Рішення № 117420285, 27.02.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/143/24

ЄУН 226/143/24

Провадження № 2/226/79/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він в період з 25.10.2018року по27.04.2020року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 27.04.2020 року його було звільнено з підприємства та при звільненні підприємство не провело з ним повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13.05.2021 року з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року включно в сумі 61200,49 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12468,69 грн за період з 22.04.2021 по 13.05.2021 включно, судовий збір в сумі 200,03 грн. Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» середньоденний заробіток позивача складає 959,13 грн. За цим рішенням остаточний розрахунок було проведено 23.02.2023 року. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 28496,23 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.05.2021 року по день винесення рішення суду в сумі 100000 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач тайого представникв судовезасідання нез`явилися,про датута часрозгляду справиповідомлені належнимчином,представник позивачанадав досуду заявупро розглядсправи безйого участіта участіпозивача.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими татакими,що непідлягають задоволеннюз наступнихпідстав. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13.05.2021 року з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість позаробітній платів сумі61200,49грн, середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненнів сумі12468,69грн заперіод затримкиз 22.04.2021року по13.05.2021року.Судове рішеннявиконане 23.02.2023року,що незаперечує ісам позивач.Після ухваленняцього рішенняі зверненняйого довиконання відносинищодо виплатиприсудженої судомсуми регулюютьсяЗаконом України«Про виконавчепровадження» іположення ст.117КЗпП Українив такомуразі застосовуватисяне можуть,а тимбільш повторнестягнення розглядатисясудом неправомірне. Зазначена позиціяузгоджується зпрактикою ЄСПЛ,яка відповіднодо статті17Закону Українивід 23лютого 2006року №3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» застосовуєтьсясудами якджерело права. Таким чином,відсутні обґрунтованіпідстави стверджувати,що положенняст.116та 117КЗпП Українипередбачають правона отриманнявиплат,що малимісце післятого,як сумабула встановленасудом. На підставівикладеного,вважає,що упозивача немаєправа наотримання заявленоїним сумиу ційсправі простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні напідставі статті117КЗпП України. 29січня 2024року відповідачустало відомоколи ознайомився,в особистомукабінеті «Електроннийсуд»,з ухвалоюпро прийняттяпозовної заявидо розглядута відкриттяпровадження усправі,яка 29січня 2024року булавикладена через«Електронний суд»,що позивачповторно звернувсяз новоюпозовною заявоюпро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні.З оглядуна викладене,враховуючи зміствимог позивача,який проситьстягнути середнійзаробіток зачас затримкивказуючи періодз 14.06.2021року подень винесеннярішення суду,треба стягнутисередній заробітокз Відповідача,у тойже часперіод розрахункувідшкодування,передбачений ст.117КЗпП України,обмежений,він повинен бутине більшешести місяців,з моментузаявленої вимогивідповідно дост.116КЗпП України.Позивач вжепред`являвпозовні вимоги21.04.2021року щодостягнення середньогозаробітку,і правоцієї вимогиу позивачавиникло лишез 22.04.2021року (наступногодня післяотримання позовноїзаяви відповідачем),тому вказанівимоги позивачазадоволенню непідлягають,оскільки єнеобґрунтованими вчастині періодустягнення середньогозаробітку. Крім того,судове вищевказанерішення виконанов повномуобсязі,тобто чиннимзаконодавством Українине передбаченовиплату боржникомсереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненнів періодпісля вирішенняспору судом.Позов безпідставний,а томуне підлягаєзадоволенню. Разом зтим,оскільки позивачемзаявлені позовнівимоги простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців,а судвідповідно дост.13ЦПК Українирозглядає справив межахпозовних вимог,в задоволенніпозову вцій частинітакож необхідновідмовити. Відповідач вважає,що порушеннятрудових правпозивача усфері трудовихвідносин недопущено,у зв`язкуз чимпозовні вимогипро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункуза весьчас затримкипо деньфактичного розрахунку,але небільш якза шістьмісяців єнезаконними,необґрунтованими татакими,що непідлягають задоволеннюв повномуобсязі.Відповідно дочастини першоїстатті 9Цивільного кодексуУкраїни положенняЦК Українизастосовуються доврегулювання,зокрема трудовихвідносин,якщо вонине врегульованііншими актамизаконодавствами.Таким чином,положення ЦКУкраїни маютьзастосовуватися субсидіарнодля врегулюваннятрудових відносин.Такої жза суттюпозиції дотримувавсяі ВерховнийСуд України,зокрема упостанові від11листопада 2015року усправі №234/7936/14-ц(провадження№ 6-2159цс15)та упостанові від31травня 2017року усправі №759/7662/15-ц(провадження№ 6-1185цс16). Пунктом 6частини першоїстатті 3ЦК Українипередбачено,що загальнимизасадами цивільногозаконодавства єсправедливість,добросовісність тарозумність.Якщо відповідальністьроботодавця передколишнім працівникомза неналежневиконання обов`язкущодо своєчасногорозрахунку призвільненні необмежена вчасі тане залежитьвід простроченоїзаборгованості,то запевних обставинобсяг відповідальностіможе бутинерозумним зогляду найого непропорційністьнаслідкам правопорушення.Він можебути несправедливимщодо роботодавця,а такожщодо третіхосіб,оскільки майновийтягар відповіднихвиплат можеунеможливити виконанняроботодавцем певнихзобов`язань,зокрема звиплати заробітноїплати іншимпрацівникам,тобто цейтягар можебути невиправданообтяжливим чинавіть непосильним.