Рішення № 117435122, 04.03.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ДніпроСправа № 904/24/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Фізичної особи-підприємця Приходько Тамари Віталіївни (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Приходько Тамари Віталіївни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 49059,33грн, з якої: 30500,00грн - основного боргу, 1684,86грн - трьох відсотків річних, 8607,20грн - інфляційних збитків, 8267,27грн - пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №010237 від 10.10.2016 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.01.2024 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки позивачем в порушення умов договору рахунки були направлені на електронну адресу, а не рекомендованим листом. Також зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій позивачем допущено помилку і включено у розрахунок день фактичної сплати заборгованості, а також при розрахунку позивачем порушено норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині строку нарахування пені. Щодо розміру основної заборгованості відповідач визнає вимоги.

05.02.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що відповідачем в додатку №5 до договору було зазначено електронну адресу на яку і направлялися рахунки для оплати тому позивачем вірно визначено строк виконання зобов`язань при розрахунку штрафних санкцій.

08.02.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень, викладених у відзиві на позов. В своїх поясненнях зазначає, що позивач неправомірно нараховує пеню, оскільки умовами договору не встановлений період, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

16.02.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. Заперечення аналогічні тим, що викладені відповідачем у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

27.02.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи якісної копії договору. Також, позивач подав додаткові пояснення щодо позовних вимог.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

10.10.2016 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Приходько Тамарою Віталіївною (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання теплової енергії №010237 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби);

гаряче водопостачання - відповідно з виробничої програмою теплопостачальної організації;

технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою споживача;

кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією (п. 3.2.2 договору).

Пунктом 3.2.4 договору визначено, що споживач зобов`язується своєчасно повідомляти теплопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо).

Споживач теплової енергії зобов`язується письмово сповіщати теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місце знаходження, банківських реквізитів, користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів), а також про зміну всіх показників, які впливають на кількість теплоспоживання та суми нарахування, визначених додатком №1, не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій (п. 3.2.6 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановленого на вводі житлового будинку на опалення по вул. Косіора, 18 чи розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 27 числа поточного місяця (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що тариф для розрахунків по цьому договору складає:

Теплова енергія (1 Гкал) - 1176,56грн (без ПДВ), 1411,87грн з ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4. Отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі десяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з рахуванням поштового перебігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв`язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття адресата), відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправляння тощо, вважається що споживач повідомлений про направлені документи. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 7.2 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати Теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду за який він сплачує (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 8.4.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.11.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п. 11.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін (п. 11.5 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

В матеріалах справи наявні:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 59 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 60 том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.10.2021 №1103 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с. 61 том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с. 62 том 1).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2021 року по березень 2022 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 37920,13грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі послуги:

- №010237 від 30.11.2021, згідно якого поставлено 0,70227 Гкал теплової енергії на суму 4371,49грн;

- №010237 від 31.12.2021, поставлено 0,95321 Гкал теплової енергії на суму 5384,29грн;

- №010237 від 31.01.2022, поставлено 1,73126 Гкал теплової енергії на суму 11905,50грн;

- №010237 від 28.02.2022, поставлено 1,1144 Гкал теплової енергії на суму 7663,49грн;

- №010237 від 31.03.2022, поставлено 1,24991 Гкал теплової енергії на суму 8595,36грн (а.с. 34-38 том 1).

Додатково надання послуг відповідачу підтверджується актами споживання теплової енергії: з 22.10.2021 по 22.11.2021, з 22.11.2021 по 20.12.2021, з 20.12.2021 по 27.01.2022, з 27.01.2022 по 25.02.2022, з 25.02.2022 по 31.03.2022 (а.с. 47-51 том 1).

Порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується довідкою №83 від 08.05.2023 (а.с. 46 том 1).

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- №010237 від 30.11.2021 на суму 4371,49грн;

- №010237 від 31.12.2021 на суму 5384,29грн;

- №010237 від 31.01.2022 на суму 11905,50грн;

- №010237 від 28.02.2022 на суму 7663,49грн;

- №010237 від 31.03.2022 на суму 8595,36грн (а.с. 29-33 том 1).

Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Позивач зазначає, що надіслав на електронну адресу ctd.avto@i.ua, споживачу:

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №010237 за листопад 2021 - 08.12.2021;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №010237 за грудень 2021 - 12.01.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №010237 за січень 2022 - 10.02.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №010237 за лютий 2022 - 09.03.2022;

- рахунок та акт прийому-передачі послуги №010237 за березень 2022 - 12.04.2022, на підтвердження чого надав повідомлення про направлення електронною поштою (а.с. 40-41 том 1) та довідку (а.с. 39 том 1).

