порядку завчасно погоджує з замовником. Вид робіт - будівельно-монтажні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням, наданим замовником (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору підрядник надає та погоджує із замовником плани виконання робіт та витратні матеріали на 1 місяць вперед.

Строк дії договору становить - з дати підписання до 2 травня 2021 року з можливістю пролонгації. Місце виконання робіт: Полтавська область, Зіньківський район, в адміністративних межах Опішнянської селищної ради за межами населених пунктів. Солохівська КС ГПУ «Полтавагазвидобування» (п. 2.1, 2.2 договору)

Згідно з п. 3.1 договору підрядні роботи виконуються засобами підрядника з матеріалів замовника (фінансові витрати підрядник погоджує з замовником, див. п. 1.1.) Передача устаткування в монтаж від замовника підряднику здійснюється на підставі акта приймання-передачі устаткування до монтажу.

Постачання матеріалів та устаткування, необхідних для виконання робіт по цьому договору, може здійснювати підрядник лише за попереднім письмовим погодженням сторін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору матеріали (устаткування) передаються замовником підряднику згідно акта приймання-передачі матеріалів (устаткування) в монтаж без права їх використання в будь-якій іншій господарській діяльності, крім будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт по цьому договору. Передані матеріали (устаткування) є власністю замовника, після їх використання (монтажу) підрядником по виконанні робіт на об`єкті, повертаються замовнику згідно акта приймання-передачі використаних (змонтованих) матеріалів (устаткування). Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціна договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації і становить до 4 847 084, 14 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна договору динамічна і може уточнюватися протягом строку дії договору у визначених договором випадках.

Згідно з п. 6.5 договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює протягом 60 календарних днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3), які складаються підрядником щомісячно по мірі готовності окремих робіт та надаються замовнику на підпис. Замовник підписує акти та довідку у разі відсутності зауважень протягом 7 робочих днів з моменту їх надання підрядником.

Відповідно до пункту 6.6 договору остаточний розрахунок здійснюється після підписання акта введення об`єкта в експлуатацію на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) протягом 60 календарних днів. Замовник має право затримати остаточні розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при введенні об`єкта в експлуатацію до їх усунення.

Згідно з п. 6.7 договору взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та в межах вартості, визначеної в договірній ціні на виконання будівельних робіт, фактичних витрат на відрядження по трудомісткості, яка не повинна перевищувати нормативну, та перевезення працівників при умові підтвердження всіх вказаних витрат відповідними розрахунками бухгалтерськими документами, при цьому вартість готельних послуг погоджується замовником. Кошти на покриття підрядником витрат на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд з урахуванням можливості пристосування та використання для цих цілей існуючих та новозбудованих будівель і споруд сталого типу визначаються калькуляційним методом за даними ПОБ.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками (за наявності) сторін, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 12.6).

Відповідно до п. 12.12 договору повноважним представником замовника за цим договором є директор ТОВ «Котрис» Торхов Михайло Іванович, за устаткування - Корольов Андрій Юрійович, за будівельно-монтажні роботи - Корнєв Георгій Вікторович.

Повноваженим представником підрядника за цим договором є директор ТОВ «МБС-Інжинірінг» Ремакаєв Тимур Ісмаїлович; за будівельно-монтажні роботи - Жванко Євгеній; за устаткування - Троцький Сергій (п. 12.13 договору).

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір № 24/10-2019С від 25.10.2019 є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки.

Відповідно до ч. 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 843, ст. 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив замовнику (ТОВ «Котрис») обладнання, необхідне для комплектування будівельно-монтажних робіт (кабель, муфти, з`єднувачі, тощо), на загальну суму 1 722 110,49 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 3 від 10.01.2020 та видатковою накладною № 3 від 16.01.2020 на вказану суму.

У подальшому відповідач передав вказане обладнання позивачу (підряднику) для використання його під час виконання робіт, як це було передбачено договором, за актами приймання-передачі устаткування до монтажу № 1/2020 від 14.01.2020, № 2/2020 від 14.01.2020, № 3/2020 від 15.01.2020, підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Відповідач, у свою чергу, частково сплатив вартість вказаного обладнання, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками № 591 від 09.06.2020 на суму 800 000,00 грн та № 726 від 03.09.2021 на суму 300 000 грн., в яких призначенням платежу вказано: рахунок № 3 за кабель.

