Рішення № 117417487, 01.03.2024, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/2663/23

Провадження № 2/553/291/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.03.2024м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Левицької В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

02.10.2023 до Ленінського районного суду міста Полтави звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису № 58319 від 22.12.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" кошти в сумі 34826 грн. 96 коп., - таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з відповідача коштів у розмірі 34 826,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в травні 2023 року дізналась, що відносно неї державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гриб Т.В. відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 58319 від 22.12.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про стягнення на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості в сумі 34826 грн. 96 коп. за договором № 10002320589 від 11.09.2020 року, укладеним між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів". Будь-яких листів чи повідомлень від відповідача або приватного нотаріуса не отримувала. З заборгованістю перед відповідачем не згодна. В тексті виконавчого напису відсутні посилання на умови кредитного договору, також відсутнє підтвердження користування нею кредитними коштами, а саме: відомості про факт отримання кредитних коштів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримала від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним. Договір, наданий нотаріусу відповідачем, не може підтверджувати наявність грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника.

Зазначила, що договір (анкета заява) із ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", правонаступником якого відповідач, нотаріально не посвідчений, позивач не була присутня у нотаріуса при укладенні договору і взагалі дізналася про наявність даного договору лише при отриманні інформації про те, що щодо неї відкрито виконавче провадження.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Вказує, що 18.05.2023 старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Канюкою Ю.М. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 58319, вчиненого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості у розмірі 34 826,96 грн. закінчено у зв`язку із сплатою в повному обсязі боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, що вказане стягнення здійснено незаконно на підставі виконавчого напису, який не підлягає виконанню та просить стягнути з відповідача 34 826,96 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу передано на розгляд судді Парахіній Є.В.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 від 03.10.2023 позовну заву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Документи на виконання ухвали суду надійшли у межах встановленого судом строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 від 12.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 22.12.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 58319, а також копії сторінок з реєстру нотаріальних дій, які містить інформацію про час та факт вчинення нотаріальної дії нотаріусом.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1162/0/15-23 суддю Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату суду № 261 від 08.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 553/2663/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 553/2663/23 визначено головуючого суддю - Грошову Н.М.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Полтави Грошової Н.М. від 27.12.2023 прийнято до провадження позовну заяву, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла до суду заява, в якій вона просить розгляд справи провести без її участі, позов підтримує у повному обсязі.

Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідач ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, в судове засідання повторно не з`явилися, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи та відзив та письмові пояснення на позов до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів та з урахуванням того, що від позивача не надходило заперечень щодо заочного розгляду справи, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності і взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 58319, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» на підставі Договору факторингу № 11052021 від 11.05.2021 відступлено право вимоги за Кредитним договором № 10002320589 від 11.09.2020, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , заборгованості у розмірі 34 826,96 грн.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" подав до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заяви про примусове виконання виконавчого напису № 58319, вчиненого 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості.

Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проводилися виконавчі дії (ВП № НОМЕР_2) на підставі виконавчого напису № 58319, виданого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості у розмірі 34 826,96 грн.

Так, 17.08.2021 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гриб Т.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

18.05.2023 старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Канюкою Ю.М. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 58319, вчиненого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості у розмірі 34 826,96 грн. закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із сплатою в повному обсязі боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження, отриманої з АСВП 21.09.2023 року, на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, боржником у якому була ОСОБА_1 , а стягувачем ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", стан виконавчого провадження - завершено. 17.08.2022 року державним виконавцем винесено постанови - про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, а 18.05.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Суду не надано документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис, тобто в даному випадку відсутня інформація про те, чи було з`ясовано нотаріусом питання щодо строку давності, перед вчиненням виконавчого напису та на підставі яких саме документів вчинявся нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 ( з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц).

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, на підтвердження безспірності, відповідачем не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172.

Ні нотаріусом, ні відповідачем взагалі не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

З матеріалів справи вбачається, що ні відповідачем, ні нотаріусом доказів подання останньому нотаріально посвідченого договору суду не надано.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» коштів у розмірі 34 826,96 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року справа № 201/6498/20.

Також, Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року по справі № 206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норми глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У постанові від 08.06.2021р. у справі № 662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту та не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 17 березня 2021 року у справі № 299/396/17).

Враховуючи викладене, те, що підставою отримання відповідачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» коштів у розмірі 34 826,96 грн. було стягнення з позивача у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.

З огляду на встановлені по справі обставини, аналізуючи наявні у справі докази та вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 34826,96 грн., набутих відповідачем на підстави виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн. відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни, вчинений 22 грудня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 58319, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості у розмірі 34 826,96 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 34 826 (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4;

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 34963007, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1;

Головуючий: суддя Н.М. Грошова