Ухвала суду № 117432532, 05.03.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/1577/23

Провадження № 1-кп/220/56/24

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2023 року за № 12023052620000141 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у придбанні, носінні, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. 28 липня 2023 року ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні затримано в порядку ст. 208 КПК України. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.09.2023 р., який вподальшому було продовжено до 13.03.2024 р. Прокурор вважає встановленою наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу під час досудового розслідування, а саме: 1) можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки він не має постійного джерела доходів, що призвело до збуту бойових припасів із корисної мети, що може вилинути на не бажання особи нести відповідальність, а тому спонукатиме до переховування. Також ч. 1 ст. 263 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим, підозрюваний, усвідомлюючи це, у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення; 2) можливість незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), адже обвинувачений усвідомлює хто серед його знайомих виступав в ролі інформаторів та покупця, та йому відомі його анкетні дані та адреса мешкання, що дає можливість вчинювати незаконний вплив на учасників процесу перебуваючи на волі, щоб ті змінили свої покази на стадії судового розгляду, так як покази, які були надані ними на стадії досудового розслідування, суд не буде сприймати, як ті що мають доказове значення, а суд буде сприймати покази свідків безпосередньо; 3) можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу; 4) можливість вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме: ОСОБА_4 може продовжити займатися збутом бойових припасів, оскільки в нього відсутнє постійне та стабільне законне джерело доходу. Крім того, прокурор посилається на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визначення винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання та постійного місця роботи. Також просить врахувати той факт, що обвинувачений мешкає на території Волноваського району Донецької області, неподалік території, яка є тимчасово непідконтрольній Українській владі, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може направитись на тимчасово непідконтрольну територію України, що в подальшому не уможливить проведення судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Обвинувачений, його захисник заперечували проти заявленого прокурором клопотання. Захисник також зазначив, що прокурором не доведено існування ризиків, зазначених у клопотанні. Посилання прокурора на можливість ОСОБА_4 переховуватись від суду є безпідставним. Свідків, які проживають в одному селі з обвинуваченим, вже допитано. Крім того, зазначив що обвинувачений все життя проживає разом з батьками за одним місцем мешкання, а батькові обвинуваченого провели ампутацію ноги.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.09.2023 р., який вподальшому ухвалами слідчого судді було продовжено до 28.11.2023 р., з визначенням суми застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 53680 грн.

Ухвалами суду від 21.11.2023 року та 15.01.2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» до 14.03.2024 року включно, з визначенням суми застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 53680 грн.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, розгляд справи не завершено, а строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також врахував, що судом допитано не всіх свідків, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, а тому ризик впливу на них, не зник. У разі невжиття запобіжного заходу обвинувачений повинен буде повернутися до місця мешкання, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного законного джерела доходів.

Суд вважає необгрунтованим ризик можливості перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього.

З приводу доводів захисника про наявність у батька обвинуваченого інвалідності, суд зазначає, що відповідних доказів суду не надано. Разом з тим, в разі надання відповідних доказів і за наявності передбачених законом підстав сторона захисту не позбавлена можливості звернутись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу.

З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого, виходячи з засад розумності, слід продовжити на строк 40 днів з визначенням застави у раніше встановленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 177, 331, 201 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» строком на 40 днів, тобто до 14.04.2024 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 14.04.2024 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05.03.2024 року.

Суддя ОСОБА_1