Отже, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості поставленого обладнання, судом встановлено, що вартість несплаченої частини цього обладнання склала 622 110,49 грн. (1 722 110,49 - 800 000,00 - 300 000,00).

Також матеріали справи свідчать, що відповідно до укладеного сторонами договору позивачем виконано, а замовником прийнято, будівельно-монтажні роботи:

- за лютий 2020 - на загальну суму 29 137,15 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) № 1 на суму 4 866,61 грн, № 2 на суму 7053,24 грн., № 3 на суму 5930,18 грн., № 4 на суму 11 287,09 грн;

- за серпень 2020 - на загальну суму 1 242 208,28 грн, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) № 1 на суму 313 462,73 грн., № 2 на суму 218 858,68 грн., № 3 на суму 208 559,15 грн., № 4 на суму 251 147,99 грн., № 5 на суму 250 179,74 грн;

- за травень 2021 - на загальну суму 553 084,34 грн., про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) № 6. При цьому у вказаний акт підрядник помилково включив вартість поставлених матеріалів за видатковою накладною № 3 від 16.01.2020 на загальну суму 330 892,12 грн., що було враховано позивачем у позові. Тобто за травень позивачем виконано роботи на загальну суму 222 192,22 грн. (553 084,34 - 330 892,12).

Отже судом встановлено, що позивач виконав будівельно-монтажні роботи на загальну суму 1 493 537,65 грн.

Акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств без зауважень.

Вартість виконаних монтажно-будівельних робіт також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020, яка підписана сторонами 03.08.2020, та за травень 2021, яка підписана сторонами 26.05.2021.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що згідно з п. 6.5 договору розрахунок за актами приймання виконаних будівельних робіт і довідкою про вартість виконаних будівельних витрат здійснюється протягом 60 календарних днів, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Разом з тим встановлено, що замовник (ТОВ «Котрис») зобов`язання з оплати будівельно-монтажних робіт виконав неналежним чином, вартість виконаних робіт сплатив частково - на суму 1 421 345, 44 грн., а саме:

- 25.10.2019 здійснив передплату за будівельно-монтажні роботи у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 25.10.2019;

- 08.09.2020 перерахував кошти за будівельно-монтажні роботи у сумі 67 285,13 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 08.09.2020;

- 07.10.2020 перерахував кошти за будівельно-монтажні роботи в сумі 554 060,31 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 07.10.2020;

- 06.11.2020 перерахував кошти за будівельно-монтажні роботи в сумі 450 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 06.11.2020;

- 04.02.2021 перерахував кошти за будівельно-монтажні роботи в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 04.02.2021

За таких обставин, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості прийнятих будівельно-монтажних робіт, залишок несплачених робіт склав 72 192,21 грн. (1 493 537,65 - 1 421 345, 44).

Отже, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за поставлене обладнання в сумі 622 110,49 грн. та за виконані будівельно-монтажні роботи в сумі 72 192,21 грн., що разом становить 694 302,70 грн.

26.09.2022 позивач звернувся до ТОВ «Котрис» з претензією № 304 щодо сплати наявної в нього заборгованості. Проте вказана вимога була залишена ТОВ «Котрис» без задоволення. Так, листом № 95 від 30.09.2022 відповідач повідомив ТОВ «МБС-Інжиніринг» що отримав від позивача за видатковими накладними товарно-матеріальні цінності, які надалі були використані підрядником для виконання робіт за договором. Також зазначив, що ТОВ «МБС-Інжиніринг» повторно включило у вартість виконаних робіт вартість матеріалів, що були передані ТОВ «Котрис» згідно з видатковою накладною № 3 від 16.01.2020, в результаті чого вартість робіт була завищена на суму 330 883,12 грн. (вартість раніше переданих матеріалів згідно з видатковою накладною № 3 від 16.01.2020) та повідомив, що на балансі ТОВ «Котрис» залишилися невикористані матеріали, отримані за вказаною накладною на суму 329 885,64 грн., які замовник готовий повернути підряднику.