Господарський суд зауважує, що електронна адреса ctd.avto@i.ua вказана відповідачем у його заяві про укладення договору про постачання теплової енергії (а.с. 20 (на звороті) том 1), у додатку №5 до договору про постачання теплової енергії (а.с. 20 том 1) та в заяві про розірвання договору (а.с. 24 том 1), як його електронна адреса.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що направлення рахунків та актів прийому-передачі послуги на електронну адресу, зазначену самим відповідачем, є згодою відповідача на отримання документів від теплопостачальної організації в електронному вигляді, а також належним повідомленням відповідача про обсяги та розмір оплати за надані послуги і не є порушення позивачем умов договору та ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 7.4 договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити спожиту теплову енергію:

- відповідно до рахунку №010237 від 30.11.2021 на суму 4371,49грн у строк до 13.12.2021 включно (08.12.2022 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №010237 від 31.12.2021 на суму 5384,29грн у строк до 17.01.2022 включно (12.01.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №010237 від 31.01.2022 на суму 11905,50грн у строк до 15.02.2022 включно (10.02.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №010237 від 28.02.2022 на суму 7663,49грн у строк до 14.03.2022 включно (09.03.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №010237 від 31.03.2022 на суму 8595,36грн у строк до 18.04.2022 включно (12.04.2023 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день).

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у загальній сумі 7420,13грн. Зазначене підтверджується випискою про рух коштів (а.с. 52 том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість.

Відповідач заборгованість у розмірі 30500,00грн не сплатив, свого розрахунку або заперечень щодо суми не надав. Заявлена сума до стягнення і є предметом спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення фактів постачання теплової енергії, не виконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем у спірний період виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, з урахуванням здійснених оплат в сумі 30500,00грн.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначений сторонами у договорі порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, приймаючи до уваги отримання відповідачем актів та рахунків і не надання на них зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Протягом судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань на суму 30500,00грн.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати спожитої теплової енергії на суму 30500,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30500,00грн.

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України)

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що в даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 30500,00грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.4.3 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 8.4.3 договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 14.12.2021 по 20.11.2023 в сумі 8267,27грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному акту окремо. (а.с. 55, 56 том 1).

При здійсненні перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем при здійснені розрахунку пені не враховано наступне.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який продовжувався до 30.06.2023.

Однак, сторонами укладено договір №010237 про постачання теплової енергії 10.10.2016, тобто до внесення змін до чинного законодавства в частині продовження строків. Тому сторони на момент укладення договору не розраховували, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

Таким чином, строк нарахування пені підлягає обмеженню шестимісячним строком.

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Отже, оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у загальній сумі 1684,86грн за загальний період з 14.12.2021 по 20.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано при здійснені розрахунку вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а також помилково враховано у розрахунок день фактичної оплати.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1681,98грн за загальний період з 14.12.2021 по 20.11.2023.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у сумі 8607,20грн за загальний період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 40789,18грн, з яких: 30500,00грн - основний борг, 1681,98грн - 3% річних, 8607,20грн - інфляційні втрати.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Отже, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконувати рішення суду протягом 4-х місяців. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення відповідачем до суду також не надано.

Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення суду на 4 місяці.

Разом з цим, господарський суд наголошує на тому, що заява про розстрочення виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00грн за платіжною інструкцією №3179 від 01.12.2023 (а.с. 10 том 1).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1397,24грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож, з огляду на визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в частині суми основного боргу, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 834,32грн, що становить 50% від суми сплаченого ним судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу. Питання повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 834,32грн підлягає вирішенню окремо шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Приходько Тамари Віталіївни про стягнення заборгованості в загальному розмірі 49059,33грн, з якої: 30500,00грн - основного боргу, 1684,86грн - трьох відсотків річних, 8607,20грн - інфляційних збитків, 8267,27грн - пені - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Приходько Тамари Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 30500,00грн - основного боргу, 1681,98грн - 3% річних, 8607,20грн - інфляційних втрат та 1397,24грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Приходько Тамари Віталіївни на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 8267,27грн - пені та 2,88грн - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 834,32грн, сплачений у складі судового збору в сумі 2684,00грн згідно з платіжною інструкцією №3179 від 01.12.2023, про що постановити ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.03.2024.

Суддя В.О. Татарчук