Рішення № 117400760, 08.02.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/15898/23Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19-А)доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3)простягнення 10 461 679 грн 06 коп.Представники сторін:від позивачаГлухенький С.О.від відповідачаГриценко В.С.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 10 461 679 грн коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи." № 2204/2020 від 22.04.2020 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 7 494 874 грн 58 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 475 124 грн 12 коп. 3 % річних та 2 491 680 грн 36 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

20.10.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15898/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2023.

08.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

17.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.12.2023.

28.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

У підготовчому засіданні 11.12.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.02.2024.

В судове засідання 08.02.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 08.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" (підрядник за договором, позивач у справі) укладено договору на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи." № 2204/2020 від 22.04.2020 (далі - договір) відповідно до умов якого змовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни та доповнення до договору.

У відповідності до пункту 4.1 договору підрядник, щомісячно в строк до 20 числа місяця, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) в 4 екземплярах. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акту в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-213) та довідку про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно пункту 4.3 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 днів з дат підписання довідки замовником.

За умовами пункту 15.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 13.12.2021 сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.03.2024.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 33 726 434 грн 93 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних будівельних робіт № 1 - № 47 за грудень 2020 року на загальну суму 22 330 994 грн 58 коп., № 48 за травень місяць 2021 року на суму 9 252 525 грн 31 коп., № 49 - № 55 за червень 2021 року на суму 1 078 215 грн 34 коп., № 56 - № 72 за грудень 2021 року на суму 1 064 699 грн 70 коп., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 15.12.2020 № 1, від 31.05.2021 № 2 , від 30.06.2021 № 3 та від 30.12.2021 № 4, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акт приймання виконаних будівельних робіт, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.

Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що виконаний позивачем обов`язок щодо виконання будівельних робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів наданих послуг в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт.

Як вбачається із наданих позивачем копій підписаних між сторонами актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовником претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не висунуто.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт, обумовлених договором та в обсягах, зазначених в Актах виконаних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Проте, судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 7 494 874 грн 58 коп., що також підтверджується, підписаним між сторонами, актом звірки взаєморозрахунків за період 20.04.2020 - 30.06.2023.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують заявлені позивачем вимоги.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 756 грн 00 коп. заборгованості за виконані за вказаним договором роботи підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 475 124 грн 12 коп. 3 % річних та 2 491 680 грн 36 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 16.07.2021 по 29.09.2023.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18).

При цьому, суд враховує, що розмір відсотків річних та інфляційних втрат не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України.

Також суд зазначає, в межах даної справи відповідачем не виконано зобов`язання з оплати товару ще до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України. Жодних пояснень з приводу неналежного виконання та прострочення виконання обов`язку з оплати поставленого товару, строк оплати якого наступив до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, відповідачем у своїх заявах по суті спору не наведено.

З огляду на викладене клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором на виконання робіт № 2204/2020 від 22.04.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача 475 124 грн 12 коп. 3 % річних та 2 491 680 грн 36 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19А, ідентифікаційний код 39440289) заборгованість в розмірі 7 494 874 (сім мільйонів чотириста дев`яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 58 коп., 3 % річних в розмірі 475 124 (чотириста сімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 491 680 (два мільйони чотириста дев`яносто одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 04.03.2024

Суддя Н.Плотницька