Рішення № 117420290, 04.03.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/215/24

ЄУН 226/215/24

Провадження № 2/226/101/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Клепка Л.І.,

при секретарі Філіпповській Т.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги діє адвокат Сакун В.А., звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування вимог зазначив, що в період з 16.04.2019 по 11.02.2021 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "Краснолиманське". 11.02.2021 він був звільнений з роботи за ч.1 ст.38 КЗпП за власним бажанням. При звільненні відповідач не виплатив йому нараховану заробітну плату, заборгованість з якої склала 130879,30 грн. Вказана заборгованість була стягнута з відповідача на користь позивача на підставі судового наказу Димитровського міського суду від 29.05.2023 та фактично виплачена 07.06.2023. Рішенням Димитровського міського суду від 29.05.2023 за зверненням позивача на його користь з ТОВ «Краснолиманське» був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2021 по 18.07.2022 в розмірі 100000 грн., а рішенням Димитровського міського суду від 27.11.2023 - компенсацію втрати частини заробітку в розмірі 53922,27 грн. Виплату цих сум в примусовому порядку здійснено 24.01.2024. Зазначає, що з урахуванням суми заборгованості та тривалості невиплати заробітної плати буде справедливим ще стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 24.01.2024 року в розмірі 100000 грн, яку він просить суд стягнути з відповідача.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, акцентуючи увагу на недобросовісності позивача та зловживанні ним своїми правами з метою безпідставного збагачення за рахунок підприємства. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачеві на підставі рішення Димитровського міського суду від 07.09.2023 (справа № 226/947/23) вже стягувався середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2021 по 18.07.2022 в розмірі 100000 грн. Крім цього, рішенням Димитровського міського суду від 27.11.2023 на користь позивача було стягнуто і компенсацію втрати частини заробітку в розмірі 53922,27 грн. Вважає, що підприємством вже повністю було компенсовано позивачу його майнові втрати та звертає увагу на пресічні строки, визначені статтею 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ, які становлять не більш як шість місяців. Зазначає, що, зловживаючи своїм правом, позивач намагається завдати шкоди підприємству, що прямо суперечить принципу добросовісності і не сприяє дотриманню розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.04.2019 по 11.02.2021 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», 11.02.2021 його було звільнено з роботи за ч.1 ст.38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8).

Згідно судового наказу Димитровського міського суду від 29.05.2023 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість з нарахованої, але не виплаченої йому при звільненні заробітної плати в розмірі 130879,30 грн (а.с.11).

Вказана сума, як зазначає позивач і не спростовує відповідач, була виплачена позивачеві в примусовому порядку 07.06.2023.

Рішенням Димитровського міського суду від 07.09.2023 з ТОВ «Краснолиманське» на його користь був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 12.02.2021 по 18.07.2022 в розмірі 100000 грн. (а.с.12-15).

Рішенням Димитровського міського суду від 27.11.2023 року з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача також було стягнуто компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з березня 2021 по травень 2023 в розмірі 53922,27грн. (а.с.16-19).

Згідно тверджень позивача, не підкріплених відповідними доказами, вказана сума була йому виплачена 24.01.2024. Вказаної обставини відповідач не спростував.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вимагає стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 24.01.2024, визначивши його в розмірі 100000грн. Конкретного розрахунку і обгрунтувань, на що слушно звертає увагу відповідач, позивач не навів.

Відповідно достатті 117 КЗпП Українив редакціїЗакону №2352-IX від 01.07.2022, яка набрала чинності 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).

Умовами застосування частини першоїстатті 117 КЗпП Україниє невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач і за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Згідно висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), загальними засадами цивільного законодавства відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, не допускаючи дій з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Беручи до уваги, що рішенням Димитровського міського суду від 07.09.2023 з відповідача на користь позивача вже стягувався середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100 000 грн за період, значно більший аніж шість місяців ( з 12.02.2021 по 18.07.2022), підстав для задоволення позовних вимог про стягнення йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 24.01.2024 в розмірі 100000 грн. суд не вбачає. З огляду на це в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,141,259,263-265,274,352,354,355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка