Постанова № 11741166, 01.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4239/10/2370 01.10.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю:

представника позивача Євтушенко М.П. за довіреністю,

представника відповідача Савенко Ю.Н. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Т-Груп»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення рішення № 0002322301/0 від 08.07.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства «Т-Груп»звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002322301/0 від 08.07.2010 року на загальну суму 787011 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що з 23.06.2010 року по 24.06.2010 року державною податковою інспекцією у місті Черкаси було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Т-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з приватним підприємством «Бонус»за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року, на підставі чого було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Т-Груп»за № 1453/23-2/36543851 від 25.06.2010 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002322301/0 від 08.07.2010 року, у звязку з чим податковим органом визначено суму податкового зобовязання в розмірі 787011 грн., з них за основним платежем 544674 грн. та штрафні санкції 242337 грн., які підлягають сплаті в 10-денний термін від дня отримання податкового повідомлення рішення відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. Проте, 05.08.2010 року скаргу було залишено без розгляду, податковим органом було направлено позивачу рішення про залишення скарги без розгляду, та надані наступні пояснення: проте що, скарга повинна бути подана до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення, що оскаржується.

Встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення надіслане позивачу рекомендованим листом поштою 09.07.2010 року і отримано 12.07.2010 року особисто позивачем, про що свідчить запис і відбитки штампів у повідомленні про вручення, яке повернуто до податкової інспекції і знаходиться в особистій справі платника податків.

Таким чином, встановлений для позивача десятиденний термін розпочався 13.07.2010 року і закінчився 22.07.2010 року. Первинна скарга протягом цього періоду, тобто, станом на 22.07.2010 року до державної податкової інспекції у місті Черкаси не надходила.

Приватне підприємство «Т-Груп»подало скаргу до відповідача 02.08.2010 року, чим було порушено термін подання такої скарги.

Не погодившись з таким висновком позивач звернувся до суду та вважає прийняте податкове повідомлення рішення № 0002322301/0 від 08.07.2010 року протиправним, в обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року встановлено завищення показника на загальну суму 544674 грн., в т.ч. за лютий 2010 року на суму 244674 грн., за березень 2010 року на суму 300000 грн. Вказані суми податкового кредиту сформовані за рахунок контрагента - постачальника приватного підприємства «Бонус».

За результатами аналізу даних систем автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні державної податкової адміністрації України по декларації з податку на додану вартість за лютий березень 2010 року встановлено відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями приватного підприємства «Бонус»та задекларованими податковим кредитом приватного підприємства «Т-Груп», а саме:

-лютий 2010 року встановлення заниження задекларованого приватним підприємством «Т-Груп»податкового кредиту на суму 5326 грн. 20 коп., сформованого за рахунок контрагента постачальника приватного підприємства «Бонус»(податкові зобовязання приватного підприємства «Бонус»становлять 250000 грн., податковий кредит приватного підприємства «Т-Груп»сформовано в сумі 244673 грн. 80 коп.

-березень 2010 року встановлення завищення задекларованого приватним підприємством «Т-Груп»податкового кредиту на суму 300000 грн. сформованого за рахунок контрагента постачальника приватного підприємства «Бонус»(податкові зобовязання приватного підприємства «Бонус» становлять 0 грн., податковий кредит приватного підприємства «Т-Груп»сформовано у сумі 300000 грн.

В судовому засіданні позивач вказав, що при здійсненні перевірки, посадовими особами державної податкової інспекції у місті Черкаси не вказано в звязку з чим вказаний податковий кредит не може бути віднесений до складу податкового кредиту в звязку з тим, що скаржник позбавлений можливості нести негативні правові наслідки за діяльність своїх контрагентів.

Позивач також стверджував, що відповідно до п 5.1 ст. 5 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

21.06.2010 року позивачем надано уточнюючий розрахунок № 87420, який за даними АІС «Бест»не визнаний як податкова декларація, як такий, що заповнений всупереч правилам у затвердженому порядку наявні порвані аркуші, підвищення, помарки, тощо.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показаних раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 4.4, п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 передбачено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Таким чином, приватним підприємством «Т-Груп»самостійно виявлено помилку до моменту проведення перевірки про що подану відповідно податкову декларацію (уточнюючий розрахунок № 87420 від 21.06.2010 року), а при проведенні перевірки відповідачем не здійснено перевірку уточнюючого розрахунку та прийнято рішення про визнання податкового зобовязання та застосування штрафів, не зважаючи на самостійне виявлення позивачем помилки, не зважаючи на те, що чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у здійсненні перевірки податкової декларації, як наявність порваних аркушів, підчищень, помарок тощо.

Отже, в судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002322301/0 від 08.07.2010 року про нарахування приватному підприємству «Т-Груп»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 787011 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на правомірність висновків акту перевірки і законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки причиною прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення приватним підприємством «Т-Груп»п.п. 7.2.3, 7.2.4. п. 7.2 та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: заниження та завищення податку на додану вартість на загальну суму 544674 грн., з них за лютий 2010 року на суму 244674 грн. та березень 2010 року на суму 300000 грн.

