Ухвала суду № 117409923, 04.03.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

04 березня 2024 р.Справа № 120/2274/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1. Щодо обґрунтування змісту позовних вимог та визначення суб`єктного складу осіб, які мають відповідати за такими вимогами.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

За визначенням, що міститься в п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до яких звернена вимога позивача.

Позивач за даним адміністративним позовом в статусі відповідача визначив Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України.

Так, за змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення командування третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відмову у звільненні його з військової служби у зв?язку з необхідністю постійного догляду за братом ОСОБА_2 , як особою з інвалідністю І групи на підставі пл. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»;

- зобов?язати командування Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України звільнити його з посади сержанта із матеріального забезпечення - начальника відділення забезпечення першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування у третьому прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та зняти з військового обліку.

Таким чином заявлені у цій справі позовні вимоги звернуті також і до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке не зазначено відповідачем у даній справі, що свідчить про неузгодженість змісту позовних вимог позивача по відношенню до того суб`єктного складу учасників спору (відповідачів), які мають відповідати за заявленими вимогами.

Також, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними рішення двох військових частин (командування третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України). Однак позивачем не конкретизовано, що це за рішення, не зазначено жодних ідентифікаційних ознак таких рішень (номер, дата прийняття).

Додатково суд також звертає увагу позивача, що для того, щоб позовна заява по змісту відповідала вимогам п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в ній обов`язково має бути зазначення обґрунтування (нормативно-правове та фактичне) заявлених позовних вимог.

Як зазначає позивач, із рапортом про звільнення він звернувся до третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України. Проте вимогу про звільнення заявляє до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Втім, позовна заява не відображає повних та вичерпних обставин даного спору та їх належного обґрунтування, оскільки позивачем не зазначено в чому саме та на якій правовій підставі покладено обов`язок командування Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України звільнити позивача з військової службу у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, як і не наведено жодного нормативно-правового обґрунтування щодо покладення на відповідача такого обов`язку.

Також слід врахувати, що із долучених до позовної заяви доказів вбачається, що Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України жодного рішення щодо відмови у звільненні позивача не приймало, а лише здійснювало розгляд скарги позивача, що не є тотожним поняттю "розгляду рапорту про звільнення". А отже, в цьому випадку є необхідність в уточненні та конкретизації змісту позовних вимог відповідно до фактичних обставин справи.

Відтак суд доходить висновку, що позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад учасників спору (відповідачів), до яких пред`явлені позовні вимоги, а також уточнити (конкретизувати) заявлені позовні вимоги до таких осіб, належним чином обґрунтувати позовні вимоги з посиланням на законодавчі акти та фактичні обставини справи, розмежувавши участь кожного суб`єкта у ініційованій позивачем процедурі звільнення його з військової служби.

2. Щодо долучення до позовної заяви усіх доказів.

У відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України, яка кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що 20.10.2023 звернувся до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса із рапортом про звільнення, який останнім залишено без задоволення, про що надано відповідь від 27.11.2023 № 12/363986/23-Вн. Також позивач вказує, що вищезазначену відповідь ним оскаржено до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України шляхом подання скарги від 30.11.2023.

Втім, всупереч вищезазначеним приписам КАС України позивач не долучив до матеріалів позовної заяви ні копії свого рапорту від 20.10.2023, ні копії скарги від 30.11.2023 на які він посилається обґрунтовуючи свої вимоги.

Таким чином в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати вищезазначені докази (в належно завірених копіях).

3. Щодо сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн. (3028 х 04).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а відтак при зверненні до суду ОСОБА_1 мав би сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Проте, у визначеному законом розмірі судовий збір не сплачений, однак у позовній заяві позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, цією правовою нормою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, згідно вказаних правових приписів судовий збір не справляється військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і які саме у цьому становищі подають позов до суду у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Поняття військового обов`язку розкривається в статті 1 Закону №2232-ХІІ, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Як зазначено у позовній заяві, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В той же час за змістом позовних вимог позивач оскаржує рішення щодо відмови у звільненні його з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином судом встановлено, що даний спір стосується обставин звільнення позивача з військової служби, а не виконання ним військового обов`язку чи службових обов`язків.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору ним не зазначено та судом не встановлено.

Отже, в порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд; або вказати інші підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 256, 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович