Рішення № 117421414, 19.02.2024, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/838/23

Провадження № 2/602/38/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ланівці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 54731,77 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 25280,27 грн.; за процентами - 8143,06 грн; за комісією - 18461,60 грн;пеня - 70,00 грн.; 3% за користування грошовими коштами з 28 жовтня 2021 по 23 лютого 2022 року - 508,16 грн.; інфляційні втрати за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року - 2268,68 грн

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0038207 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачка підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір) акцептувала укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті Банку і беззастережно приєдналася до умов Договору. З умовами Договору була ознайомлена та зобов`язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору. За умовами Заяви відповідачу було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 30769,23 грн. строком на 24 місяці, процентна ставка 18,00 %, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми наданого Кредиту.

В день підписання Заяви-Договору №0038207 від 20 серпня 2019 року відповідач отримала платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви. Грошові кошти у розмірі 30769,23 грн. були зараховані Акціонерним товариством «РВС БАНК 20 серпня 2019 року на картковий рахунок відповідачки.

28 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги №28/10/2020-1 від 28 жовтня 2021 року. На дату звернення до суду відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо повернення майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави. А тому просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та сплачений судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Від представника відповідачки до суду надійшла заява слухати справу в їхній відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 30 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідачка позовних вимог не визнає. При цьому представник відповідачки пояснив, що позивач в своїй позовній заяві вимагає стягнути з відповідачки 51954,93 грн., з яких 25280,27 грн - тіло кредиту; 8143,06 грн - проценти; 18461,60 грн. - заборгованість за комісією, 70 грн. - пеня, 508,16 грн. - 3% річних та 2268,68 грн. - інфляційні втрати.

З вказаними сумами відповідачка не погоджується. Стосовно заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34690,42 грн зазначає, що доказом перерахування коштів на рахунок відповідача позивач зазначає меморіальний ордер № 4022 від 20 серпня 2019 року на суму 30000 грн. та меморіальний ордер № 4023 від 20 серпня 2019 року на суму 769,23 грн. При цьому вказані меморіальні ордери не підписані уповноваженою особою банку, на них немає печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ. В той же час, усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація).

Також, належним підтвердженням проведеної операції є платіжне доручення, виписка банку, банківська квитанція (при внесенні оплати через касу банку). Натомість позивач в якості підтвердження надав "меморіальний ордер", який очевидно не є належним доказом, бо не містить підпису та печатки банківської установи. Фактично, такий меморіальний ордер можна скласти на будь якому комп`ютері, і вказати в ньому будь-яку потрібну суму.

Зазначив, що позивачем надано Розрахунок заборгованості та Виписку по рахунку позичальника. Проте в жодному із зазначених документів немає згадок про ту суму, яку позичальник отримала від кредитора.

Вважає, що немає жодних доказів, які б підтвердили факт перерахуваннякредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такійсумі, як зазначає позивач.

Щодовимоги про сплатузаборгованості за комісією в сумі 18461,60 грн., зазначив, що умовами договору визначено зобов`язання позичальника сплачуватищомісяця 5% як комісія за розрахунково-касовеобслуговування,вважає, що плата за розрахунково-касове обслуговування є незаконною.

При цьому зіслався на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 06 вересня 2017 року в справі №531/648/15-ц; 01 квітня 2020 року в справі №583/3343/19; від 06 вересня 2017 року в справі №6-2071цс16; від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Просить у задоволенні вимог щодо стягнення комісії відмовити та відняти від загальної суми заборгованості суму боргу за комісією в розмірі 18461,60 грн., та суму платежів по комісії в розмірі 4615,40 грн, які відповідач вже зробила. Всього разом по нарахуванням комісії відняти: 18461,60 + 4615,40 = 23077 грн.

Окрім цього, вважає за необхідне провести загальний перерахунок заборгованості для визначення суми по процентам, зазначивши про неможливість проведення такого обрахунку, так як невідома сума кредиту, яку отримала відповідачка.

Щодо вимоги про стягнення 508,16 грн. як 3% річних та 2268,68 грн. інфляційних втрат, представник відповідачки зазначив, що позивач зазначає, що у відповідності до ст.625 ЦК України, з відповідачки слід стягнути 3% річних (508,16 грн.) та інфляційні втрати (2268,68 грн.) за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року. Вказані суми нараховані із загальної суми заборгованості 51954,93 грн., що включає в себе тіло кредиту, проценти, та комісію за обслуговування рахунку.

Вважає за необхідне від цієї суми відняти незаконно нараховані проценти 23077 грн.: 51954,93 грн. - 23077 грн. = 28877,93 грн.

3% річних: 28877,93 х 3% х 119: 365 = 282,45 грн. (замість 508,16грн);

інфляційні втрати: 28877,93 х 1,04366631 - 28877,93 = 1260,99 грн. (замість 2268,68 грн).

Загальна сума заборгованості 282,45 + 1260,99 + 23077 = 24620,44 грн.

В той же час, зазначив, що враховуючи недоведеність суми тіла кредиту, та незаконність нарахування комісії, неможливо точно обрахувати проценти, а отже і 3% річних та інфляційні втрати пораховані лише приблизно, виходячи з того, що тіло кредиту становить 30769,23 грн., що документально не підтверджено, а тому вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясував наступні обставини.

20 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0038207 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідачці було надано споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 30769,23 грн., строком на 24 місяці, процентна ставка - 18,00 % річних; фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми наданого Кредиту.

В день підписання Заяви-Договору №0038207 від 20 серпня 2019 року, відповідачка отримала платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору, що підтверджується Розпискою щодо отримання платіжної картки 20 серпня 2019 року.

28 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» був укладений договір про відступлення права вимоги №28/10/2021-1.