В наслідок цього до позивача податковим органом було застосовано, відповідно до п.п. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 242337 грн., яка передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань. Представником відповідача було надано пояснення, що у звязку з видачею податкових накладних, у платника податків повинні виникнути податкові зобовязання, які він зобовязаний відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.11 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору. Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у поданій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, податкова декларація з додатками є документом, який підтверджує факт виникнення податкового зобовязання, а отже правомірність та законність видачі податкових накладних. Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повязує виникнення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку в ціні товару. Позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту як складової для визначення права на бюджетне відшкодування (пп.7.7.1 ст.7).

Як вбачається з матеріалів перевірки, посадовою особою приватного підприємства «Т-Груп», яка була відповідальною за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що перевірявся на письмові вимоги державної податкової інспекції у місті Черкаси, первинні бухгалтерські документи для перевірки не надано.

При проведенні перевірки взаємовідносин приватного підприємства «Т-Груп»та приватного підприємства «Бонус», податковим органом було встановлено, що первинні документи господарської діяльності приватного підприємства «Бонус»оформлені та підписані невстановленими особами, дане підприємство є субєктом фіктивного підприємництва, а директори якого не мали наміру займатися господарською діяльністю.

Щодо зауважень наданих позивачем, що стосується уточнюючого розрахунку № 87420 від 21.06.2010 року, то представником відповідача було надано пояснення, що згідно п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених Наказом державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року № 827, якщо надана органу державної податкової служби платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана органом державної податкової служби як податкова декларація, а саме: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки, закреслювання тощо.

Законом України від 21.12.2000р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (пп.4.1.2ст.4) визначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження, а (п.1.11 ст.1) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Отже, з врахуванням вищевикладених обставин і норм чинного законодавства, представник відповідача вважає, що підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

В період з 23.06.2010 року по 24.06.2010 року посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Т-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правових відносин з приватним підприємством «Бонус»за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки 25.06.2010 року складено акт № 1453/23-2/36543851.

В ході проведення перевірки було встановлено, що на дату початку перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Посадовою особою приватного підприємства «Т-Груп», яка була відповідальна за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що перевірявся, на письмове прохання державної податкової інспекції у місті Черкаси, документи до перевірки не надано.

Відповідно до матеріалів ГВПМ державної податкової інспекції у місті Черкаси та результатів дослідної перевірки співробітників ВПМ Словянської ОДПІ в Донецькій області, первинні документи господарської діяльності приватного підприємства «Бонус»оформлені та підписані невстановленими особами, приватне підприємство «Бонус»є субєктом фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ст. 358, 205 КК України, директор якого немала наміру займатися господарською діяльністю, будь-яких документів фінансово-господарської діяльності не підписував, печатки підприємництва ніколи не мала, при реєстрації підприємництва розраховувала на отримання єдино разової грошової виплати.

Суд звертає увагу, що виконання невідомими особами від імені юридичної особи приватного підприємства «Бонус»правочинів є зловживанням правами і вчиняється протиправним шляхом, а тому оформлення документів за таких обставин порушує публічний порядок, зокрема через не відображення у податковій звітності відповідних зобовязань, несплату податків і сприяння в отриманні неправомірної податкової вигоди іншими субєктами контрагентами у таких правовідносинах.

В акті перевірки вставлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та згідно із п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «…первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, перевіркою встановлено порушення приватного підприємства «Т-Груп»п.п. 7.2.3 п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону № 168/97-ВР, у результаті чого позивачем було завищено та занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 544674 грн., в т.ч. за лютий 2010 року на суму 244674 грн., за березень 2010 року на суму 300000 грн., в наслідок чого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення та застосуванням штрафних (фінансових)санкцій в сумі 242337 грн.

Аналізуючи наведені вище норми Закону № 168/97-ВР, а також дослідивши та оцінивши усі матеріали у справі, суд погоджується із висновком акту перевірки, та вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах з огляду на наступне.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає(а.с.1). Позивач ні у додатках до позовної заяви, ні при дослідженні письмових доказів не надав суду пояснень чи доказів щодо реальності здійснених операцій, підтвердження виконання господарських зобовязань у взаємовідносинах з контрагентом приватним підприємством «Бонус», не обґрунтував причини порушення принципу добросовісності при складанні і наданні до контролюючого органу звітності, не клопотав про залучення свідків для спростування фактів викладених у акті перевірки від 25.06.2010 року № 1453/23-2/36543851 на підставі якого прийнято оспорюване рішення щодо реалізації повноважень директором контрагента (за актом субєктом фіктивного підприємництва) при здійсненні фінансово-господарських операцій(а.с.17).

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів, накладних, актів виконаних робіт, актів прийому передачі товару, довіреностей, платіжних доручень, ін..), які у судове засідання позивачем не надано (як і не надано ні під час перевірки, ні під час апеляційного узгодження податкових зобовязань в адміністративному порядку), то суд вважає прийняття податкового повідомлення рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002322301/0 від 08.07.2010 року на загальну суму 787011 грн. правомірним. З огляду на викладені вище обставини відповідачем вірно визначено податкові зобовязання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, на думку суду, відповідачем доведено правомірність дій щодо нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття № 0002322301/0 від 08.07.2010 року на загальну суму 787011 грн.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 01.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено у судовому засіданні.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно статті 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2010 року.

СуддяЛ.В.Трофімова