У такихвипадках невизнанняза судомправа назменшення розмірувідповідальності можепризводити доявно нерозумнихі несправедливихнаслідків. Загальною ознакоюцивільно-правовоївідповідальності єїї компенсаційнийхарактер.Заходи цивільно-правовоївідповідальності спрямованіне напокарання боржника,а навідновлення майновоїсфери потерпілоговід правопорушення.Відповідно дочастини 1статті 9ЦК Українитака спрямованістьпритаманна ізаходу відповідальностіроботодавця,передбаченому статтею117КЗпП України. Позивач вжезвертався досуду ізаявляв позовнівимоги простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні,що буловідображено усудовому рішеннівід 13травня 2021року тастягнуто найого користьсуму урозмірі 12468,69грн іпідстав длястягнення повторносереднього заробіткуне має. Також подаючипозов позивачповинен бувусвідомлювати,що діїйого повиннібути виправданимиі відповідатизагальним засадамправа. Тобто вважає, що необхідно не допускати зловживання правом та підстав для звернення з позовом до суду у позивач не було, оскільки таким чином позивач хоче збагатися за рахунок підприємства, а не за рахунок виконання свої трудових обов`язків на новому місце роботі. Крім того, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплат посилаючись на наступне. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі заробітної плати (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Системний аналіз таких положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати); виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу). Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а. За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач зазначив, що виплата нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу не відбулася, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів, зокрема період невиплати заробітної плати має бути чітко визначений. Крім того,позивач впозовній заявіпросить судстягнути звідповідача компенсаціювтрати частинизаробітку,за періодз 22квітня 2021року по13травня 2021року,але заборгованістьз виплатизаробітної платиу відповідачаперед позивачемвиникла лишез грудня2019року. Таким чином,з позицієюпозивача відповідачне можепогодитись,оскільки згідноіз статтею1Закону України«Про оплатупраці» заробітнаплата -це винагорода,обчислена,як правило,у грошовомувиразі,яку затрудовим договоромроботодавець виплачуєпрацівникові завиконану нимроботу,а позивачбув 27.04.2020року бувзвільнений.Також,слід зазначити,що відповіднодо ст.16Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» спори,що виникаютьз питаньіндексації грошовихдоходів населення,вирішуються усудовому порядку.Дію ЗаконуУкраїни «Проіндексацію грошовихдоходів населення»зупинено з01.01.2023року.При цьому,Законом України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» визначеніправові,економічні таорганізаційні основипідтримання купівельноїспроможності населенняУкраїни вумовах зростанняцін.Підставою дляпроведення індексаціїє перевищенняіндексу споживчихцін порогуіндексації,встановленого цимЗаконом урозмірі 103відсотка.Обчислення індексуспоживчих ціндля індексаціїгрошових доходівнаселення провадитьсянаростаючим підсумком,починаючи змісяця введенняв діюцього Закону.Для проведенняподальшої індексаціїгрошових доходівнаселення обчисленняіндексу споживчихцін починаєтьсяза місяцем,у якомуіндекс споживчихцін перевищивпоріг індексації.Відповідно допункту 3Прикінцевих положеньЗакону України«Про Державнийбюджет Українина 2023рік» діюЗакону на2023рік зупинено.Тобто у2023році непроводиться нарахуваннясум індексації,які визначеніПорядком проведенняіндексації грошовихдоходів населення,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни від17.07.2003N1078,роз`ясненнянорм якогонадає Мінсоцполітики.При цьомувідповідач зазначає,що остаточнасума компенсації,відповідно доприписів законодавства,підлягає розрахункуна деньвиплати боргута незалежить віддати ухваленнясудового рішення.Для проведеннярозрахунку слідбрати доходигромадян України,які немають разовогохарактеру. Однак,виходячи зданих зазначениху позовнійзаяві позивача,де розрахунокрозміру компенсаціївтрати частинизаробітку проведеносамим позивачемне маютьдоказового значення,бо позивачемобраний неналежнийспосіб захистусвоїх прав,що єпідставою длявідмови вцій частиніпозовних вимог. Тобто, виходячи із вищевикладеного вбачається, що розмір компенсації втрати частини заробітку є значно завищеним та алгоритм її розрахунку суперечить нормам чинного законодавства, а тому вимоги щодо стягненню компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати підлягають відмові у задоволенні позовних вимог. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, судового збору, розглянути справу без участі представника та винести рішення по суті справи у відповідності до норм чинного законодавства.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

29.01.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначений на 27.02.2024року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач з 25.10.2018 року по 27.04.2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та 27.04.2020 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням (а.с.9-11).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13.05.2021 року по справі № 226/1028/21 з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість по заробітній платі з грудня 2019 року по квітень 2020 року включно в сумі 61200,49 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2021 року по 13.05.2021 року в сумі 12468,69 грн та судовий збір 200,03 грн (а.с.13-15).