Під час розгляду справи в суді, заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що: постачання (купівля-продаж) обладнання за договором не була передбачена; відповідач згоди на використання в роботі матеріалів підрядника не надавав; видаткову накладну № 3 від 16.01.2020 на поставку обладнання від ТОВ «МБС-Інжинірінг» підписала неуповноважена особа; сторони не погоджували змін до договору щодо договірної ціни та її складових; акт № 6 за травень 2021 на суму 553 084,34 грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за травень 2021 відповідач не підписував та не схвалював, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.

З пункту 3.2 договору вбачається, що постачання матеріалів та устаткування, необхідних для виконання робіт по цьому договору, може здійснювати підрядник лише за попереднім письмовим погодженням сторін. Всі фінансові витрати, у т.ч. закупівлю витратних матеріалів, підрядник в обов`язковому порядку завчасно погоджує з замовником (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору матеріали (устаткування) передаються замовником підряднику згідно акта приймання-передачі матеріалів (устаткування) в монтаж без права їх використання в будь-якій іншій господарській діяльності, крім будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт по цьому договору. Передані матеріали (устаткування) є власністю замовника, після їх використання (монтажу) підрядником по виконанні робіт на об`єкті, повертаються замовнику згідно акта приймання-передачі використаних (змонтованих) матеріалів (устаткування).

Розділ 8 договору (щодо відповідальності сторін), серед іншого, містить ряд положень щодо відповідальності підрядника, як за несвоєчасне постачання устаткування, так і постачання устаткування неналежної якості або некомплектного устаткування.

Зі змісту вказаних положень договору можна дійти висновку про беззаперечність того факту, що договір, за наявності певних умов (завчасного письмового погодження із замовником), передбачає постачання підрядником обладнання, необхідного для виконання робіт за договором. Такий висновок спростовує доводи відповідача про суто підрядний характер укладеного сторонами договору та твердження відповідача про те, що договором не передбачено постачання (купівля-продаж) обладнання і використання в роботі матеріалів підрядника.

Разом з тим зі справи вбачається, що відповідач отримав від позивача (підрядника) за видатковою накладною № 3 від 16.01.2020 необхідне обладнання, без будь-яких зауважень прийняв це обладнання, отримав рахунок № 3 від 10.01.2020 на сплату вартості обладнання, частково оплатив його та в подальшому передав зазначене обладнання позивачу для використання його під час виконання робіт за актами приймання-передачі устаткування до монтажу (акт № 1/2020 від 14.01.2020, акт № 2/2020 від 14.01.2020, акт № 3/2020 від 15.01.2020).

Указані дії відповідача свідчать про погодження замовником поставки необхідного обладнання підрядником, враховуючи те, що договір не містить чіткої форми письмового погодження поставки підрядником необхідного обладнання.

При цьому судом встановлено, що у видатковій накладній № 3 наявний підпис уповноваженого договором представника замовника - Корнєва Г.В., а в актах приймання-передачі устаткування до монтажу - уповноваженого представника Торхова І.М. Зазначені обставини об`єктивно свідчать про письмове погодження (схвалення) відповідачем постачання підрядником обладнання (устаткування), необхідного для виконання робіт, обумовлених договором.

Стосовно доводів відповідача про те, що видаткову накладну № 3 від 16.01.2020 зі сторони позивача підписав завідуючий складом Кулик О.С., який відсутній в переліку повноважних представників підрядника (п. 12.13 договору), то суд зазначає, що ця обставина не спростовує самого факту постачання обладнання замовнику, як господарської операції, та не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість такого обладнання. До того ж на вказаній видатковій накладній наявний відтиск печатки ТОВ «МБС-Інжинірінг».

Також судом встановлено, що у відповіді на претензію ТОВ «МБС-Інжинірінг» (лист № 94 від 30.09.3022) ТОВ «Котрис» підтвердило отримання від позивача устаткування за вказаною накладною № 3 в повному обсязі та жодним чином не заперечувало проти такої поставки, зокрема, в частині відсутності погоджень замовника на постачання обладнання підрядником та правомочностей особи, яка підписала накладну зі сторони позивача.

Отже, за висновком суду, сторони договору (і позивач, і відповідач) діяли в межах укладеного ними правочину і їх дії свідчать про наміри, спрямовані на виконання цього договору в частині поставки необхідного обладнання підрядником.

