Ухвала суду № 11740115, 14.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14.10.2010р. 2а-9089/10/1370

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Роксолана Петрівна, розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1

доМіністерство охорони здоров'я України

пропро скасування наказу ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати наказ Міністерства охорони здоровя України від 05.05.2010 року за № 75-0 «Про реорганізацію поліклініки шляхом приєднання до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького».

Вищевказаним наказом передбачено наступне:

-«реорганізувати протягом двох місяців Львівську обласну державну стоматологічну поліклініку шляхом приєднання її до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького» (пункт 1 цього наказу);

-«визначити університет правонаступником майнових прав і обов'язків поліклініки»(пункт 2 цього наказу);

-«забезпечити виключення у відповідності до чинного законодавства поліклініки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»(підпункт 4.4 пункту 4 цього наказу).

Вищевказаний наказ відповідача передбачає реорганізацію (а, фактично, припинення, тобто ліквідацію) наступного закладу охорони здоров'я (поліклініки):

-найменування закладу охорони здоров'я: Львівська обласна державна стоматологічна поліклініка;

-відомості про державну реєстрацію закладу охорони здоров'я: місце проведення державної реєстрації юридичної особи - виконавчий комітет Львівської міської ради; дата проведення державної реєстрації - 17.07.1997 року; номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 1 415 120 0000 007267; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 380256;

-ідентифікаційний код: 01984470;

-місцезнаходження: 79010, місто Львів, вулиця Пекарська, будинок № 69-А;

-правовий статус закладу охорони здоров'я: юридична особа;

-власник закладу охорони здоров'я: територіальна громада Львівської області.

-форма власності закладу охорони здоров'я: комунальна власність.

-вид діяльності закладу охорони здоров'я: медична практика (терапевтична стоматологія, стоматологія, ортопедична стоматологія, хірургічна стоматологія, дитяча стоматологія, ортодонтія, рентгенологія, фізіотерапія, анестезіологія) згідно ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров'я України 09 листопада 2007 року; термін дії ліцензії з 28 вересня 2007 року по 12 жовтня 2010 року; ліцензія № 386313 серія АВ; коди видів діяльності за КВЕД: 85.12.0 (медична практика), 85.13.0 (стоматологічна практика).

Позивач вважає, що таке рішення відповідача прийнято з грубим порушенням правової норми, передбаченої частиною 3 статті 49 Конституції України (зміст цієї норми права: держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена), порушує його законні права та інтереси в частині права на охорону здоров'я та права на працю, а також законні права та інтереси інших громадян - мешканців Львівської області, право на надання медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я яким гарантовано Конституцією України, а також порушує законні права та інтереси працівників Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки, а, отже, є протиправним та повинно бути скасовано.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таке звернення реалізовується шляхом предявлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції (ст.104 КАС України).

Проте, відповідно до частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Частина 2 статті 17 КАС України встановлює категорії публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, зокрема:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

- спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

- спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Саме ж поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які їхні рішення, дії та бездіяльність.

Однак, рішеннями субєкта владних повноважень можуть бути нормативно-правові акти, або ж акти індивідуальної дії.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт виданий субєктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обовязкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту /актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта /субєктів/, якому він адресований.

Обовязковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обовязковість його приписів для відповідного субєкта /субєктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Відповідно до стаття 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Зазначеним конституційним положення кореспондується закріплене у ст. 283 Цивільного кодексу України право на охорону здоровя та закріплене у ст. 284 цього ж кодексу право на медичну допомогу.

При цьому право на охорону здоровя та право на медичну допомогу є особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи і їх регламентація визначена главою 21 Цивільного кодексу України.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом порушується його право на охорону здоровя та на надання медичної допомоги, тобто позивач вважає порушеними свої особисті немайнові права.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним кодексом регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Враховуючи викладене, суд констатує, що відповідач у спірних відносинах не є субєктом владних повноважень у тому значенні як його вжито в КАС України, оскільки не здійснює щодо відповідачів владних управлінських функцій і не наділений у спірних правовідносинах щодо позивача владними повноваженнями, відтак даний спір не має ознак справи адміністративної юрисдикції.

Разом з тим позивач жодним чином не позбавлений права на судовий захист, оскільки відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому суд, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя, відповідно до ч. 4 ст. 107 КАС України, вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі згідно із ч. 2 ст. 107 КАС України, на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує,зокрема, чи:

- належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

- немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд констатує, що спірні правовідносини виникли стосовно ймовірного порушення особистих немайнових прав позивача, такі відносини не є публічно-правовими та не виникли з адміністративно-управлінських відносин, а захист порушених цивільних прав позивач може здійснити в порядку цивільного судочинства.

У сукупності вказані обставини унеможливлюють розгляд поданого позивачем позову у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та відповідно до ч.6 цієї ж статті розяснює позивачу, що розгляд такої справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства,

Керуючись ст.ст.1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 17, 21, 107, 109, 158, 159, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про скасування правового акту індивідуальної дії субєкта владних повноважень Міністерства охорони здоровя України відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України:

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Качур Р.П.