Згідно довідкивідповідача від22.04.2021року заборгованістьз виплатизаробітної плати утвориласьза періодз грудня2019року поквітень 2020року включно істановила 61200,49 грн.Сума заборгованостізазначена післяутримань всіхподатків тазборів.Заборгованість звиплати заробітноїплати:за грудень 2019року 5835,57грн, засічень 2020року 12126,61грн,за лютий2020року 12558,58грн,за березень2020року 14452,27грн, за квітень 2020 року 16227,46 грн. (а.с.12).

Згідно довідки відповідача від 22.04.2021 року середньоденна заробітна плата позивача становить 959,13 грн (а.с. 11).

Виплату заборгованості по заробітній платі в сумі 61200,49 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12468,69 грн було проведено у лютому 2023 року, що не заперечується сторонами.

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати буде складати:

За грудень 2019 року: 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 100 = 147,41;

147,41 100 = 47,41;

5835,57 грн. х 47,41 : 100 = 2766,64 грн.,

де 1,002, 0,997, 1,008, 1,008, 1,003, 1,002, 0,994, 0,998, 1,005, 1,010, 1,013, 1,009, 1,013, 1,010, 1,017, 1,007, 1,013, 1,002, 1,001, 0,998, 1,012, 1,009, 1,008, 1,006, 1,013, 1,016, 1,045, 1,031, 1,027, 1,031, 1,007, 1,011, 1,019, 1,025, 1,007, 1,007, 1,008 - індекси інфляції розділені на 100 з січня 2020 року по січень 2023 року; 5835,57 грн невиплачена заробітна плата за грудень 2019 року;

За січень 2020 року: 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 100 =147,11;

147,11 100 = 47,11;

12126,61грн.х 47,11:100= 5712,85 грн.

За лютий 2020 року: 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 100 =147,55;

147,55 100 = 47,55;

12558,58 грн. х 47,55 : 100 = 5971,60 грн.

За березень 2020 року: 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 100 =146,38;

146,38 100 = 46,38;

14452,27 грн. х 46,38 : 100 = 6702,96 грн.

За квітень 2020 року: 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 100 =145,22;

145,22 100 = 45,22;

16227,46 грн. х 45,22: 100 = 7338,06 грн.

Таким чином загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою строків її виплати складає: 2766,64 + 5712,85 + 5971,60 + 6702,96 +7338,06 = 28492,11 грн.

Позивач просив стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати у сумі 28496,23 грн.

Суд вважає, що стягненню підлягає компенсація за втрату частини заробітної плати у зв`язку із затримкою строків її виплати, виходячи із розрахунку вищевказаної компенсації судом, а саме у розмірі 28492,11 грн.

Суд неприймає доводивідповідача,зазначені увідзиві,щодо відсутностіпідстав длязадоволенню позову,оскільки вонине ґрунтуютьсяна законі та вважає, що посилання відповідача на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» необґрунтованими, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов`язані із затримкою виплати заробітної плати.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.05.2021 року (наступний день після ухвалення судового рішення по справі № 226/1028/21) по день винесення рішення суду у розмірі 100000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців (в редакції Закону№ 2352-IX від 01.07.2022).

Відповідно до змін внесених в ст.117 КЗпП України Законом № 2352-IX від 01.07.2022, які набули чинності 19.07.2022, період, за який працівнику має бути нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обмежено шістьма місяцями. При цьому Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким працівнику обмежено нарахування відповідно до ст.117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, відповідно до ст.58 Конституції України не має зворотної дії в часі та не поширюється на правовідносини, які існували до набуття цим Законом чинності, тобто до 19.07.2022.

Тому, враховуючи що період з 14.05.2021 року (наступний день після ухвалення судового рішення по справі № 226/1028/21) до 19.07.2022 (дата набуття чинності змін в ст.117 КЗпП України згідно з Законом № 2352-IX від 01.07.2022) становить значно більше шести місяців, суд вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за цей період - з 14.05.2021 по 18.07.2022 включно.

Середній заробіток позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 становить: 959,13 грн. х 299 робочих днів за вказаний період = 286779,87 грн. (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

В той же час, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тому, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум (заборгованість по заробітній платі складала 61200,49 грн), період затримки виплати цієї заборгованості та вже стягнуту за рішенням суду від 13.05.2021 по справі № 226/1028/21 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2021 по 13.05.2021 в розмірі 12468,49 грн., дії позивача і відповідача та інші обставини справи, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 у сумі 50000,00 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (з застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 484,48 грн. (50000 грн. х 968,96 грн. : 100000 грн. = 484,48 грн.).

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Прорізна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 28492 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 11 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04.03.2024.

Суддя О.А.Рибкін