Рішення № 117424838, 21.02.2024, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2436/23

Провадження № 2/536/236/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судових засідань Марченко О.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2023 року позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, де просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 42 386,77 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що 27.07.2022 о 13 год 50 хв в м.Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЕФЕ БЕТОН», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м.Полтава від 07.09.2022 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між позивачем, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ», та ТОВ «ЕФЕ БЕТОН» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00225 від 10.01.2022 та Додатковий договір №2 до нього, згідно з якими позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди завданої страхувальнику автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , і страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, розмір якого становить вартість відновлюваного ремонту автомобіля потерпілого пошкодженого внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди згідно доданого ними розрахунку 124 923 грн 75 коп., яке позивач виплатив, що підтверджується платіжним доручення №37770 від 09.09.2022.

Вказує, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідача ОСОБА_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АТ2661999, яка, за їх заявою, виплатила їм страхове відшкодування в розмірі 82 536 грн 98 коп згідно платіжного доручення №44308 від 29.09.2022 ( страхова виплата з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля потерпілого), яка не покриває суму виплати за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00225 від 10.01.2022 та Додаткового договору №2 до нього.

Вважає, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» різницю між сумою страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00225 від 10.01.2022 та Додатковим договором №2 до нього та сумою страхового відшкодування за полісом № АТ 2661999 в сумі 42 386,77 грн ( 124 923 грн 75 коп 82 536 грн 98 коп = 42 386,77 грн).

В правовому обґрунтуванні своєї позиції посилається на положення ст.993,1194 ЦК України.

Відповідно до ухвали судді від 08.11.2023 справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись, що він застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу №АТ-2661999, який діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, страхова сума за яким за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 130 000 грн., франшиза 1500 грн та повністю покриває шкоду заявлену потерпілим та позивачем для відшкодування шкоди, розмір якої становить за розрахунками позивача 124 923,75 коп. Вважає, що оскільки розмір шкоди завданої потерпілому не перевищує ліміту встановленого відповідно до полісу №АТ-2661999, то обов`язок з відшкодування шкоди покладається на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, тобто на позивача, і тому відповідачем по справі є ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а він є неналежним відповідачем.

Також вказує, що позивач не надав доказів на підтвердження, що виплачена сума страхового відшкодування розрахована з урахуванням фізичного зносу автомобіля потерпілого та зазначив, що відповідальність винуватця ДТП за заподіяні в результаті ДТП збитки обмежуються виключно реальним розміром збитків, оскільки на фізичний знос автомобіля потерпілого відповідач ніяким чином вплинути не міг, і сам знос відбувся до настання страхового випадку, а позивач фактично добровільно взяв на себе відповідальність за фізичний знос автомобіля за весь час експлуатації транспортного засобу до настання страхового випадку, а фізичний знос транспортного засобу не є шкодою завданою в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої він є.

В правовому обґрунтуванні своєї позиції відповідач посилається на положення ст.1194 ЦК України та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №532/9076/5ц, від 03.10.2018 у справі 760/15471/15-ц, та вказує, що там наголошується, що основний тягар відшкодування шкоди спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відповідно до ухвали суду від 16.01.2024 відповідачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про залучення співвідповідачем у справі ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Установлено, що 20.07.2022 0 13 год 50 хв в м.Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 та автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЕФЕ БЕТОН», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 07.09.2022 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00225 від 10.01.022 та додаткового договору №2 до нього, позивач ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і ТОВ «ЕФЕ БЕТОН» уклали вказані Договори, згідно з умовами яких, позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Страхувальник, ТОВ «ЕФЕ БЕТОН», звернувся Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Заява була розглянута, пошкодження автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЕФЕ БЕТОН» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визнано страховим випадком.

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП склала 124 923,75 коп., і ці кошти позивач виплатив страхувальнику ТОВ «ЕФЕ БЕТОН», що підтверджується платіжним дорученням №37770 від 09.09.2022.

Власник наземного транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АТ/2661999, строк дії якого з 25.06.2022 по 24.06.2023, страхова сума на одного потерпілого становить 260 000 грн., за шкоду заподіяну майну 130 000 грн., франшиза 1500 грн.

Приватне акціонерне товариство « Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою №46700 від 20.09.2022 про виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АТ/2661999 в сумі 124 923,75 коп. та отримало страхове відшкодування в сумі 82 536 грн.98 коп. згідно платіжного доручення №44308 від 29.09.2022.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток ( ст.27 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 09.09.2022, що надається, знос пошкодженого транспортного засобу не вказано, у зв`язку з чим розмір матеріального збитку, тобто відновлювального ремонту без урахуванням зносу, становить 124 923 грн 75 коп., і така сума була пред`явлена позивачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА», які сплатили 82 536,98 грн.

На думку позивача страхове відшкодування в такому розмірі було здійснено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу.

Однак позивач не надав доказів на підтвердження, що виплачена сума страхового відшкодування розрахована з урахуванням фізичного зносу автомобіля потерпілого.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі, якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язальним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку передбаченому Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, зокрема, у випадках передбачених ст.37 вказаного Закону, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений рівницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналізуючи всі зібрані по справі докази та вказані норми права суд приходить до висновку, що, оскільки розмір завданої відповідачем шкоди, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, уклавши відповідний договір страхування і сплативши страхові платежі, не перевищує ліміту відповідальності відповідно до полісу, то він не несе відповідальності за спричинену майнову шкоду.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду висловленими у постановах від 04.07.2017 у справі №755/18006/15 та від 17.04.2018 у справі №532/9076.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене суд в задоволенні позову відмовляє.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору не компенсуються.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» в позові до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяС. М. Клименко