Ще однією підставою для відмови у позові відповідач вказав на відсутність погодження сторонами змін до договору щодо договірної ціни та її складових, зокрема, щодо збільшення вартості матеріальних ресурсів підрядника.

З приводу цього суд зазначає, що згідно з видатковою накладною № 3 від 16.01.2020, актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3), підписаними сторонами, загальна вартість виконаних робіт та поставленого устаткування становить 3 546 540,26 грн., що значно менше ціни договору, яка передбачено в п. 6.1 договору.

При цьому пунктами 6.5 та 6.7 договору передбачено, що умовами настання у замовника обов`язку з оплати виконаних підрядником робіт є: підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) в межах вартості, визначеної в договірній ціні. Натомість, уточнення (зміна) договірної ціни шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди до договору стосується лише тих обставин, що безпосередньо зазначені в п. 6.2. договору і не розповсюджуються на спірні відносини.

Також суд відхиляє твердження відповідача про підроблення акту приймання виконаних робіт № 6 за травень 2021 на суму 553 084,34 грн., а також довідки про вартість виконаних робіт та витрат за травень 2021, які були підписані невідомою особою. З цього приводу суд зазначає, що на вказаних документах міститься підпис Торхова М.І (який відповідно до п. 12.12 договору є уповноваженою особою ТОВ «Котрис») та відтиск печатки ТОВ «Котрис».

Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.98 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Отже особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного акту № 6 та довідки за травень 2021.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що відбулось незаконне використання печатки ТОВ «Котрис», чи вона була втрачена, чи підроблена та нею скористались якісь треті особи всупереч волі відповідача.

Таким чином відтиск печатки підприємства, наявний у спірних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті виконаних робіт), а сумніви відповідача у достовірності підпису особи на цих документах не спростовують факту прийняття відповідачем робіт за актом № 6 та довідкою (ф. КБ-3) за травень 2021 та не мають значення для правильного вирішення спору. З указаних мотивів суд також виходив при вирішенні питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, про яку просив представник відповідача.

Отже суд вважає, що відповідач не довів наявності підстав для відмови у позові.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

У даному випадку суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідача в сумі 694 302,36 грн., у той час, як відповідач будь-яких вірогідних доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов`язку зі сплати вартості обладнання та виконаних робіт не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної оплати поставленого обладнання та виконаних будівельно-монтажних робіт відповідач не надав, доводів позивача не простував, суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ «МБС-Інжинірінг» про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 694 302,36 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим суд зазначає, що при здійсненні перерахунку заявлених позивачем вимог відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку при обрахунку вищевказаної суми заборгованості, яка становить 694 302,70 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 313 548, 97 грн. та 3 % річних у сумі 54 255,45 грн за період з 05.10.2020 (60 днів з наступного дня після підписання довідки від 03.08.2020) до 15.08.2023 та з 26.07.2021 (60 днів з наступного дня після підписання довідки від 26.06.2021) до 15.08.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування матеріальних втрат за прострочення зобов`язання, суд встановив, що інфляційна складова основного боргу складає 313 549,14 грн., а 3 % річних - 54 255,46 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Отже за розрахунком суду загальна сума стягнення складає 1 062 107, 32 грн, з яких: заборгованість за поставлене обладнання та виконані роботи в сумі 694 302,70 грн, інфляційні збитки в сумі 313 549,14 грн. та 3% річних в сумі 54 255,46 грн, у той час, як ТОВ «МБС-Інжиніринг» заявлено позов на меншу суму - 1 062 106, 78 грн.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, оскільки розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості є меншим, ніж встановлено судом, керуючись положеннями ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку, що саме заявлена позивачем сума - 1 062 106, 78 грн. підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "МБС-Інжинірінг" у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про стягнення 1 062 106,78 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 15, ідентифікаційний код 30780858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" (03134, вул. Пшенична, буд. 9, літера 3, ідентифікаційний код 38591355) заборгованість в сумі 694 302 (шістсот дев`яносто чотири тисячі триста дві ) грн. 36 коп., інфляційні збитки в сумі 313 548 (триста тринадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн. 97 коп., 3% річних у сумі 54 255 (п`ятдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 45 коп. та судовий збір у сумі 15 931 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 61 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 22 лютого 2024 року.

Повний текст рішення складений 04 березня 2024 року

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.