Згідно з Додатком № 1 до Договору відступлення права вимоги, новому кредитору було відступлено заборгованість за тілом кредиту 25280,27 грн.; заборгованість за процентами 8143,06 грн.; заборгованість за комісією 18461,60 грн.; заборгованість за штрафними санкціями (пенею) - 70,00 грн.

28 жовтня 2021 року позивачем на адресу відповідачки була направлена вимога №65/13/10-2 про усунення порушення кредитного зобов`язання.

Згідно з розрахунками, які надано позивачем, станом на 31 серпня 2023 року, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 54731,77 грн., з них 51954,93 грн борг за кредитом, 508,16 грн відповідно до ст.625 ЦК України, 2268,68 грн - інфляційні витрати.

Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову у зв`язку з наступним.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини першої статті638та статті1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до частиною першоюстатті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідачка підтвердила свою згоду на укладання між нею та банком договору про надання комплексного банківського обслуговування фізичних осіб послуг, погодилась з умовами кредитування (суми кредиту, строком погашення, процентної ставки, штрафними санкціями тощо), що підтверджується її підписом у заяві-договорі №0038207 від 20 серпня 2019, графіку платежів (додаток №1 до заяви-договору) і паспорті споживчого кредиту.

Положеннямистатті 615 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно зстаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої та другоїстатті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статтей526,1054 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цьогоКодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першоюстатті 516 Цивільного Кодексу Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до пп.1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід`ємною частиною (надалі за текстом - Кредитні договори), які укладені між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Боржниками (надалі за текстом - Боржники/Боржник).

Підпунктом 1.2. Договору визначено відступлення права вимоги право вимоги за Кредитними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: - право вимоги основної суми заборгованості за Кредитним договором; - право вимоги суми нарахованих процентів за Кредитним договором, строк платежу по яких настав на дату укладання цього Договору; - процентів; - штрафів, пені; - сплати інших платежів. Згідно з умовами Кредитного договору, які виникли та/або можуть виникнути після укладання цього Договору, тощо.

Згідно до п.п.1.4 п. 1 Договору відступлення права вимоги, новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов`язань за Кредитними договорами, які існували та існують на момент укладання цього Договору.

Як видно із розрахунку суми боргу, заборгованість за тілом кредиту становить 25280,27 грн., доказів повернення якого, як і свого розрахунку суми заборгованості сторона відповідача не надала, а тому, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується стягнення комісії за договором, суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняттяЗакону України «Про захист прав споживачів»таЗакону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно із цимЗаконом «Про захист прав споживачів»послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно достатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168(у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

У відповідності до частини першоїстатті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зважаючи на те, що умова договору щодо сплати комісії на обслуговування кредитного договору спрямована на незаконне заволодіння майном фізичної особи, порушує її права, а отже і публічний порядок, є нікчемною, а тому, пункт кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 18461,60 грн.

Що стосується суми вже здійснених відповідачкою платежів по комісії в розмірі 4615,40 грн, суд вважає за необхідне дану суму коштів зарахувати на погашення суми заборгованості за процентами.

В зв`язку із вищезазначеним, сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті кредитного зобов`язання за процентами становитиме 3527,60 грн (8143,06 грн 4615,40 грн = 3527,60 грн).

Таким чином, суд вважає за необхідне відняти від загальної суми заборгованості всього разом 23077 грн (18461,60 + 4615,40 = 23077 грн), а також провести перерахунок заборгованості по процентам.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 508,16 грн та інфляційних втрат в розмірі 2268,68 грн за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, суд приходить до висновку, що оскільки вказані суми нараховані виходячи із загальної суми заборгованості 51954,93 грн., що включала в себе тіло кредиту, проценти та комісію за обслуговування рахунку, то від даної суми необхідно відняти незаконно нараховані проценти в розмірі 23077 грн. Відтак, 51954,93 грн. - 23077 грн. = 28877,93 грн.

Виходячи з наведеного, 3% річних за користування грошовими коштами з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року становитиме: 28877,93 х 3% х 119: 365 = 282,45 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року: 28877,93 х 1,04366631 - 28877,93 = 1260,99 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, а право вимоги перейшло до позивача на законних підставах, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення 25280,27 грн - тіла кредиту; 3527,60 грн - процентів за користування кредитом; 70,00 грн пені; 282,40 грн. - 3% за користування грошовими коштами з 28 жовтня 2021 року 23 лютого 2022 року; 1260,99 грн інфляційних втрат за період з 28 жовтня 2021 року 23 лютого 2022 року, що разом становить 30421,26 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідноч.1 ст.133 ЦПК Українисудовівитратискладаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядомсправи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК Українисудовийзбірпокладається на сторони пропорційно розмірузадоволенихпозовнихвимог.

За поданняпозовної заяви позивачем ТОВ «ФК «Паріс» сплаченосудовийзбір в сумі 2684,00грн, при цьому суд приймає до уваги платіжну інструкцію №5594 від 30 серпня 2023 року.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1491,77 грн (55,58% з 2684, 00 гривень).

На підставі наведеного, керуючись ст.509, 516, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280,281,282,288,289,352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», місце знаходження м.Київ, вул.Велика Васильківська, 77 «а» до ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», ідентифікаційний код 38962392, заборгованість в сумі 30421 (тридцять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 26 копійок, що складається з заборгованості:

за тілом кредиту - 25 280,27 грн.;

за процентами - 3527,60 грн.;

пеня - 70,00 грн.;

3% за користування грошовими коштами з 28 жовтня 2021 року 23 лютого 2022 року - 282,40 грн;

інфляційних втрат за період з 28 жовтня 2021 року 23 лютого 2022 року - 1260,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», ідентифікаційний код 38962392, 1491гривню 77копійок сплаченого судового збору.

В задоволеннірештипозовнихвимогвідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішенняпитання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява